Анотація до роботи:

Герасименко О.В. Інсулінорезистентність та маркери запалення при артеріальній гіпертензії. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.11. – Кардіологія. – Харківський державний медичний університет МОЗ України, Харків, 2006 р.

Дисертація присвячена оптимізації та удосконаленню діагностики та лікування артеріальної гіпертензії на підставі вивчення інсулінорезистентності та маркерів неспецифічного запалення, а також визначення метаболічних та імунних ефектів бета-адреноблокатора бісопрололу.

Показано, що порушення вуглеводного обміну характерні для гіпертонічної хвороби. Інсулінорезистентність, що визначена за методикою J.Caro, натще була виявлена у 51 (51 %) хворого на АГ, після ПТТГ – у 86 (86 %) пацієнтів з АГ. Гіперінсулінемія натще спостерігалася у 27 (27 %) обстежених з АГ, після навантаження глюкозою гіперінсулінемія визначена у 80 (80 %) хворих на АГ. Рівень інсуліну натще у групі хворих перевищував даний показник у контрольній групі на 78,9 %, після ПТТГ рівень інсуліну був вище у пацієнтів з АГ, ніж у здорових на 410,9 %, та зростав зі збільшенням ступеня АГ. У хворих на АГ 3-го ступеня рівень інсуліну як до, так і після ПТТГ, статистично вірогідно був більший, ніж у хворих на АГ 1-го ступеня. Індекс чутливості до інсуліну базальний виявився нижче на 39 % у хворих, ніж у контрольній групі, після ПТТГ ІЧІ був нижче на 65 % у хворих, ніж у контрольній групі. Чутливість тканин до інсуліну зменшувалася зі зростанням ступеня АГ. Індекс чутливості до інсуліну як до, так і після ПТТГ виявився вірогідно нижчим у хворих на АГ 3-го ступеня, ніж у хворих на АГ 1-го ступеня.

Саме рівень інсуліну та ІЧІ, як до так і після ПТТГ, щільно корелюють зі ступенем АГ та САТ. Ці порушення посилювалися при зростанні ХСН. Індекс маси тіла теж корелює зі ступенем АГ, а також із рівнем інсуліну та ІЧІ як до, так і після навантаження глюкозою. Інсулінорезистентність та компенсаторна гіперінсулінемія, ожиріння сприяють ремоделюванню міокарда ЛШ, а саме концентричному ремоделюванню та концентричної гіпертрофії ЛШ. Поява ІР та гіперінсулінемії не пов’язана з віком обстежених. Ми знайшли виражений взаємозв’язок між рівнем ТГ та ступенем АГ, ІМТ і, як наслідок, з типами ремоделювання міокарда ЛШ з перевагою гіпертрофії кардіоміоцитів.

В результаті нашої роботи встановлено, що рівень СРБ та ІЛ-6 у хворих на АГ вірогідно вищий, ніж у здорових. Рівень ІЛ-6 та СРБ у хворих на АГ виявився вірогідно вищим, ніж у здорових осіб. Рівень ІЛ-6 у здорових осіб склав 4,41 ± 0,52 пг/мл, тоді як у хворих на ГХ ІЛ-6 становив 21,29 ± 0,90 пг/мл (р_ІЛ-6<0,0001). Рівень СРБ у контрольній групі дорівнював 1,86 ± 0,32 мг/л, а у хворих на ГХ – 7,46 ± 0,52 мг/л (р_СРБ<0,0001). Рівень ІЛ-6 у групі хворих з ІР склав 24,70 ± 1,18 пг/мл і був вірогідно вищим (р<0,05), ніж у 2-й групі пацієнтів з нормальною чутливістю тканин до інсуліну (18,24 ± 1,09 пг/мл). Рівень СРБ у 1-й групі становив 8,18 ± 0,72 мг/л і був невірогідно вищим (р<0,1), ніж у 2-й групі, де СРБ дорівнював 7,60 ± 0,77 мг/л.

Рівень СРБ та ІЛ-6 корелює з рівнем АТ, віком хворих, ІМТ, співвідношенням Т/С, рівнем ТГ, загального ХС, ХСЛПВЩ, КА, рівнем інсуліну та ІЧІ після ПТТГ. Максимальні рівні СРБ та ІЛ-6 були визначені при гіпертрофічних типах ремоделювання міокарда лівого шлуночка.

При аналізі можливості застосування бета-адреноблокаторів встановлено, що високо-селективний бета-адреноблокатор бісопролол має виражений антигіпертензивний ефект, достовірно зменшує ЧСС та не має впливу на рівень глюкози, інсуліну та ІЧІ як до, так і після ПТТГ. Окрім того, бісопролол достовірно зменшує рівень СРБ та ІЛ-6 протягом тритижневого курсу терапії.

1. Встановлено вплив складових синдрому інсулінорезистентності та факторів неспецифічного запалення на клінічний перебіг артеріальної гіпертензії та типи ремоделювання лівого шлуночка на підставі вивчення рівнів глюкози, інсуліну, індексу чутливості до інсуліну натще та після проведення тесту толерантності до глюкози, показників ліпідного обміну, наявності та ступеня ожиріння, характеру розподілу жирової тканини і кількісної оцінки С-реактивного білка та рівня інтерлейкіну-6, ехокардіографічних параметрів, а також визначено нейтральний метаболічний профіль високо селективного бета-адреноблокатора бісопрололу та його здатність знижувати рівні ІЛ-6 та СРБ.

2. У хворих на ГХ встановлено щільний позитивний кореляційний взаємозв’язок між систолічним артеріальним тиском і базальним рівнем інсуліну (r = +0,35, р < 0,05) та негативний кореляційний взаємозв’язок між систолічним артеріальним тиском та індексом чутливості до інсуліну (r = -0,28, р < 0,05) до ПТТГ.

3. Інсулінорезистентність натще зустрічається у 51 % хворих на АГ, після ПТТГ ІР визначена у 86 % пацієнтів з АГ. Гіперінсулінемію натще спостерігали у 27 % обстежених з АГ, після навантаження глюкозою гіперінсулінемію визначено у 80 % хворих.

4. Виявлена асоціація між збільшенням індексу маси тіла та зростанням ступеня АГ. Показано, що існує кореляційний зв’язок між індексом маси тіла та рівнем інсуліну й індексом чутливості до інсуліну до та після перорального тесту толерантності до глюкози. Встановлено, що при андроїдному типі ожиріння рівень глюкози та інсуліну вищий, ніж при гіноїдному, а чутливість до інсуліну знижена.

5. У хворих на АГ, як із наявністю інсулінорезистентності, так і без неї, рівень чинників неспецифічного запалення вищий, ніж у практично здорових осіб. Встановлено, що у інсулінорезистентних пацієнтів з АГ рівень інтерлейкіну-6 та С-реактивного білка статистично вірогідно вищий, ніж у інсуліночутливих. Доведено, що рівень інтерлейкіну-6 та С-реактивного білка збільшується зі зростанням рівня АТ, індексом маси тіла, рівнем тригліцеридів, загального холестерину, коефіцієнта атерогенності, рівнем інсуліну до та після навантаження глюкозою.

6. Встановлено вплив компонентів метаболічного синдрому та неспецифічних факторів запалення на формування певних типів ремоделювання міокарда лівого шлуночка у хворих на артеріальну гіпертензію. При концентричній гіпертрофії лівого шлуночка визначені максимальними індекс маси тіла, рівні інсуліну, тригліцеридів, інтерлейкіну-6 та С-реактивного білка. Рівні зазначених показників мінімальні при ексцентричній гіпертрофії.

7. Високоселективний бета-адреноблокатор бісопролол має виражений антигіпертензивний ефект, не впливає на чутливість тканин до інсуліну та знижує рівень ІЛ-6 та СРБ у динаміці лікування хворих на гіпертонічну хворобу.

Публікації автора:

1. Ковалева О.Н., Герасименко Е.В. Ожирение как один из компонентов метаболического синдрома // Врачебная практика. – 2004. – № 4. – С. 57–62. Автором проведено відбір хворих для дослідження, клінічне обстеження пацієнтів, статистична обробка отриманих результатів, оформлення статті та підготовка до друку.

2. Ковальова О., Герасименко О. Клінічні та метаболічні ефекти бісопрололу у хворих із артеріальною гіпертензією // Ліки України. – 2005. – № 10 (99). – С. 113–114. Автором проведено відбір хворих, клінічні та функціональні методи дослідження серцево-судинної системи, спостереження за станом хворих протягом лікування бісопрололом, статистична обробка отриманих результатів, оформлення статті та підготовка до друку.

3. Ковалева О.Н., Герасименко Е.В. Связь инсулинорезистентности и артериальной гипертензии // Серце і судини. – 2005. – №4 (12). – С. 64–69. Автором проведено відбір хворих, клінічні та функціональні методи дослідження серцево-судинної системи, статистична обробка отриманих результатів, оформлення статті та підготовка до друку.

4. Герасименко Е.В. С-реактивный белок и интерлейкин-6 у больных гипертонической болезнью // Експериментальна і клінічна медицина. – 2005. – №4. – С. 74-78.

5. Янкевич А.А., Герасименко Е.В. Динамика уровней инсулина и кортизола у больных артериальной гипертензией в процессе проведения теста на толерантность к глюкозе // Нові напрямки в діагностиці, лікуванні і профілактиці артеріальної гіпертензії та її ускладнень: матеріали Української науково-практичної конференції з міжнародною участю. – Харків, 2002. – С. 292-293. Автором здійснено відбір хворих для дослідження, клінічне обстеження хворих.

6. Герасименко Е.В., Латогуз Ю.И., Педан С.Н. Состояние углеводного обмена и ремоделирование миокарда у больных артериальной гипертензией // Від фундаментальних досліджень до прогресу в терапії: матеріали науково-практичної конференції молодих вчених. – Харків, 2003. – С. 10-11. Автором здійснено відбір хворих для дослідження, клінічне обстеження, набір матеріалу для аналізу, обробка та інтерпретація отриманих результатів, оформлення роботи та представлення її у вигляді усної доповіді.

7. Герасименко Е.В., Никитина И.В. Взаимосвязь отягощенной наследственности и метаболического синдрома у больных гипертонической болезнью // Проблеми клінічної генетики: збірник тез 1-го Українського конгресу з клінічної генетики з міжнародною участю. – Харків, 2003. – С. 143-144. Автором здійснено відбір хворих для дослідження, клінічне обстеження, набір матеріалу для аналізу, обробка та інтерпретація отриманих результатів, оформлення роботи та представлення її у вигляді усної доповіді.

8. Янкевич А.А., Герасименко Е.В. Гиперхолестеринемия и регуляция кровообращения у лиц с артериальной гипертензией // Атеросклероз та атеротромбоз: патогенез, клініка, лікування: матеріали науково-практичної конференції. – Харків, 2003. Автором здійснено відбір хворих для дослідження, клінічне обстеження хворих.

9. Герасименко Е.В. Состояние углеводного обмена у больных гипертонической болезнью различного возраста // IV Українська конференція молодих вчених, присвячена пам’яті академіка Володимира Веніаміновича Фролькіса: тези доповідей. – К., 2003. – С. 58-59.

10. Герасименко Е.В., Мирошниченко М., Юрченко И. Взаимосвязь нарушений углеводного и липидного обмена у больных гипертонической болезнью // Наукова конференція студентів та молодих вчених з міжнародною участю: матеріали конференції. – Вінниця, 2003. – С. 160-161. Автором здійснено відбір хворих для дослідження, клінічне обстеження хворих, обробка та інтерпретація отриманих результатів, оформлення тез.

11. Герасименко Е.В., Янкевич А.А., Педан С.Н. Взаимосвязь между ожирением и гиперинсулинемией у больных гипертонической болезнью // Медицина третього тисячоліття: збірник тез міжвузівської конференції молодих вчених. – Харків, 2003. – С. 51-52. Автором здійснено відбір хворих для дослідження, клінічне обстеження хворих, обробка та інтерпретація отриманих результатів, оформлення тез.

12. Герасименко Е.В. Формирование инсулинорезистентности у больных гипертонической болезнью в сочетании с ишемической болезнью сердца и сердечной недостаточностью // VII Міжнародний медичний конгрес студентів і молодих учених: матеріали конгресу. – Тернопіль, 2003. – С. 8.

13. Герасименко О.В, Латогуз Ю.І. Стан ліпідного обміну, ожиріння та ремоделювання міокарду у хворих з артеріальної гіпертензії // Внесок молодих вчених у медичну науку: матеріали науково-практичної конференції молодих вчених, присвяченій 80-річчю Харківської медичної академії післядипломної освіти. – Харків, 2003. – С. 17. Автором проведено відбір хворих, клінічне обстеження пацієнтів, статистична обробка отриманих результатів, оформлення роботи та представлення її у вигляді усної доповіді.

14. Gerasymenko O.V., Kovalyova O.N. The dynamics of interleukin-6 and C-reactive protein levels in hypertensive patients treated by bisoprolol // Fourteenth European meeting on hypertension: аbstract book. – Paris, France, 2004. – P. S164. Автором проведено відбір хворих для дослідження, клінічне обстеження пацієнтів, статистична обробка та інтерпретація отриманих результатів, спостереження за хворими протягом лікування бісопрололом, оформлення роботи та представлення її у вигляді постерного докладу.

15. Герасименко Е.В. Влияние возраста на маркеры воспаления у пацентов с гипертонической болезнью // Актуальні питання діагностики, лікування і профілактики серцево-судинних захворювань: матеріали науково-практичної конференції. – Донецьк, 2004. – С. 74.

16. Ковалева О.Н., Герасименко Е.В. Атерогенная направленность дислипидемии у больных гипертонической болезнью с ожирением // Сучасні аспекти ожиріння: клініка, діагностика, лікування: матеріали науково-практичної конференції. – Вінниця, 2004. – С. 17-18. Автором здійснено відбір хворих для дослідження, клінічне обстеження, набір матеріалу для аналізу, обробка та інтерпретація отриманих результатів, оформлення тез.

17. Gerasymenko O., Kovalyova O. The link between obesity and inflammation in hypertensive patients // Fifteenth European meeting on hypertension: аbstract book. – Milan, Italy, 2005. – P. S335. Автором проведено відбір хворих для дослідження, клінічне обстеження пацієнтів, статистична обробка та інтерпретація отриманих результатів, оформлення роботи та представлення її у вигляді постерного докладу.

18. Kovalyova O., Gerasymenko O. The level of interleukin-6 and C-reactive protein in different type of remodeling of myocardium in essential hypertension // Sixteenth European meeting on hypertension: аbstract book. – Madrid, Spain, 2006. – P. S378. Автором проведено відбір хворих для дослідження, клінічне обстеження пацієнтів, статистична обробка та інтерпретація отриманих результатів, оформлення роботи та представлення її у вигляді постерного докладу.