1.У дисертації знайшла теоретичне обґрунтування й нове розв’язання проблема інтеграції художньо-культурологічних знань, пошук шляхів вирішення якої здійснено на основі розгляду методологічних підходів і теоретичних поглядів вітчизняних і зарубіжних вчених на досягнення цілісності процесів пізнання, виявлення чинників і механізмів інтегрування та засобів компліментарності загальних і спеціальних знань. Розв’язання проблеми дослідження відображає основні позиції у тлумаченні інтеграції знань як діалектичного процесу, що розкриває методологічну ефективність дії фундаментальних законів при досягненні високого рівня узагальнення знань; міждисциплінарний рух знань до системної цілісності; накопичення систем зв’язків у процесі пізнавальної діяльності; взаємопроникнення й взаємообмін інформації між різними галузями знання. Концептуальний аналіз теоретичних позицій виявив різноаспектність поняття інтеграції знань, що зумовлено варіативністю вирішення комплексних проблем, які постали перед наукою та освітою і вимагають багаторівневого вивчення явищ навколишньої дійсності й міждисциплінарного дослідження складних об’єктів пізнання. Узагальнення наукових підходів до розкриття сутності феномену, що досліджується, дає підстави для визначення даного поняття з позицій епістемології: інтеграція знань - цілісний процес взаємодії та взаємопроникнення різних систем знань, котрий виражається у виникненні їх інтегрованих форм, узагальнюючих теорій та “наскрізних” методів пізнання, концентрації та взаємообміні інформації, діалектизації та логізації, фундаменталізації та спеціалізації, посиленні міждисциплінарності та комплексності, результатом яких є нова інтегративна цілісність, що проявляється через єдність протилежних процесів конвергенції та дивергенції. Конкретизація розгляду поняття інтеграції знань у педагогічному аспекті уможливила інтерпретацію цього феномена як історичної форми єдності знання, котра утворює педагогічно організовану цілісну систему знань різних рівнів, форм, типів, видів, у якій встановлюються генетично споріднені та структурно-функціональні, зовнішні та внутрішні зв’язки і відношення між елементами конституйованої системи; як процес, котрий характеризується взаємопроникненням і взаємообміном інформації між різними епістемологічними системами та їх концентрацією, у результаті чого створюється нова інтегративна цілісність, що проявляється через діалектичну єдність інтеграції й диференціації, супроводжується виникненням нових стикових, суміжних і комплексних галузей знання, їх фундаменталізацією й водночас заглибленою спеціалізацією. Універсальність феномена інтеграції знань детермінує різновекторну спрямованість і широкомасштабність його функціонування в освітньому просторі й соціокультурі, що здійснюється у формі комплексних програм і методик, міждисциплінарних теорій і концепцій, уніфікованого понятійного апарату і каузальних схем, моделей образу світу, загальнонаукових систем вивчення об’єктів. 2. Відстежено еволюцію основних інтегративних тенденцій у світовій художній культурі на всіх часових періодах. Перша - діахронний рух художніх явищ і видів мистецької творчості до внутрішньої єдності, що виражається у поліхудожньому синкретизмі Стародавнього світу, синтезі мистецтв Середньовіччя, у первинних (Відродження, Просвітництво) і вторинних (романтизм) формах інтеграції в епоху Нового часу, в єдності інтеграції та диференціації як єдиного процесу розвитку світової художньої культури у Новітню добу. Друга тенденція полягає в синхронізації та компліментарності явищ художньої культури, що відображається в інтеркультурації, мультикультуралізмі, аудіовізуальному та комп’ютерному мистецтві, конгломератній культурі тощо. Розглянуто конкретні прояви інтегративних тенденцій, обумовлених внутрішніми зв’язками у змісті й структурі самого мистецтва. Специфіка адаптації інтегративних тенденцій художньої культури до умов педагогічного процесу полягає у вдосконаленні навчальних програм, зміст яких відображає історичний розвиток інтеграції у мистецтві, причинно-наслідкові, просторово-часові, структурно-функціональні, модальні зв’язки, що детермінують інтеграційні тенденції в художній творчості; поширенні предметного кола комплексних проблем, у вирішенні яких застосовується інтеграція мистецтв; орієнтації на духовні цінності, котрі виражаються у художній культурі засобами інтеграції; використанні інтегративних чинників, що визначають взаємодію різноманіття мистецьких явищ і впорядковують процес пізнання історично складених художніх систем; застосуванні системного підходу до вивчення інтегративних тенденцій розвитку художньої культури та методики діахронічного й синхронічного аналізу, що зумовило вибір інтегрованих форм і методів педагогічної роботи, включення майбутніх учителів у різні види мистецької діяльності; моделюванні художніх картин світу з виявленням їх трансформації протягом часових періодів культури; створенні „образу світу в собі” як єдиного процесу пізнання, вираженого у специфічній формі. 3. Теоретичне осмислення парадигмальних положень сучасної освіти, дало підстави для інтерпретації феномена ІХКЗ як процесу і результату інтегративного пізнання художньої культури, як предмету засвоєння духовних і матеріальних цінностей різних видів мистецтв, на основі яких створюються моделі образу світу, здійснюється розробка проектів цілісного розвитку і саморозвитку особистості, формуються уміння багатовимірно розглядати художні явища і процеси, відтворювати предмети мистецтва в їх системній цілісності, виявити процеси інтеграції у діахронічному і синхронічному просторі художньої культури, зробити міждисциплінарні узагальнення, обгрунтувати теоретичні висновки. На основі системного підходу до аналізу ІХКЗ висвітлено особливості її структурної організації, яку складають: рівні - внутрішньодисциплінарний, міждисциплінарний, загальнонауковий (загальнохудожній), методологічний, філософський; проста координація (асиміляція), кооперація (комплексність), компліментарність, синтез, редукція, холізм, власно інтеграція; форми - об’єктна,предметна, понятійна, образна, теоретична, концептуальна, методологічна, проблемна, діяльнісна, практична, психологічна, педагогічна; локальна, тотальна; типи - змістовий, формальний, морфологічний (синтаксичний); просторовий, часовий, просторово-часовий; види - діалектизація, логізація, фундаменталізація, спеціалізація, інформатизація, комп’ютеризація, культурологізація, екологізація, уніфікація понятійно-категоріального апарату, вироблення загальних теорій і методів пізнання. Визначені класифікаційні характеристики структурних складових ІХКЗ забезпечують багатогранний розгляд художніх явищ у просторі культури, осягнення об’єктів пізнання у їх системній цілісності, дають змогу виявити шляхи організації інтегративного пізнання мистецтва. 4. Аналіз інтеграційних процесів у вищій педагогічній школі дозволив виявити особливості дії законів, закономірностей, принципів інтеграції знань та педагогічних умов їх успішного функціонування у системі підготовки вчителів гуманітарних дисциплін. Організація педагогічного процесу на основі законів.закономірностей, принципів інтеграції забезпечує створення цілісної системи художньо-культурологічних знань; досягнення єдності загальної і спеціальної підготовки; універсальність і унікальність змісту і процесу навчання, його стабільність і динамічність, встановлення інтегративності між теоретико- та практико-пізнавальною діяльністю студентів. Шляхом відтворення просторово-часової форми художньої культури визначено дві групи психологічних механізмів ІХКЗ: перша - включає механізми наслідування (подвоєння), зокрема, ідентифікацію, асоціативність, несвідомі процеси, ілюзію, уяву, художньо-образні уявлення, сизигію, друга - рефлексію (роздвоєння) як розрив, вихід за межі безпосередніх зв’язків суб’єкта пізнання з художніми явищами. За допомогою обраних механізмів розвиваються ланки творчого процесу розробки моделей художнього образу світу здійснюється самовизначення і самореалізація суб’єкта пізнання в соціокультурі, відбувається збудження його духовного потенціалу, активізуються процеси непрямого стимулювання внутрішніх резервів цілісного розвитку студента. 5. Моделювання ІХКЗ грунтується на засадах системного підходу до створення освітнього простору культури, закономірностях, принципах, структурних основах інтеграції знань та ІДС, що передбачає розробку цілісної багатовимірної системи, складеної з автономних дидактичних систем. У поліструктурній моделі організаційно-педагогічної системи взаємодіють розглянуті вище елементи системної інтеграції знань та ІДС, упорядковані згідно з рівнями інтеграції в конкретні моделі ІХКЗ: понятійно-пізнавальну - покликану інтегрувати філософсько-культурологічні, загальнохудожні, спеціальні поняття в категоріально-понятійну систему, що відображає різні ступені відбиття об’єктивної дійсності, діалектичну єдність загального, особливого і окремого у предметах і явищах художньої культури; системно-аналітичну - призначену для застосування системного підходу до модульного проектування комплексних програм, інтегрованих підручників, упорядкування узагальнених структурних елементів, здійснення інтеграції знань за допомогою методів системного аналізу, механізмів створення цілісної системи знань і способів діяльності, єдності теоретико- і практико-пізнавального компонентів художньо-культурологічної орієнтації; дифузну модель, створену на евристико-системно-конструктивній основі, що визначає проблемно-пошукову спрямованість ІХКЗ і забезпечує різноманіття варіантів розв’язання комплексних проблем, багатогранне освоєння художньої культури; цілісно-концептуальну - за якою досягаються вищі рівні ІХКЗ (методологічний, філософський) у концептуальній (між-, транс-, метасистемній) і тотальній формах завдяки встановленню міжциклових зв’язків у педагогічних проектах, реалізація котрих забезпечує єдність загальної і спеціальної підготовки вчителів. Внутрішня організація і автономна будова кожної з моделей забезпечує успішне функціонування системної цілісності. 6. ІХКЗ майбутніх учителів гуманітарних дисциплін забезпечується теоретично обґрунтованою і експериментально перевіреною організаційно-педагогічною системою (ОПС), що передбачає цілісне освоєння студентами мистецько-культурної дійсності, формування у них інтегративного мислення і художнього світобачення, готовності до поліхудожнього розвитку школярів, професійне вдосконалення майбутніх учителів. Розроблена й апробована експериментальна ОПС з формування ІХКЗ у студентів гуманітарних спеціальностей створена згідно із закономірностями інтеграції знань, сформульованими принципами, розробленими моделями та педагогічними умовами, що визначають успішність перебігу пізнавальних процесів з відтворення художньо-культурологічної тотальності, оптимальну результативність ІХКЗ, становлення якісно нових властивостей підготовки вчителя шляхом використання сизигійного потенціалу дисциплін культурологічного, психолого-педагогічного, спеціально-предметного навчальних блоків, педагогічної практики, науково-дослідної і методичної роботи студентів. Зміст експериментальної ОПС, що становить процес інтегративного пізнання художньої культури, складається з послідовних етапів педагогічної роботи - понятійно-пізнавального, системно-аналітичного, проективно-пошукового, цілісно-концептуального, творчого. Впровадження у навчальний процес ОПС, зорієнтованої на ІХКЗ майбутнього вчителя гуманітарних дисциплін і побудованої за розробленими моделями з урахуванням визначених закономірностей, принципів, умов поетапного ускладнення завдань досягнення ІХКЗ у системі професійної підготовки вчителів гуманітарних дисциплін, забезпечило підвищення рівня ІХКЗ студентів експериментальних груп, порівняно з контрольними групами за теоретичним, художньо-оцінним і практичним критеріями. Перевірка ефективності ОПС у ході формуючого експерименту виявила продуктивність розроблених моделей і засвідчила підвищення рівня вказаних вище компонентів ІХКЗ у студентів експериментальних груп відповідно на 24,8 %, 24,8 %, 27,2%. Позитивна результативність підтверджена дисперсійним аналізом із рівнем значущості р < 0,01. Одержані дані свідчать, що протягом вивчення світової художньої культури виявилась загальна тенденція до підвищення рівня інтеграції знань, однак у експериментальному контингенті визначені показники були значно вищі, ніж у контрольних групах. Результати дослідження підтверджуються кореляційним аналізом при виявленні ступеня узгодження співвідношень між критеріальними показниками ІХКЗ та при визначенні змін у їх спрямованості, що вказує на пряму залежність рівня інтеграції художньо-культурологічних знань від організації педагогічної системи інтегрованого навчання, побудованої за багатовимірною моделлю, принципами та умовами успішного функціонування феномена, що досліджується. Кореляційний аналіз дозволяє твердити про достатню надійність використаних показників, оскільки кореляція між вихідними експериментальними даними та підсумковими результатами є статистично достовірною при р < 0,01. Отже, вплив структурних компонентів ОПС на активізацію визначених показників ІХКЗ створює концентрований ефект її динамічного розвитку у системі професійної підготовки вчителя гуманітарних дисциплін Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми ІХКЗ. Перспективою подальшої науково-пошукової діяльності може виступити: комплексне дослідження даного феномена у різних галузях знання; удосконалення інтеграційних зв’язків у системі „людина - глобальна цивілізація - художня культура - інтеграція знань” в умовах навчального процесу вищої школи; розкриття поліфункціональної дієвості світової художньої культури з її інтегральним потенціалом всебічного впливу на розвиток цілісної особистості; розробка дидактичних систем, моделей і технологій інтегрованого навчання з урахуванням особливостей їх функціонування у системі педагогічної освіти. |
