Когнітивний аналіз указує на нерозривну єдність історично сформованих концептів початок і кінець, об’єднаних поняттям межі. Їхня диференціація відбулася завдяки: 1) парності, 2) наявності відстані між двома межами та 3) існуванню незмінної спрямованості. Зазначимо, що абстрактні конструкти початок і кінець є категорією гуманітарного знання – лінгвістики й аналізу свідомості, а не наукового пізнання. Фазова лексика бере участь у створенні ситуацій лімітативності та визначає відношення дії до її межі. Зачинність охоплює як становлення підготовчого етапу дії, так і власне початок її розвитку. Проведене дослідження зачинної фазовості, семантики зачинності, сполучуваності зачинних дієслів і моделювання інгресивного та інхоативного функціонально-семантичних мікрополів дає підстави зробити такі висновки: 1. Фазовість можна визначити як вираження обмеження процесності певною часовою межею в діапазоні від моменту виникнення (початку) до завершення (закінчення). Видається принципово важливим розглядати фазовість як продукт відношення, коли дія має або дограничний характер (відношення процесу до його завершення), або постграничний (відношення реалізованої межі до наступного процесу). Поза таким співвідношенням визначити фазовість видається неможливим, тому що вона не завжди залежить від власного лексичного значення слова або морфеми. 2. Фазовість передає перш за все характер спливання дії у часі. Разом з такими характеристиками спливання та розподілу дії у часі як обмеження/необмеження межею, наявність/відсутність внутрішньої межі, представлення дії як процесу, який спливає, або обмеженого межею цілісного факту, кратність, тривалість, актуальність наслідків дії для пізнішого часового плану (перфектність), відмінність між власне дією, станом і відношенням, фазовість входить до сфери аспектуальності. 3. Семантично значення “починати” є основним компонентом усіх трьох фазових значень – початку, продовження та закінчення. Поняття початку, очевидно, входить до всіх значень фазових лексем, де навіть завершення може трактуватися суб`єктом мовлення як природний перехід суб`єкта ситуації до її нової фази. Членування субкатегорій фази зачинності – суб`єктивне, де все залежить від того, що саме вважати границями фаз – реалізацію дії, досягнення межі, закінчення терміну та як трактувати невпинність спливання дії. Фаза передає всі нюанси субкатегорізації спливання дії, що сприяє точнішому вираженню комунікативного наміру мовця, ніж просте вживання видових пар дієслів і системи часів, оскільки не всі дієслова здатні вживатися у видо-часових розрядах англійської мови, тоді як сфера вживання фазових дієслів практично необмежена. 4. Концепт зачинності представлений ФСП зачинної фазовості, тобто системою мовних засобів різних рівнів, що слугують для позначення фазових характеристик дії. Аналіз фактичного матеріалу дозволив виявити та проаналізувати такі засоби вираження зачинної фазовості у сучасній англійській мові: 1) словотвірні, 2) морфологічні, 3) лексичні, 4) синтаксичні, 5) контекстуальні. Різноманітні одиниці фазовості можуть бути взаємозамінними у багатьох контекстах, але кожна лексема має свій діапазон і може бути обраною мовцем залежно від комунікативного завдання. 5. Використовуючи поняття граничності/неграничності дієслів, поняття еволютивності/нееволютивності значень дієслів, та чотири основні аспектуальні класи дієслів, запропоновані З. Вендлером, обгрунтовано класифікацію та уточнено три типи зачинних предикатів – інгресиви, інхоативи та інцептиви. 6. Видається за доцільне розглядати зачинну фазовість як ФСП, в якому виділяють окремі мікрополя інгресії та інхоативності, що перетинаються. Інцептиви – результат накладання цих двох мікрополів. 7. Змодельоване нами функціонально-семантичне мікрополе інгресії налічує 66 інгресивних дієслів, 100 інгресивних фразових дієслів і 84 ідіоматичні інгресивні вирази. Аналіз словникових дефініцій виявив широку семантичну гаму застосування лексичних одиниць вираження інгресії. Переважають інгресивні дієслова та конструкції, пов`язані зі сферою діяльності людини, її почуттів, емоцій, роботи, кар`єри тощо. 8. Змодельоване нами функціонально-семантичне мікрополе інхоативних дієслів і конструкцій за результатами суцільної комп`ютерної вибірки – другий за поширенням засіб вираження зачинності у сучасній англійській мові. Інтегральними семами інхоативних дієслів є зачинність і становлення. На підставі ступеня повноти їхньої семантики та здатності виступати як копулятивний компонент предиката або як власне предикат інхоативні дієслова розкласифіковано на власне інхоативні та копулятивні інхоативні. Власне інхоативні одиниці розглянуто на рівні слів (401 дієслово), фразеологізмів (122 одиниці) та ідіоматичних виразів (82 вирази). Семантично інхоативні одиниці передають широку гаму становлення: зміни фізичного, психічного та емоційного стану людини, її настрою, досягнення успіху та кар`єрний ріст, усвідомлення або нерозуміння певної інформації, зміни стану свідомості людини; зміни кольору або відтінків, зміни фізичного/хімічного стану, форми та розміру тощо. 9. Відзначена тенденція до деталізації значення зачинності у напрямку від інгресивних та інхоативних дієслів до ідіоматичних виразів: відносно абстрактний характер інгресивних та інхоативних дієслів конкретизація інгресивних та інхоативних фразових дієслів високий ступінь деталізації сфери та вираження способу початку за допомогою інгресивних та інхоативних ідіоматичних одиниць. 10. Аналіз інгресивних дієслів (на прикладі begin та start) доводить, що сполучуваність навіть семантично максимально наближених лексичних одиниць, які у більшості контекстів – взаємозамінні, семантично та граматично вмотивована. Дистрибуція лексем зумовлена їхніми внутрішніми семантичними та граматичними ознаками. Спроби опису системи мови як набору абстрактних граматичних структур, куди можна підставляти безліч лексичних одиниць, з одного боку, та вочевидь довільний характер вибору лексем – з іншого, не є задовільними. Повнозначне дієслово прогнозує своє оточення, всі можливі валентності вже закладено у самому дієслові, тому, усвідомлюючи їх, можна передбачити всі можливі та неможливі сполучення. 11. Дослідження показало, що всі інхоативні дієслова у функції копул (become, grow, get, turn, come, fall, make та go) втрачають частину свого початкового лексичного значення. Десемантизація, з одного боку, зменшує здатність дієслова прогнозувати своє оточення, а з іншого – вищий ступінь десемантизації дієслова урізноманітнює типи субстантивних елементів, з якими певне копулятивне дієслово може утворювати сполучення. Звичайно, ця робота, як і попередні дослідження у галузі аспектуальності, не відповідає на всі питання, пов`язані з природою та функціонуванням фазових значень. На нашу думку, перспективними напрямками наукових досліджень у майбутньому можуть стати: зіставне дослідження зачинності в українській та англійській мовах; зіставний аналіз концепту початку та можливості його вираження у мовах різних типів; подальша формалізація та уточнення інвентарю фаз.
|