Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.03 – економіка та управління національним господарством. – Державна установа “Інститут економіки та прогнозування НАН України”, Київ, 2007.
У дисертації досліджено теоретико-методологічні засади та прикладні аспекти ринкової інституціональної трансформації аграрного сектора. Дано визначення інституціональної аграрної матриці, що дозволило об’єднати категорії інституціонального середовища, структури та відносин (з урахуванням секторальної специфіки). На основі системного підходу здійснено оцінку результативності реформування аграрного сектора національної економіки, структурних змін, виокремлено етапність і складові реформування основних інститутів аграрного сектора. Розглядається трансформація інституту аграрних відносин, що відбувається під впливом ендогенних та екзогенних факторів. Запропонована економетрична модель оптимізації параметрів сектора сільськогосподарських підприємств регіону.
Доведено гіпотезу про визначальний вплив формальних і неформальних інститутів на функціонування та процес трансформування аграрного сектора з урахуванням його інерційності та консерватизму поведінки суб’єктів, секторальних структурно-функціональних особливостей, значного зовнішнього впливу та ін. Запропоновано основні складові стратегії інституціонального розвитку, становлення ефективного аграрного сектора.
Результатом дисертаційного дослідження є наукове обґрунтування теоретико-методологічних і прикладних засад інституціональних перетворень аграрного сектора економіки, що дало змогу по-новому підійти до розв’язання проблем його недостатньої ефективності та нестабільного розвитку. Проведений аналіз аграрної трансформації, який базується на інституціональних засадах, дозволив сформулювати низку висновків і пропозицій щодо перспектив виходу з трансформаційної кризи та стабілізації виробництва, формування конкурентоспроможного аграрного сектора національної економіки.
1. У категоріальному контексті сутність інституціональної трансформації аграрного сектора визначено як зміни існуючих інституціональних структур (інститутів, інституцій, організацій) та їх якісна заміна, формування нових аграрних відносин, що визначається поведінкою соціальних акторів та їхніми позиціями у балансі розстановки сил у процесі інституціональних змін і відбувається під впливом ендогенних і екзогенних факторів.
Недостатня розробленість теорії ринкової трансформації аграрного сектора з урахуванням його атрибутивних особливостей і факторної специфіки зумовлює потребу в напрацюванні нових наукових підходів щодо ефективного функціонування сектора, засадами яких має бути концепція інституціоналізму. Основними методологічними принципами інституціональної трансформації, які випливають із базисних концепцій інституціоналізму, мають бути: історично-еволюційний; системний; структурно-функціональний; ієрархічний; програмно-цільовий. Визначальною є необхідність створення інституціональних структур, інституціонального середовища та інституціональних відносин ринкового типу, які узагальнено характеризуються запропонованою категорією інституціональної аграрної матриці. Інститути ж трактуються як формальні та неформальні норми й правила, що є умовами та передумовами процесу прийняття рішень.
2. Нерівномірність ресурсного забезпечення вітчизняного аграрного сектора зумовлює необхідність пошуку ключових “точок” економічного росту. Аналіз підтвердив, що у структурі факторного розподілу превалюють земельні ресурси, проте ефективність їхнього використання невисока. Розраховані параметри виробничої функції для сукупності досліджуваних сільськогосподарських підприємств репрезентативно засвідчують переважання впливу фактора праці порівняно з капіталом. На базі емпіричних даних і розробленої економетричної моделі визначено оптимальні параметри сільськогосподарських підприємств, що дає можливість здійснити ex ante прогноз при варіюванні значень пояснюючих змінних. Одержані параметри моделі є виробничим базисом інституціональної аграрної матриці, орієнтирами при прийнятті конкретних управлінських рішень. Запропонований критерій оцінки рівня інтенсивності сільськогосподарського виробництва підтверджує екстенсивний характер вітчизняного аграрного господарювання.
3. Розв’язання питання періодизації сучасної вітчизняної аграрної трансформації здійснено на основі виокремлення її етапності, яка в роботі трактується як фазові переходи, що відбуваються під дією зовнішніх і внутрішніх факторів у часовому вимірі. Такими факторами є: вплив саморегулювання аграрної системи, державного регулювання, громадських організацій, а також контрагентів, глобалізаційних процесів тощо. З одного боку, на сьогодні вплив екзогенних факторів переважаючий; з іншого – вибір під впливом таких факторів тимчасовий і неостаточний, адже система урівноважується насамперед внутрішніми зв’язками, тоді вона менш залежна від зовнішнього середовища. Це визначає дуальність сучасної синергетичної взаємодії елементів аграрного середовища. Водночас дія різновекторних факторів має бути збалансована, запорукою чого є регулятивний вплив інститутів.
4. Для аграрного сектора характерна різна швидкість перетворень окремих його складових, що спричинено як наявним ресурсним потенціалом, так і здійснюваними заходами щодо формування інституціонального середовища, відсутністю комплексного підходу до реформ. Для характеристики потенційних меж розвитку сектора та впливу окремих факторів у дисертації використано категорію просторово-часового континууму – багатовимірного простору, що формується ресурсними параметрами, інституціональними умовами аграрного бізнесу, часовими рамками.
5. Незавершеність інституціонального оформлення і специфікації прав власності на землю та інші фактори виробництва, неусталеність системи аграрних відносин мотивують необхідність розробки механізму становлення ефективного аграрного сектора. Обґрунтовано, що поступальний розвиток сектора залежить від економічного “поля” аграрної сфери, інституціонального середовища здійснення підприємницької діяльності, що сприяє реалізації конкурентних переваг суб’єктів аграрного ринку. Упорядкованість і стійкість аграрної системи в цілому (як матричної конструкції), її динамічна рівновага (що досягається на основі оптимуму розподілу й визначає ефективність сектора) можуть відповідати різним інституціональним станам системи, хоча знаходяться в одній площині, перебування в якій і розглядається як програмно-цільове завдання інституціональної трансформації сектора.
6. Нерівноважність економічних процесів, як по вертикалі економічної ієрархії, так і по горизонталі партнерських відносин аграрного сектора, зумовлює необхідність пошуку стабілізуючих факторів, у структурі яких важливу роль відіграють фінансові відносини. Дисертаційний аналіз засвідчує, що пріоритет повинен надаватися не державним фінансам, а фінансам підприємницьких структур на основі розвитку конкурентної рівноваги, яка балансується співвідношенням попиту й пропозиції фінансових ресурсів. Це підтверджено здійсненими оцінками запасу фінансової стійкості сектора сільськогосподарських підприємств, виконаними на основі розрахунків операційного лівериджу.
Водночас обмежуючим фактором є опортуністична поведінка контрагентів аграрного сектора в умовах недосконалості системи регулювання аграрного ринку, тому аграрну кризу попередніх років слід розглядати не тільки як системну, а як кризу орієнтації еквівалентного обміну.
7. Підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції та національного товаровиробника визначається інституціональною архітектонікою, однією з складових якої є становлення інституту кооперації та інтеграції. Майбутнє національного аграрного сектора пов’язане з горизонтальною інтеграцією, концентрацією сільськогосподарського виробництва (про що засвідчують і загальносвітові тенденції). Водночас в умовах диспаритетних міжгалузевих відносин доцільно розвивати аграрно-промислово-торговельно-фінансово-інформаційну вертикальну інтеграцію, яка виступає як сприятлива форма реалізації економічних інтересів інтеграційних суб’єктів і мінімізує трансформаційні й трансакційні витрати.
8. Характеристику інтеграційних процесів здійснено на основі шестисекторної моделі інституціональної інтеграції аграрної сфери, яка дозволяє чітко структурувати взаємини аграрного сектора та зовнішнього середовища. Доведено, що структурно-функціональні взаємодії базисних і доповнюючих компонентів моделі у сукупності формують інституціональне аграрне середовище, яке, по-перше, діє як забезпечуючий механізм реалізації внутрішніх аграрних інтересів; по-друге, стимулює макроекономічну збалансованість національного розвитку.
9. Необхідність регулюючого впливу на хід аграрних реформ і подальше функціонування аграрного сектора визначає роль інституту державного регулювання аграрних соціально-економічних відносин. Обґрунтовано, що розробка стратегічних і тактичних програм має доповнюватися реорганізацією: державного управління агропродовольчим комплексом; механізмів державного регулювання ціноутворення з моделюванням можливих наслідків із метою недопущення негативів і перекосів; контролю за монопольною поведінкою підприємств, які забезпечують постачання ресурсів сільськогосподарському виробництву; протекційного захисту вітчизняного сільськогосподарського товаровиробника; державної фінансової підтримки аграрного сектора; розв’язання соціальних питань розвитку сільської місцевості.
10. Шляхи подолання проблем і суперечностей інституціональної аграрної трансформації такі: об’єднання зусиль аграрних товаровиробників із метою координації діяльності; подальша інституціональна й організаційна реструктуризація; підвищення рівня виконання угод; становлення неформальних інститутів внутрішньої структури агроформувань (в авторському визначенні – аграрної корпоративної культури) на фоні розвитку громадянського суспільства, сприйняття прав власності, норм і правил. З огляду на перспективи інтеграційних процесів України з урахуванням загальних тенденцій глобалізації корисним є досвід аграрних перетворень інших країн, насамперед Центральної та Східної Європи, які розпочали формування європейської моделі сільського господарства, по суті – другу “хвилю” аграрної трансформації.
На сьогодні ж вплив зовнішнього середовища не призвів в Україні до ринковоорієнтованої трансформації більшості відповідних аграрних інститутів, їхня гнучкість і еластичність низька. Співвідношення між існуючими аграрними інститутами (вихідне інституціональне співвідношення) засвідчує недосконалість вітчизняної аграрної матриці. За результатами дисертаційного дослідження визначено, що у системі регулятивного впливу: державного – ринкового – інституціонального, роль останнього мінімальна, що визначає подальші завдання інституціонального розвитку.
11. У рамках дослідженої інституціональної трансформації аграрного сектора виокремлено такі ключові напрями подальших змін: перебудова інституціональної та організаційної структур; зменшення впливу неформальних обмежень у поведінці селян; посилення ролі знань, науки та інноваційного розвитку в інституціональних перетвореннях агросфери.
Становлення ефективних формальних інститутів та зниження рівня інерційності економічної поведінки суб’єктів аграрних відносин під впливом неформальних інститутів у сукупності призведе до успішного подолання суперечностей перехідного періоду в розвитку національного аграрного сектора. Доказовість перспективності такого варіанта розвитку подій підтверджує висунуту дослідницьку гіпотезу. Саме доповнення реформ “зверху” віддачею “знизу” дозволить реалізувати стратегію аграрної трансформації, що забезпечить конкурентоспроможність суб’єктів аграрного сектора, ефективність його функціонування, слугуватиме запорукою продовольчої безпеки країни.
Лопатинський Ю.М. Деякі тенденції розвитку економіки України // Йозеф Шумпетер та проблеми реформування економіки України. – К.: Таксон, 2000. – C. 196-209. – 0,6 д.а.
Євдокименко В.К., Лопатинський Ю.М. Чинники фінансово-економічної стабілізації та зростання // Стратегії економічного розвитку в умовах глобалізації / За ред. Д.Г. Лук’яненка. – К.: КНЕУ, 2001. – С. 471-506 (особистий внесок– оцінка макроекономічних умов виробництва та пропоновані важелі ринкової трансформації. – 1,8 д.а.).
Лопатинський Ю.М., Комарницький І.Ф. Особливості формування ринкового економічного механізму в умовах глобалізації // Становлення ринкового механізму в Україні: теорія та практика / За ред. І.Ф. Комарницького. – Чернівці: Рута, 2003. – С. 190-215 (особистий внесок – розгляд моделей ринкової економіки і аналіз процесу трансформації економічного механізму. – 1,2 д.а.).
Лопатинський Ю.М. Інвестиції: економічна і соціальна ефективність // Фінанси України. – 1997. – № 8. – С. 76-84. – 0,6 д.а.
Лопатинський Ю.М. Процес “творчого руйнування” в Україні // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наук. праць. Серія: Економіка. – Чернівці: ЧДУ, 1998. – Випуск 25. – С. 43-49. – 0,4 д.а.
Лопатинський Ю.М. Фінансова політика в галузі інвестицій // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наук. праць. Серія: Економіка. – Чернівці: ЧДУ, 1998. – Випуск 26. – С. 53-61. – 0,5 д.а.
Комарницький І.Ф., Євдокименко В.К., Лопатинський Ю.М. Програмно-цільові напрямки взаємодії виробничої та фінансової стабілізації // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наук. праць. Серія: Економіка. – Чернівці: ЧДУ, 1999. – Випуск 44. – С. 3-16 (особистий внесок– програмно-цільові напрями виробничої стабілізації. – 0,5 д.а.).
Євдокименко В.К., Лопатинський Ю.М. Крок від макро- до мікроекономіки // Регіональна економіка. – 1999. – № 2. – С. 15-25 (особистий внесок– макроекономічні оцінки, організаційно-економічні підойми пожвавлення виробництва. – 0,6 д.а.).
Лопатинський Ю.М. Політика аграрних реформ в Україні // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наук. праць. Серія: Економіка. – Чернівці: Рута, 2000. – Випуск 65. – С. 56-61. – 0,7 д.а.
Лопатинський Ю.М. Рівень розвитку агробізнесу Чернівецької області // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наук. праць. Серія: Економіка. – Чернівці: Рута, 2000. – Випуск 95. – С. 24-28. – 0,6 д.а.
Євдокименко В.К., Лопатинський Ю.М. Регіональна концепція трансформування аграрного сектора // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Стратегія розвитку агропромислового комплексу: Збірник наукових праць Інституту регіональних досліджень НАН України. – Львів: ІРД, 2000. – Випуск ХІІІ. – С. 138-151 (особистий внесок– структуризація та обґрунтування факторів вітчизняної аграрної кризи 90-х років, концептуальні альтернативи трансформації АПК. – 0,5 д.а.).
Лопатинський Ю.М. Фінансові складові аграрного підприємництва // Науковий вісник Волинського державного університету імені Лесі Українки. Серія: економічні науки. – 2001. – № 4. – С. 84-89. – 0,7 д.а.
Лопатинський Ю.М. Ресурсно-підприємницький потенціал аграрного виробництва // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наук. праць. Серія: Економіка. – Чернівці: Рута, 2001. – Випуск 109-110. – С. 60-63. – 0,5 д.а.
Лопатинський Ю.М. Менеджмент трансформації аграрного сектора // Науковий вісник. Збірник наукових праць Академії Державної податкової служби України. – 2001. – № 2. – С. 5-13. – 0,6 д.а.
Лопатинський Ю.М. Моніторинг реструктуризації та розвитку аграрного сектора // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наук. праць. Серія: Економіка. – Чернівці: Рута, 2002. – Випуск 139. – С. 18-24. – 0,8 д.а.
Лопатинський Ю.М. Фінансово-кредитні засади розвитку аграрного сектора // Науковий вісник Волинського державного університету імені Лесі Українки. Серія: економічні науки. – 2002. – № 2. – С. 103-108. – 0,8 д.а.
Лопатинський Ю.М. Метаморфози агробізнесу під впливом глобалізації // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наук. праць. Серія: Економіка. – Чернівці: Рута, 2002. – Випуск 141-142. – С. 165-171. – 0,8 д.а.
Лопатинський Ю.М., Шкабара Т.Л. Складові забезпечення сталого розвитку агроекосистем // Економіка АПК. – 2002. – № 10. – С. 63-68 (особистий внесок– складові трансформації агросистем. – 0,4 д.а.).
Лопатинський Ю.М. Теоретичні основи національних реформ і сполученість аграрного сектора // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наук. праць. Серія: Економіка. – Чернівці: Рута, 2002. – Випуск 162. – С. 81-85. – 0,5 д.а.
Лопатинський Ю.М., Шкабара Т.Л. Перспективи формування нових стандартів якості аграрної продукції // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ. Серія: економічні науки. – Чернівці: АНТ, 2003. – Випуск IІ. – С. 239-250 (особистий внесок – оцінка інституціонального забезпечення стандартів якості аграрної продукції. – 0,3 д.а.).
Лопатинський Ю.М., Шкабара Т.Л. Системний підхід до розвитку аграрного сектора в умовах трансформації // Економіка АПК. – 2004. – № 1. – С. 78-83 (особистий внесок – обґрунтування інституціональних складових системного підходу до аграрної трансформації, а також схема системних ендоінгредієнтів аграрного підприємництва. – 0,3 д.а.).
Лопатинський Ю. Інституціональна аграрна матриця // Економіка України. – 2004. – № 4. – С. 64-71. – 0,7 д.а.
Лопатинський Ю.М., Євдокименко В.К. Моніторинг окремих параметрів діяльності аграрних підприємств регіону // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Серія: Економіка. – Чернівці: Рута, 2004. – Випуск 195-196. – С. 125-132 (особистий внесок– формування концепції здійснюваного моніторингу, здійснювані розрахунки, пропоновані нові критерії оцінок. – 0,6 д.а.).
Євдокименко В.К., Лопатинський Ю.М., Шкабара Т.Л. Структурно-функціональні складові регіональної аграрної політики // Регіональна економіка. – 2005. – № 2. – С. 160-166 (особистий внесок– обґрунтування інституціональних складових механізму регіональної аграрної політики. – 0,4 д.а.).
Лопатинський Ю. Інституціоналізація транзитивної економіки // Наукові праці Донецького національного технічного університету. Серія: економічна. – Донецьк, 2006. – Выпуск 103-1. – С. 229-232. – 0,4 д.а.
Лопатинський Ю.М. Державне регулювання агробізнесу в Україні // Українська наука: минуле, сучасне, майбутнє: Збірник наукових праць Тернопільської академії народного господарства. – Тернопіль: Збруч, 2002. – С. 117-125. – 0,6 д.а.
Лопатинський Ю.М. Криза платежів в економіці перехідного періоду // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наук. праць. Серія: Економіка. – Чернівці: ЧДУ, 1997. – Випуск 10. – С. 55-61. – 0,4 д.а.
Лопатинський Ю.М. Синергетичні складові інституціональної трансформації аграрної системи // Науковий вісник Чернівецького університету. Серія: Економіка. – Чернівці: Рута, 2005. – Випуск 233. – С. 37-42. – 0,7 д.а.
Лопатинський Ю.М. Альтернативні стратегії аграрної трансформації // Науковий вісник Чернівецького університету. Серія: Економіка. – Чернівці: Рута, 2005. – Випуск 254. – С. 109-114. – 0,7 д.а.
Євдокименко В.К., Усик В.С., Бацура О.Ф., Лопатинський Ю.М. Динаміка параметрів сільськогосподарських підприємств регіону // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Серія: Економіка. – Чернівці: Рута, 2004. – Випуск 205. – С. 52-57 (особистий внесок– розрахунки динаміки основних параметрів та їхнє трактування. – 0,2 д.а.).
Лопатинський Ю.М. Шлях від кризи до фінансово-економічної стабілізації // Роль фінансово-кредитної системи у стимулюванні економічного зростання в Україні: Збірник наук. праць Волинського державного університету ім. Лесі України. – Луцьк: Вежа, 1999. – С. 26-34. – 0,3 д.а.
Лопатинський Ю.М. Перспективність розвитку вітчизняного агротуризму // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ. Серія: економічні науки. – Чернівці: АНТ, 2005. – Вип. ІІІ. – С. 325-329. – 0,2 д.а.
Лопатинський Ю.М. Фактори продуктивності сільськогосподарських підприємств // Економіка АПК. – 2004. – № 11. – С. 93-102. – 0,7 д.а.
Лопатинський Ю.М. Відносини власності у становленні багатоукладності аграрного підприємництва // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ. Серія: економічні науки. – Чернівці: АНТ, 2001. – Випуск IV. – С. 20-29. – 0,5 д.а.
Лопатинський Ю.М., Шкабара Т.Л., Заремська О.М. Екологічні аспекти аграрного підприємництва // Вісник Сумського державного аграрного університету. Серія: економіка і менеджмент. – Суми, 2001. – Випуск 2. – С. 197-201 (особистий внесок– виокремлення екологічного впливу на окремі складові аграрного підприємництва. – 0,3 д.а.).
Yevdokymenko V., Lopatynskiy Y. Conceptual bases of Ukrainian reforms and linkage to agricultural sector // Eastern dimension of European Union, ed. by J. Kitowski. – Warsaw: Institute of Geography and Spatial Organization, Polish Academy of Sciences, 2003. – Geopolitical Studies, vol. 11. – P. 383-395 (особистий внесок– характеристика розвитку теорії інституціоналізму; оцінка реструктуризації українського аграрного сектора; напрями подальшої аграрної трансформації. – 0,6 д.а.).
Лопатинський Ю. Інституціональна інтеграція аграрного сектора // Збірник наукових праць Буковинського університету. Серія: Економічні науки. – Чернівці: Книги - ХХІ, 2006. – Випуск 2. – С. 49-60. – 0,7 д.а.
Стратегія розвитку агропромислового комплексу України. Проект / Під науковим керівництвом В.М. Гейця та ін. – К.: ІЕП НАНУ, 2005. – 120 с. (особистий внесок– розгляд питання трансформації організаційної структури аграрного сектора – 0,1 д.а.).
Лопатинський Ю.М. Реалізація відносин власності в Україні в конституційному процесі // Конституціоналізм в Україні: досвід, проблеми, перспективи: Матеріали науково-практ. конф. – Чернівці: Прут, 1996. – С. 43-45. – 0,1 д.а.
Лопатинський Ю.М. Економічна та соціальна ефективність інвестиційної діяльності // Інвестиційна діяльність в Україні: проблеми розвитку та регулювання: Наукові доповіді міжнар. науково-практ. конф. – Чернівці: ЧДУ, 1997. – Част. І. – С. 181-186. – 0,3 д.а.
Лопатинський Ю.М., Пільтяй О.В., Шкабара Т.Л. Структурно-функціональна організація економічного “організму” // Стратегія економічного розвитку в умовах глобалізації: Матеріали ХІ міжнародної науково-практичної конференції. – Чернівці: Юніверс, 2000. – Т. ІІ. – С. 178-182 (особистий внесок– застосування структурно-функціонального підходу до економічного суб’єкта. – 0,2 д.а.).
Лопатинський Ю.М. Аграрний сектор як фактор безпеки національної економічної системи // Україна в ХХІ столітті: концепції та моделі економічного розвитку: V міжнародний конгрес українських економістів. – Львів: ІРД, 2000. – Т. 1. – С. 69-71. – 0,2 д.а.
Лопатинський Ю.М. Екологічні проблеми аграрного підприємництва Карпатського регіону // Інноваційні фактори ресурсно-екологічної безпеки Карпатського регіону: Тези міжнар. наук.-практ. конфер. – Чернівці: Рута, 2001. – С. 12-15. – 0,2 д.а.
Лопатинський Ю.М. Усик В.С., Бацура О.Ф. Формування концепції розвитку аграрного сектора регіону // Україна в глобальному середовищі: нові алгоритми управління економікою: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. – Чернівці: Рута, 2002. – С. 476-479 (особистий внесок– обґрунтування трансформаційних складових концепції розвитку аграрного сектора регіону. – 0,1 д.а.).
Лопатинський Ю.М., Шкабара Т.Л. Формування якості аграрної продукції в нових умовах господарювання // Економічні проблеми виробництва та споживання екологічно чистої агропромислової продукції: Матеріали IV міжнародної науково-практичної конференції. – Суми, 2005. – С. 75-77 (особистий внесок– обґрунтування впливу нових умов господарювання на можливості формування якості аграрної продукції. – 0,1 д.а.).
Лопатинський Ю.М. Формування ринкових інститутів аграрного сектора // Фінансово-економічні та інституційні чинники розвитку регіону: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. – Чернівці: Рута, 2005. – С. 405-406. – 0,1 д.а.
Лопатинський Ю.М., Шкабара Т.Л. Регіональні, національні та глобальний продовольчі ринки // Стратегічний розвиток регіону – економічне зростання та інтеграція: Матеріали ХV міжнародної науково-практичної конференції. – Чернівці, 2006. – Ч. І. – С. 47-50 (особистий внесок– обґрунтування співвідношення та причин незбалансованості різних рівнів продовольчого ринку. – 0,1 д.а.).
Лопатинский Ю.М. Стратегия аграрной трансформации // Культура Сыра: прошлое, настоящее и будущее: Материалы научно-практ. конференции. – Кызылорда, Казахстан, 2005. – Вестник Кызылординского государственного университета имени Коркыт Ата. – 2006. – № 2 (22). – С. 83-86. – 0,3 д.а.
