В результаті дослідження інституціонально-стимульного механізму виявлено детермінуючий вплив інститутів на економічний розвиток, а також показано, що дія інститутів на мікрорівні психології людини пов'язується з макрорівнем економічної системи та економічного розвитку за допомогою вироблених інститутами стимулів і мотивацій людської діяльності. Проведене дослідження дає підстави для наступних висновків: 1. Процес економічного розвитку країни визначається існуючими в ній інститутами, які, створюючи певні стимули, впливають на поведінку економічних суб'єктів, зокрема, на прийняття ними фінансових рішень. Сукупність всіх дій та рішень економічних суб'єктів визначає напрями і хід економічного розвитку країни. 2. Інститути впливають на поведінку людей і на хід економічного розвитку через виробництво стимулів; при цьому важливо виділяти інституціональні стимули, адже саме вони визначають процес економічного розвитку. Зв'язок між індивідуальними стимулами, виробленими інститутами на мікрорівні, та інституціональними стимулами, що діють на макрорівні, здійснюється завдяки функціонуванню інституціонально-стимульного механізму. 3. Найбільш діючими стимулами економічного розвитку є фінансові. Для стимулювання економічного розвитку надзвичайно важливим є ефективне державне регулювання у фінансовому секторі, пруденційний нагляд і підтримка розвитку тих інститутів, які сприяють ефективності функціонування фінансового ринку в умовах інформаційних асиметрій і зниженню негативного впливу проблем несприятливого вибору, морального ризику, колективної дії, принципала-агента на ефективність ФЗЕР. 4. Найбільший потенціал стимулювання економічного розвитку має держава, оскільки вона здатна на макрорівні встановлювати норми та правила і створювати інші інститути, які визначають стимули, що впливають на економічних суб'єктів на мікрорівні. Ефективність інститутів державної влади та управління впливає на рівень конкурентоспроможності країни. При цьому важлива не ступінь присутності держави в економічному житті, а якість інституціональних стимулів, які дане регулювання створює. 5. Державна політика повинна бути орієнтована на створення тільки продуктивних видів рент і на обмеження існування непродуктивних. Для досягнення цього головним завданням держави повинна стати підтримка конкуренції, а умовою ефективності політики, що проводиться, є її опора на чесне конкурентне змагання у досягненні результатів господарської діяльності, яке дозволяє винагороджувати найбільш ефективних, за ринковими мірками, виробників. 6. Для того, щоб держава працювала в інтересах економічного розвитку, представники державної влади та управління повинні бути забезпечені відповідними стимулами, інституціональними умовами чого має бути діюча система «стримувань і противаг» між різними гілками влади, інформаційна відкритість і підзвітність організованому суспільству, наявність сильного громадянського суспільства та інших елементів демократії, адекватність санкцій і покарань або «тиск» зовнішніх загроз. Важливу роль також відіграють моральні та культурні імперативи представників влади. 7. Україна має формувати та розвивати інститути, що стимулюють ФЗЕР інноваційно-інвестиційного типу. Це включає створення ефективних фінансових ринків, адекватного набору фінансових інститутів, а також якісного законодавчо-регуляторного середовища, що стимулює фінансові вкладення в інновації, нові технології, знання, у сучасні форми капіталу (інтелектуальний, людський, соціальний) і одночасно дестимулює непродуктивні фінансові вкладення. Варто сконцентрувати зусилля на створенні та зміцненні підтримуючих інститутів, таких як конкуренція, захист прав власності та контрактів, прозорість та підзвітність влади, розвиток фондового ринку, інституціональних інвесторів, венчурного інвестування. |
