1. Фінансова глобалізація привела до зміни методологічної основи та інституційних інструментів державного регулювання фінансових ринків і сприяла радикальному перегляду традиційної грошово-кредитної політики держави з метою адаптації її механізмів до дії причин фінансових криз. Фінансово-інноваційне регулювання має засновуватися на використанні сучасних масивів диверсифікованої оперативної управлінської інформації та швидко пристосовувати фінансові продукти й послуги до змінної кон'юнктури ринку, розвивати технічно-інструментальну сферу, зокрема упроваджувати карткові продукти як зручний спосіб фінансових розрахунків та відносин між банками й іншими кредитно-фінансовими закладами і споживачами. 2. З точки зору завдань оптимізації міжнародної інституційної системи, до перспективних напрямів регулювання міжнародних фінансових ринків слід віднести реформування чинних міжнародних фінансових організацій і створення альтернативних міжнародних регулюючих органів, запровадження оподаткування короткострокових вкладень у фінансові інструменти, перенесення міжнародного регулювання міжнародних фінансових ринків на регіональний рівень, а також інтеграцію міжнародних інвесторів в регулюючі механізми з підвищенням їх відповідальності за процеси, що відбуваються на національних фінансових ринках. Необхідним є перенесення питання реформування фінансової архітектури з рівня міжнародних фінансових організацій на рівень спеціалізованих міжурядових форумів із залученням розвинутих країн, трансформаційних держав і країн, що розвиваються. 3. Ефективність платіжної системи пов'язана з відповідністю структури і функціональності платіжної системи, можливістю адекватного застосування інструментів і методів грошово-кредитного регулювання, орієнтації на потреби суспільства з урахуванням вимог конкретних користувачів. Низька вартість платіжних послуг, швидкість обробки, обмеження ризиків, доступність, простота в обігу, надійність і точність, баланс між ризиками і витратами системи також впливають на ефективність. Найважливішим і ключовим аспектом функціонування платіжної системи в новому тисячолітті є захист кожного учасника системи від фінансових втрат, запобігання всім видам шахрайства й фінансових злочинів, тобто безпека платіжної системи. І, в першу чергу, необхідно розробити й впровадити нові чіпові технології та їх стандартизацію. 4. Збіг інтересів держави, банків, бенефіціарів та утримувачів карт є основою і підставою успішної реалізації карткових проектів і систем. В сучасних умовах необхідно чітко проводити політику посилення незалежності від міжнародних партнерів, самостійно і повноцінно вести роботу на ринку пластикових карт. Тому ключовим словом нової банківської стратегії є "технологія", а основних взаємопов’язаних принципів є два: 1) не клієнт йде до банку, а банк йде до клієнта шляхом надання банківських послуг через електронні канали (Banking Delivery Channel); 2) постійне створення нових продуктів і розширення спектру електронних банківських послуг. У зв'язку з цим дистанційне керування рахунком або віддалений доступ до нього є новим і перспективним напрямом розвитку нових технологій. 5. Інтернаціоналізація, яка надала міжнародному фінансовому ринку універсального всесвітнього характеру, супроводжується зміною взаємин між фінансовим і реальним секторами економіки, модифікацією фінансової архітектури, виникненням нових напрямків руху капіталу, методів регулювання даної діяльності на основі міжнародних стандартів, розроблених за участю національних регулюючих органів. Причому уніфікація і стандартизація міжнародних розрахунків є компонентом фінансової глобалізації, а міжнародні стандарти фінансових ринків використовуються регулюючими органами країн, зацікавлених в інтеграції національних фінансових ринків у міжнародний фінансовий ринок. Паралельно із таким зростанням взаємного зв'язку, відбувається встановлення фінансового контролю над окремими національними господарськими комплексами з боку МФО та провідних приватних агентів світового фінансового ринку. 6. Державне регулювання ринків фінансових послуг в умовах сучасного соціально-економічного розвитку, відкритості та жорсткої конкуренції повинно включати в себе прямі та непрямі фінансові методи державного регулювання економіки та інноваційних процесів. Причому міжнародна практика регулювання сфери фінансових послуг та фінансових ринків свідчить про ефективну комбінацію прямих та непрямих засобів, які типово застосовуються не окремо, а з урахуванням взаємного доповнення та інколи взаємного підпорядкування. 7. Прямі фінансові методи державного регулювання інноваційних процесів реалізуються у відповідності до більш загальних моделей втручання в ринкове життя, причому такі моделі реалізуються переважно в двох формах: адміністративно-відомчій і програмно-цільовій. Йдеться про виділення фінансових коштів, і передусім у випадках, коли йдеться про проекти соціального або структуроформуючого значення (забезпечення інфраструктури у регіонах пріоритетного розвитку, наприклад, у технопарках, технополісах, зонах експортоорієнтованого виробництва). 8. Сучасна держава активно застосовує непрямі важелі фінансового характеру, зокрема спрямовані на стимулювання науково-інноваційної діяльності. Непрямі методи фінансування, що використовуються в державній інноваційній політиці, націлені на стимулювання власне інноваційних процесів та на створення сприятливого загальногосподарського і соціально-політичного клімату для новаторської діяльності. Такі інструменти перетворилися на домінуючі засоби впливу на параметри розвитку і конкурентні позиції держав та компаній на глобальних та регіональних ринках, а їх застосування докорінно модифікує застарілі погляди на проблеми державного фінансування, згідно яких вирішальне значення мають обсяги наданих коштів. 9. Сучасні комерційні банки як основні елементи світової фінансової системи з метою реалізації стратегії розвитку в конкурентному середовищі мають виходити з необхідності максимізації вартості акціонерного капіталу. Відповідно до цього існують два інтеграційні напрями розвитку — за рахунок внутрішніх джерел в межах існуючої організаційної структури (виділення прогресивних бізнес-моделей – моделі інтегрованих фінансових послуг (bankassurance) і моделі управління взаємостосунками з клієнтами (customer relationship management)) і за рахунок зовнішніх джерел шляхом використання ресурсів вже існуючих компаній (утворення стратегічних альянсів, що передбачають купівлю неконтрольних пакетів акцій інших компаній, і злиття та поглинання, що ведуть до встановлення повного контролю банку над іншими фінансовими інститутами). 10. Міжнародна платіжна система – це набір механізмів, правил, норм і інструментів, які використовуються для здійснення обміну фінансовими цінностями, перш за все грошима, між різнонаціональними сторонами в процесі виконання ними своїх платіжних і розрахункових зобов'язань. Аналіз перспектив міжнародної платіжної системи вимагає виявлення її структури та основних закономірностей, врахування того, що еволюція сучасних систем розрахунків, кредитно-монетарних взаємних зв'язків, інституціоналізація, дестабілізація та розпад, зміни світових фінансово-економічних систем відображають неоднозначні прояви інтернаціоналізації та поширення інформаційних технологій. 11. Інструменти розвитку ринків фінансових послуг в умовах становлення ринкових систем мають суттєві відмінності, які пов'язані із тими реаліями та практичними завданнями структурної політики та конкурентної практики, які постають перед господарськими та регулятивними суб'єктами. Лібералізація фінансових ринків, яка є універсальним глобальним явищем, в трансформаційних країнах є доцільною лише частково. Натомість останнім важливо розробити комплекс заходів, направлених на нейтралізацію негативних тенденцій на міжнародному фінансовому ринку. Зокрема слід створити ефективний механізм державного регулювання фондового ринку і налагодити тісну взаємодію між державними регулюючими органами і комерційними структурами, перш за все фондовими і валютними біржами. 12. Посилення ролі держави в стабілізації національних фінансових ринків слід розглядати як основу фінансового оздоровлення за умов ринкової трансформації та побудови ефективних фінансових систем. «Регулятивний маневр» в країнах трансформаційного типу може відбуватися відповідно до різних концептуальних підходів щодо адаптації до процесів фінансової глобалізації: по-перше, санації економіки в кризовий період та максимально швидкої інтеграцію в світові та регіональні валютно-фінансові та торговельні системи, а по-друге, поступової інтеграції в фінансові механізми та у світогосподарську систему при одночасному поєднанні заходів валютного контролю і державної підтримки національного фінансового сектора. 13. Вироблення інноваційної стратегії вимагає комплексного підходу до регулювання діяльності фінансових ринків та агентів, які надають фінансові послуги. Інноваційність регулювання сфери фінансових послуг слід розуміти як у інструментальному контексті, так і зважаючи на потреби фінансування інноваційного розвитку реального сектору економіки. Фінансова стратегія повинна передбачати такі напрями розвитку національної інноваційної системи, як побудова інноваційної інфраструктури, підвищення фінансової зацікавленості в забезпеченні ефективного використання результатів наукової і науково-технічної діяльності за допомогою управління інтелектуальною власністю, створення прогресивної системи обліку інформації про результати проведених наукових досліджень і технологічних розробок, які здійснюються організаціями різних організаційно-правових форм і різних форм власності. |