Анотація до роботи:

Лиськова Л.М. Інноваційний потенціал євроінтеграції України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.02 – світове господарство і міжнародні економічні відносини. – ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», Київ, 2008.

Дисертація присвячена дослідженню теоретичних засад і практичних механізмів та інструментів формування і реалізації інноваційного потенціалу євроінтеграції України.

Досліджено теоретичні основи сучасних процесів міжнародної регіональної економічної інтеграції. Визначено роль міжнародного співробітництва в інноваційному процесі при формуванні євроінтеграційної стратегії України. Сформульовано підходи до визначення сутності інтегрованого інноваційного потенціалу і методів його оцінки. Охарактеризовано інноваційний потенціал України в контексті його складових (ресурсної, продукуючої та результативної) в розрізі європейських критеріїв та параметрів. Досліджено і системно структуровано інституційні умови, фактори та проблеми співробітництва України та ЄС в інноваційній сфері.

Розкрито комплекс мікро- та макроекономічних заходів щодо розвитку форм співробітництва України та ЄС в інноваційній сфері, запропоновано механізми організаційно-фінансового забезпечення реалізації і розвитку національного інноваційного потенціалу у процесі євроінтеграції.

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукового завдання розвитку щодо інноваційного потенціалу в процесі конвергенції України та ЄС. На основі системного підходу до дослідження міжнародного співробітництва в інноваційній сфері в умовах регіональної інтеграції автором сформульовано наступні теоретичні й практичні висновки.

1. Теорії міжнародної економічної інтеграції, маючи власну методологічну мотивацію і сферу практичного втілення, еволюціонізували під впливом домінуючих парадигм світогосподарського розвитку. В сучасних умовах інноваційність розвитку є пріоритетним мотивом і ключовим компонентом регіональної інтеграції, оскільки саме на її основі генеруються нові можливості забезпечення конкурентоспроможності країни в умовах техноглобалізму. Разом з тим, в своїх сучасних проявах економічний регіоналізм віддзеркалює зростаючу суперечливість інтересів країн-інноваційних лідерів і країн аутсайдерів, що унеможливлює його одновимірно-структурний аналіз.

2. Інноваційний потенціал характеризує освітні, науково-технологічні та фінансово-економічні можливості ефективного соціально-економічного розвитку країни. В умовах інтернаціоналізації і глобалізації принципово важливе значення має взаємовигідне міжнародне науково-технічне співробітництво і, особливо, здатність країн до взаємодії національних інноваційних систем, в результаті якої формується інтегрований інноваційний потенціал – феномен науково-технологічного прогресу у новій економіці знань.

3. В сучасних умовах ефективна інноваційна діяльність практично неможлива поза межами міжнародної регіональної економічної інтеграції. Для високорозвинених країн вона розширює географічні кордони і забезпечує зростаючі можливості реалізації інноваційного потенціалу, надає нових імпульсів і ресурсів глобальній ринковій експансії. Для країн з невисоким рівнем економічного розвитку міжнародна диверсифікація НДДКР, системна інноваційна взаємодія з більш розвиненими країнами створює передумови для структурного оновлення економіки на сучасній технологічній основі, забезпечує участь в окремих секторах світового виробництва високотехнологічної продукції.

4. Ключову роль в мотивації, організації та координації масштабних інновацій відіграє держава. Саме наявність чи відсутність системних механізмів державного стимулювання методами прямого і непрямого впливу характеризує і обумовлює рівень інноваційності національного розвитку у глобальній економічній системі. На світових ринках лідируючі позиції займають країни, в яких створено ефективні національні інноваційні системи, що розвиваються в руслі сучасного науково-технологічного прогресу. Модель розвитку України повинна будуватись на національному інноваційному потенціалі з чітко визначеними пріоритетами його розвитку в системі визначальних напрямів науково-технологічного прогресу із безпосередньою міжнародною взаємодією в продукуванні і запозиченні світового, насамперед, європейського технологічного досвіду.

5. Європейський Союз є найбільш інтегрованим і привабливим для України об’єднанням 27-и країн з різними рівнями економічного розвитку та інноваційного потенціалу. Аналіз співробітництва України і ЄС у науково-технічній сфері, міжкраїнові порівняльні оцінки інноваційності національних економік через систему інтегральних показників на основі «Таблоїду європейських інновацій» дозволяють виявити реальний рівень ефективності освітніх, фінансових, мотиваційних, господарських та інституційних механізмів і їх вплив на формування національної інноваційної системи європейського типу.

6. Формування умов для налагодження ефективної взаємодії інноваційної системи України з європейською потребує реалізації послідовних заходів, спрямованих на: технологічне оновлення традиційних виробництв (металургія, машинобудування, суднобудування, будівництво, лісопереробка, харчова промисловість, транспорт) з орієнтацією на споживчий ринок ЄС; знаходження власних ніш у європейському науково-технологічному просторі за рахунок пріоритетного розвитку прогресивних галузей (авіація і космос, енергетика, інформатика і телекомунікації, медицина, хімічна промисловість); сприяння трансферу технологій і комерціалізації результатів НДДКР; концентрацію інтелектуальних ресурсів на реалізацію науково-технічних програм (EUREKA, ЕСПРІТ, БРІТЕ, БАП та ін.), спрямованих на розв’язання фундаментальних проблем і досягнення синергійного ефекту від діяльності спільних дослідницьких центрів; співробітництво в освітній сфері в контексті Болонського процесу.

7. Для реалізації стратегії розвитку інноваційного потенціалу євроінтеграції необхідна політико-економічна конвергенція України і ЄС, гармонізація законодавства в інноваційній сфері та синхронізація базових інституційних регуляторів для становлення ефективних організаційно-економічних форм співробітництва у процесі формування єдиного європейського науково-дослідного простору: кластерна взаємодія, розвиток спільних технопарків за узгодженими з принципами СОТ пільгами, венчурне фінансування. В цьому контексті принципового значення набувають проблеми виходу вітчизняних промислово-фінансових груп на європейський ринок виробництва високотехнологічної продукції та інтернаціоналізації малого інноваційного підприємництва.

Публікації автора:

У наукових фахових виданнях:

1. Лиськова Л.М. Інноваційно-технологічні фактори в міжнародній інтеграції // Економіка та підприємництво: Зб. наук. праць молодих учених та аспірантів. Вип.13. / Під. ред. С.І. Дем’яненко. – К.: КНЕУ, 2004. – С.61-70, (0,4 др. арк.)

2. Лиськова Л.М. Інноваційна політика України в системі пріоритетів економічного співробітництва з Євросоюзом // Зовнішня торгівля: право та економіка. – 2005. - №5-6(22-23). – С.112-115, (0,2 др. арк.)

3. Лиськова Л.М. Активізація інноваційного розвитку як умови повноцінної інтеграції з Євросоюзом // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць. Вип.207: В 5 т.Том IV. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. – С.1020-1029, (0,4 др. арк.)

4. Лиськова Л.М. Регулятивна роль держави в активізації інноваційно-технологічних факторів євроінтеграційної політики України // Формування ринкової економіки: Зб. наук. праць. Вип.16. – К.: КНЕУ, 2006. – С.252-262, (0,5 др. арк.)

5. Лиськова Л.М. Світовий досвід інтернаціоналізації науково-технічної діяльності // Зовнішня торгівля: право та економіка. – 2006. – №2(25). –С.17-21, (0,3 др. арк.)

6. Лиськова Л.М. Пріоритети інноваційного розвитку України в домінантах євроінтеграційних процесів // Міжнародна економічна політика. – 2007. –№7. –С.107-127, (0,63 др. арк.)

В інших виданнях:

7. Лиськова Л.М. Фінансові механізми міжнародного інвестування інноваційних проектів // Міжнародна торгівля у контексті європейської інтеграції: проблеми теорії і практики: VIII Міжнародна науково-практична конференція. Київ, 27 травня 2005 року. – К.: УАЗТ, 2005. – С.232-233, (0,1 др. арк.)

8. Лиськова Л.М. Україна і глобалізаційні процеси інноваційного розвитку // Міжнародна інтеграція та інформаційне суспільство: Наукова конференція. Київ, 20 жовтня 2005 р. / Відп. за вип. В.Є. Новицький. – К.: НДІМВ НАУ, 2005. – С.105-106, (0,1 др. арк.)

9. Лиськова Л.М. Становлення інтеграційних форм інноваційної взаємодії України з ЄС в контексті Лісабонської стратегії // EUREKA та поновлена Лісабонська стратегія в сучасних умовах розвитку ЄС. Виклики та перспективи для України: Міжнародна конференція. Київ, 10 березня 2006 року. – К.: ФОП Т.А.Кінько, 2006. – С.43-46, (0,2 др. арк.)

10. Лиськова Л.М. Інноваційний потенціал України у формуванні спільного європейського економічного простору // На Схід та Південь від ЄС: проблеми формування спільного європейського економічного простору: Міжнародна науково-практична конференція. Київ, 5-7 жовтня 2006 р. – К.: КНЕУ імені Вадима Гетьмана, 2006. – С. 170-172, (0,2 др. арк.)