Анотація до роботи:

Курілов О. В. Інфузорії планктону прибережної зони та лиманів північно-західної частини Чорного моря. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за фахом 03.00.17 – гідробіологія. – Інститут біології південних морів ім. О.О. Ковалевського НАН України, Севастополь, 2005.

Дисертація присвячена вивченню циліатопланктону прибережної зони моря та деяких, найбільш важливих у господарському відношенні лиманів.

Проаналізовано літературні дані щодо сучасних уявлень про роль інфузорій в екосистемах пелагіалі Світового океану, простежені основні етапи вивчення інфузорій у Чорному морі і лиманах, починаючи із другої половини XIX століття дотепер.

На підставі власних досліджень (1998 – 2003 р.) дана екологічна характеристика виявлених видів інфузорій (184 таксона, 142 видові назви). Проаналізовано їхню трофічну спеціалізацію і розподіл за розмірною шкалою. Вивчено вертикальний розподіл і просторово-часову мінливість кількісного розвитку, якісного складу та основних структурних параметрів циліатопланктону – видового багатства і різноманітності, трофічної і розмірної структури. Дано оцінку продукційно-деструкційним характеристикам інфузорій планктону досліджених районів.

1. Вперше детально вивчено таксономічний склад, особливості екології окремих видів і просторово-часова мінливість структурно-функціональних характеристик угруповань планктонних інфузорій прибережної зони північно-західної частини Чорного моря і деяких лиманів – Тілігульського, Григор'ївського, Хаджибейського, Сухого та Шаболатського, а також низовій Дофінівського і Дністровського лиманів.

2. Ідентифіковано 184 таксона інфузорій (142 визначені до виду, інші – до роду), що належать до 9 класів. З них у ПЗЧМ – 167 (125 визначені до виду), у Тілігульському – 36 (28 визначені до виду), у Григор'ївському – 35 (27 визначені до виду), у Хаджибейському – 41 (28 визначені до виду), у Сухому – 37 (31 визначений до виду), у Шаболатському – 22 (12 визначені до виду), у низов'ї Дністровського лиману – 29 (20 визначені до виду), Дофінівського – 21 (17 визначені до виду). Для Чорного моря наведено вперше 83 таксона (з них 67 визначені до виду).

3. Розмірний склад інфузорій варіює від нанопланктонних форм (об'ємом від 600 мкм³) до мезопланктонних (до (6 – 12) ^. 10⁵ мкм³). Максимум (75 %) припадає на види, об'ємом (1 – 50) ^. 10³ мкм³, причому більше половини з них мають об'єми клітин до 2,5 ^. 10⁴ мкм³, і зазвичай розглядаються під час оцінювання продуктивності як «дрібні». До цієї категорії належать найбільш масові види – M. rubra, S. vestitum, S emergens, Urotricha spp., Rimostrombidium spp., H. pelagica.

4. Основу видового багатства циліатопланктону в ПЗЧМ і лиманах становлять альгофаги, тоді як співвідношення представників інших трофічних груп в значній мірі пов'язане з низкою абіотичних (прозорість) і біотичних (активність споживачів інфузорій, достаток та розмірна структура харчових об'єктів) факторів.

5. Сумарна численність і біомаса інфузорій характеризуються тими ж порядками величин, що й в інших районах Світового океану і відрізняються високою варіабельністю, становлячи в планктоні ПЗЧМ 0,001 – 160,250 млн. кл. м^–3 і 0,003 – 1266,930 мг м^–3, з мінімальними значеннями в червні – липні, максимальними – в березні – квітні. В лиманах ці показники становлять від 0,012 – 26,520 млн. кл. м^–3 та 0,87 – 220,54 мг м^–3 у Григор'ївському до 0,7 – 122,2 млн. кл. м^–3 і 5,9 – 2207,6 мг м^–3 у Хаджибейському.

6. В умовах інтенсивної гідродинаміки і невеликих глибин в прибережній зоні ПЗЧМ формується мікропросторова структура циліатопланктону, що характеризується неоднорідністю вертикального розподілу розмірних фракцій, численності й біомаси.

7. Річна динаміка численності й біомаси виявляє два закономірних максимуми – весняний і літній, відповідні весняному максимуму розвитку фітопланктону та періоду максимального рекреаційного навантаження, у той час як сезонна мінливість якісного складу і структурних показників циліатопланктону визначається кліматичними умовами, наявністю харчових ресурсів, міжвидовими взаємодіями та антропогенними факторами, відрізняючись високою інтенсивністю сукцесійних процесів, коливаннями видової різноманітності та середніх об'ємів клітин.

8. Просторовий розподіл якісних, кількісних і структурних характеристик угруповань планктонних інфузорій у ПЗЧМ на 40 % виражений у розбіжності в кількісному розвитку, на 30 % – у видовій та розмірній структурі і залежить від особливості гідрології району, глибини, ступеню насиченості акваторії твердими субстратами і не залежить від коливань солоності та температури.

9. Структура циліатопланктону в різних лиманах має високий ступінь подібності. У відкритих лиманах простежується позитивна кореляція кількісного розвитку зі вмістом розчиненого кисню, а також більш високі показники видового багатства, різноманітності і середніх об'ємів клітин інфузорій.

10. Середньодобова продукція циліатопланктону в ПЗЧМ коливається від –173,3 до 585,1 мг м^–3 доба^–1 сирої маси, і характеризується позитивними середньорічними значеннями (36,2 ± 22,4 мг м^–3 доба^–1), при цьому більша її частина (82 – 88 %) створюється інфузоріями, розміри яких входять у діапазон розмірів харчових об'єктів, що споживаються мезозоопланктоном.

11. Інфузорії планктону ПЗЧМ, у середньому за добу, споживають від 31,3 до 190,3 мг м^–3 водоростевої і 15,1 – 39,9 мг м^–3 бактеріальної біомаси, у вегетаційний період (травень – листопад) споживаючи не більше 6,5 % чистої первинної і близько 1 % бактеріальної продукції, що набагато нижче, ніж у відкритій частині Чорного моря та в інших районах Світового океану. Лише 14,1% енергії спожитої їжі перетворюється в продукцію, тоді як більш ніж 76 % повертається в навколишнє середовище в трансформованому вигляді.

12. Абсолютні показники функціональної активності циліатопланктону в лиманах у кілька разів вище, ніж у ПЗЧМ в той же період: добова продукція коливається від –582,6 (у Тілігульському) до 2299,6 мг м^–3 (у Хаджибейському), становлячи, в середньому, від 68,2 ± 46,8 (Григор'ївський) до 271,6 ± 229,2 мг м^–3 (Шаболатський); рівні добового споживання водоростевої і бактеріальної біомаси досягають, відповідно, 6225,3 і 7105,0 мг м^–3 (у Хаджибейському лимані), становлячи, в середньому, фітопланктону – від 169,0 ± 90,0 (Тілігульський) до 1105,3 ± 858,2 мг м^–3 (Шаболатський); бактерій – від 40,8 ± 9,4 (Сухий) до 799,9 ± 634,0 мг м^–3 (Хаджибейський).