Анотація до роботи:

Ракицька С.О. Інфраструктурне забезпечення переходу до інноваційного типу розвитку. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.02 – Економіка та управління науково-технічним прогресом. – Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, Одеса, 2004.

Дисертація присвячена розвитку теоретичних і методичних положень формування і реалізації інфраструктурного забезпечення інноваційної діяльності при переході до інноваційного типу розвитку економічної системи. Узагальнено методологічні основи розвитку інноваційної діяльності, проведено аналіз впливу інфраструктурних інновацій на закономірності зміни техніко-економічних укладів. Виявлено основні тенденції і закономірності сучасного етапу конкурентного розвитку країни, досліджено особливості проявів зовнішніх ефектів інноваційної діяльності та обґрунтовано можливості непрямого фінансування її розвитку. Досліджено поняття інноваційної інфраструктури, розроблено методику оцінки рівня її розвитку, зроблено розрахунки показників, які характеризують інноваційну інфраструктуру регіонів України, відокремлено інституціональний блок підтримки інноваційного розвитку в удосконаленій системі методів регулювання інноваційної діяльності.

Одержані результати в сукупності вирішують важливе науково-практичне завдання - розвиток теоретичних і методичних положень і розробка науково обґрунтованих практичних рекомендацій щодо формування і реалізації інфраструктурного забезпечення переходу до інноваційного типу розвитку. Основні висновки та рекомендації теоретичного та науково-практичного характеру, здобуті в ході проведеного дослідження:

1. Формування постіндустріального сектора супроводжується якісними змінами в економіці країн, конкурентний розвиток яких перейшов до четвертої стадії. При цьому зберігаються всі джерела розвитку, характерні для попередніх стадій, та формується нове – функціонування на основі знань та інформаційних технологій. Інноваційна діяльність виходить за межі виробництва, поширюється на фундаментальні дослідження і сферу споживання.

2. Для України стан інноваційної діяльності відповідає ознакам класичної моделі розвитку факторного типу, при якій спостерігаються прояви інвестиційних та інноваційних джерел. Це дозволяє стимулювати прояви нових чинників, які відповідають моделям інвестиційного й інноваційного типів. Підсилюючим чинником у прискоренні переходу до вищої стадії конкурентоспроможності є вид інновації, визначений нами як інфраструктурна.

3. Для інноваційної діяльності властиві суспільний характер та наявність потужних зовнішніх ефектів, які можуть бути позитивними і негативними. Урахування цих ефектів в схемі життєвого циклу інновації довело, що дії цих екстерналій виявляються поза точкою виникнення і супроводжуються мультиплікативними ефектами. Це дозволило обґрунтувати необхідність використання зовнішніх джерел непрямого фінансування розвитку інноваційної діяльності.

4. Розроблена в роботі методика оцінки інноваційної інфраструктури, в якій застосовані дані про її стан і результативність, дозволила визначити нерівномірність і суттєвий відрив розрахованих показників за регіонами України при значній тісноті зв'язку з рівнем їх економічного розвитку.

5. Запропонована система економічних методів регулювання інноваційної діяльності заснована на сполученні ринкового та адміністративного інструментарію регулювання, характерного для змішаних економік. Інституціональне забезпечення інноваційного процесу, сформоване як складова вказаної системи, дозволяє уникнути протиріч між суспільним характером наукової діяльності та індивідуальною формою використання її результату.

6. Аналіз передумов та чинників інноваційного розвитку Одеського регіону підтвердив наявність перспектив переходу до прогресивної моделі економічного розвитку. Однією з найважливіших умов реалізації інноваційної стратегії на регіональному рівні є сприятлива стартова ситуація – потенційно прибуткові базові галузі, які забезпечують високу інвестиційну привабливість регіону і необхідні фінансові ресурси для подальшого формування розвиненої інноваційної інфраструктури.

7. Реструктуризацію економіки Одеського регіону доцільно здійснювати в три етапи. Відмінною рисою цього процесу є зменшення питомої ваги ресурсоорієнтованих галузей у загальній структурі економіки регіону за рахунок розвитку і збільшення частки сектора інноваційної спрямованості. При цьому зберігається значення базових видів діяльності. Реалізація заходів за рекомендованими етапами дозволяє здійснити перехід до моделі інноваційного типу.

8. Перехід на інноваційний тип розвитку підтримується розробкою та провадженням положень інноваційної програми Одеського регіону, яка включає аналітичний огляд вихідної інформації, визначення основних пріоритетів і цілей, реалізацію програми, оцінку і контроль виконання. Досягнення ефективності функціонування інноваційної інфраструктури, сформованої в результаті реалізації інноваційної програми, забезпечується використанням запропонованого економічного інструментарію та підтримується координуючими функціями регіональних органів управління.

Публікації автора:

1. Ракицька С.О. Розвиток інноваційної діяльності як передумова розширення фінансової незалежності регіонів // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 65. – Дніпропетровськ, ДНУ, 2000. – С.51-56 (0,5 д.а.).

2. Гречановська І.Г., Ракицька С.О. Формування інноваційної інфраструктури в умовах реструктуризації // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 2000. - № 3. – С.196-203 (0,6 д.а.) Особистий внесок здобувача - визначена необхідність створення інноваційної інфраструктури в процесі реструктуризації економіки країни.

3. Ракицька С.О. Інноваційно-інвестиційні процеси в приморських регіонах // Вісник соціально-економічних досліджень: Зб. наук. пр. Вип.9. – Одеса, ОДЕУ, 2001. - С.197-202 (0,5 д.а.).

4. Гречановська І.Г., Ракицька С.О., Тюлькіна К.О. Формування інвестиційної привабливості регіону // Экономические инновации, выпуск.11: Тенденции глобализации и регионализации социально-экономического развития (инвестиционная и инновационная политика, рыночные механизмы и структуры). Сборник научных трудов – Одесса: Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины, 2001. – С.16-23. (0,5 д.а.) Особистий внесок здобувача – визначено необхідність урахування взаємного впливу галузей економіки на сукупний розвиток регіону, запропоновано створення ієрархії пріоритетності видів діяльності для кожного регіону.

5. Ракицька С.О. Зовнішні ефекти інноваційної діяльності // Вісник соціально-економічних досліджень: Зб. наук. пр. Вип.13 - Одеса: ОДЕУ, 2002.- С.241-244 (0,5 д.а.).

6. Ракицька С.О., Чекулаєва О.Д. Інституціональна підтримка інновацій // Науковий вісник Буковинського державного фінансово-економічного інституту: Збірник наукових праць. Вип. 4: Економічні науки. – Чернівці, 2003. – С. 168-169. (0,16 д.а.) Особистий внесок здобувача – запропоновано створення міжрегіональних інституціональних структур, які спеціалізуються на інноваційній діяльності.

7. Ракицкая С.О. Возможности и перспективы развития научно-технического потенциала Украины в период экономических преобразований // Малинщина у просторі і часі. Матеріали Всеукраїнської науково-краєзнавчої конференції. – Малин, 1996. – С. 190-193 (0,2 д.а.).

8. Гречановська І.Г., Ракицька С.О., Тюлькіна К.О. Екологізація в процесах реструктуризації // Бізнес і екологія. – Донецьк: Бізнес-альянс Донбасу. - 2001.- С.13-15 (0,3 д.а.) Особистий внесок здобувача – визначено принципи створення інноваційної інфраструктури та функції, які вона здійснює в ринкових умовах.

9. Ракицька С.О. Малий бізнес в інноваційній інфраструктурі // Проблеми розвитку малого бізнесу. Тіньовий бізнес. Тези доповідей другої науково-практичної конференції. – Харків-Львів. – 2002. – С. 45-46 (0,15 д.а.).

10. Крутій Ю.С., Ракицька С.О., Чекулаєва О.Д. Напрямки перетворення інноваційної діяльності // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Україна наукова 2003”. Том 16. Економіка підприємства. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – С.47-49 (0,15 д.а.). Особистий внесок здобувача – сформульовано вимоги до формування системної підтримки інноваційної діяльності.