У сукупності результати дослідження дозволяють розв’язати важливе для розвитку вітчизняної науки державного управління науково-практичне завдання, а саме: удосконалення інституціонального механізму державного регулювання розвитку підприємництва в Україні на засадах теоретичних узагальнень, соціологічних даних і запровадження відповідних практичних рекомендацій. Основні результати дисертаційного дослідження конкретизуються у таких положеннях: 1. Визначення специфічних особливостей інституціонального механізму державного регулювання підприємництва відкриває широкі можливості для опрацювання концептуальних підходів до вдосконалення державної політики підтримки цієї сфери, організаційно-правового забезпечення її розвитку і формування сприятливого ринкового середовища. 2. Державне регулювання підприємництва ґрунтується на інституціональних засадах (формальні й неформальні інститути, контрольно-наглядові органи, засоби санкціонування) і включає сукупність форм, методів та інструментів розв’язання суперечностей за допомогою нормативно-правових, програмно-цільових, організаційно-розпорядчих і контрольно-наглядових управлінських рішень, що приймаються органами державної влади, недержавними інститутами та об’єднаннями підприємців на національному, регіональному та місцевому рівнях. 3. Законодавче забезпечення державного регулювання підприємництва в Україні має здійснюватися шляхом застосування нормативно-правових актів, які унормовують процеси реєстрації, отримання дозволів і погоджень, ліцензування з метою усунення регуляторних й адміністративних перепон на шляху розвитку підприємництва та підвищення ефективності діяльності формальних інститутів, зниження питомої ваги неформально укладених інституціональних угод. 4. Подальше удосконалення діяльності органів державної влади стосовно підтримки підприємництва безпосередньо пов’язано з розширенням повноважень "єдиних офісів" (за принципом єдності) з надання послуг щодо реєстрації, видачі ліцензій, дозволів, постановки на облік в органах державної виконавчої влади, консультування з питань організації і юридичного супроводу бізнесу, а також спрощенням взаємовідносин підприємців та посадовців, використанням моделі державного гарантування при отриманні кредитів для реалізації соціально значущих проектів. 5. Наукове обґрунтування шляхів удосконалення механізму державного регулювання підприємництва є важливим для посилення впливу державної влади на визначення пріоритетів державної політики формування сприятливих умов для "третього сектора" на основі якісних управлінських рішень. 6. Інституціональне забезпечення розвитку підприємництва передбачає розширення набору засобів управління з метою поєднання інтересів малого і середнього бізнесу з інтересами держави і конкретного регіону, посилення прямих і зворотних зв’язків у системі "влада – підприємець", відпрацювання порядку врахування владою пропозицій об’єднань підприємців при удосконаленні чинного законодавства. 7. Інституціональний механізм державного регулювання розвитку підприємництва можна класифікувати як специфічний спосіб цілеспрямованого впливу держави та її органів на малий і середній бізнес за допомогою інструментів, форм і методів організації справи з метою формування в конкретному регіоні сприятливого бізнес-середовища, що включає процеси визначення мети регулювання та засобів її досягнення, вибір стратегії і тактики управлінських дій, опрацювання і організацію виконання відповідних рішень владних органів в ринкових умовах. |