Анотація до роботи:

Гурова В.О. Інтеграція країн до міжнародних регіональних структур. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.02 – Світове господарство і міжнародні економічні відносини. – Донецький національний університет Міністерства освіти і науки України, Донецьк, 2007.

В дисертації досліджено питання аналізу формування та розвитку регіональних економічних угрупувань (за участю пострадянських країн ОЧЕС, ГУАМ та ЄЕП) та умови формування інтеграційної стратегії України.

Теоретичні основи формування і розвитку міжнародної економічної інтеграції досліджено через аналіз науково-теоретичних основ інтеграції країн, ролі регіональної економічної політики у розвитку міжнародних економічних процесів, формування передумови інтеграції України до міжнародних регіональних структур.

Для проведення аналізу процесу формування та розвитку інтеграційної стратегії країн в процесі їх інтеграції до міжнародних регіональних структур досліджено економічну структуру регіонів, оцінено конкурентні переваги.

З метою розвитку процесу інтеграції як передумови включення України до міжнародних регіональних структур визначено шляхи дослідження теоретичних принципів розвитку інтеграційних процесів в рамках регіональної інтеграції, форми регіональної інтеграції як ключової тенденції світогосподарського розвитку; представлені передумови інтеграції України до міжнародних регіональних структур; аналіз розвитку інтеграційних процесів в рамках Європейського союзу та стратегії його розширення; дослідження процесу еволюції регіональних економічних угрупувань за участю пострадянських країн: ОЧЕС, ГУАМ та ЄЕП; аналіз умов формування інтеграційної стратегії України; формування прогнозу розвитку торговельно-економічних взаємодій з країнами-членами регіональних економічних угрупувань; розробки механізму формування стратегічних інтеграційних пріоритетів України.

В результаті проведеного дослідження, теоретичного узагальнення концептуальних підходів та сучасних теорій міжнародної економічної інтеграції у контексті розвитку глобалізації і локалізації світової економіки було вирішено важливу наукову задачу удосконалення підходів та механізмів формування інтеграційної стратегії взаємодії країн в умовах еволюції міжнародних регіональних структур, що дає можливість зробити низку висновків та рекомендацій, які характеризуються науковою новизною, мають теоретико-методологічне та науково-практичне значення.

1. Дослідження сучасного розвитку процесу економічної глобалізації, що має прояв у регіоналізації економічних систем, якщо відбувається на макрорівні, а на мікрорівні – у процесі транснаціоналізації, дає можливість зробити висновок про підвищення ролі міжнародних регіональних структур у формуванні внутрішньої та зовнішньої політики країн, гармонізації та уніфікації міжнародної торгової валютно-фінансової та кредитної систем.

2. В роботі надано авторське визначення понять „регіональна економічна інтеграція” – це рівень економічних взаємовідношень між державами в рамках окремого регіону світу, який передбачає зближення, зрощування та взаємопроникнення національних економік у процесі формування цілісно-регіонального господарського комплексу за умови створення інституцій координації й регулювання процесу регіональних економічних відносин національних суб`єктів всіх рівнів; і „регіональні економічні структури” – це утворення між державами, обмежене територією окремого регіону світу, яке передбачає наявність ознак регіональної економічної інтеграції та цілісного механізму координації, регулювання й сприяння розвитку взаємодії між національними суб’єктами всіх рівнів.

3. Встановлено, що основний чинник інтегральної моделі економіки – система соціально-економічних відносин, у якій оптимально збалансовані державне макроекономічне регулювання, мобілізаційні методи та ринкові інструменти, що забезпечують зосередження та найефективне використання всіх ресурсів країни для досягнення національної конкурентоспроможності на основі інновацій.

4. Встановлено необхідність формування та реалізації мультилатеральної інтеграційної стратегії України, яка передбачає селективність напрямків розвитку взаємодії з усіма потенційними партнерами на засадах критерію взаємовигідної еквівалентності економічного співробітництва.

5. Визначено підходи до формування національної інтеграційної стратегії країн: методологічні вимоги (дотримання принципів національної економічної безпеки, критеріїв оптимальності та взаємовигідної еквівалентності економічного співробітництва, підвищення конкурентоспроможності країни в міжнародному економічному середовищі), економічні вимоги (економічне та інституціональне забезпечення суверенітету, формування умов для сталого економічного зростання країни, вирішення проблеми зовнішньої заборгованості, формування та реалізація інноваційної моделі розвитку держави), політико-правові вимоги (політичне визначення країни, забезпечення територіальної цілісності та створення адекватної системи національної безпеки, пряма участь у регіональних і глобальних політичних процесах, виконання міжнародних зобов’язань, формування відповідного законодавства і вироблення ефективних механізмів та інструментарію його здійснення), соціально-культурні вимоги (формування та реалізація моделі соціально-орієнтованого розвитку, сучасної державної освіти, створення умов соціально-культурної життєздатності), за допомогою яких підвищується рівень внутрішньої збалансованості національної економіки в контексті її участі у міжнародних регіональних економічних структурах.

6. На основі існуючих теоретичних та методологічних підходів, що містяться в роботах українських та зарубіжних вчених, автор подає визначення механізму інтеграції країни до регіональних економічних структур, під яким розуміється сукупність економічних, організаційно-правових, політичних, виробничо-технологічних та соціокультурних важелів взаємодії, зближення та взаємопроникнення національних суб’єктів всіх рівнів з організаційними міжнародними структурами, координація та управління на міждержавному та національному рівнях діяльності національних суб’єктів мікрорівня країн-членів угрупування.

7. Структурна модель механізму інтеграції України в регіональні економічні угрупування повинна містити систематизацію за суб’єктами (регіональний та державний рівні взаємодії, на мікрорівні), напрямками процесу інтеграції (економічні, політичні, організаційно-правові, соціокультурні, інформаційні та науково-технічні), напрямками механізмів його забезпечення (організаційне, фінансове, правове, інформаційне забезпечення), а також відбивати вплив суб’єктів внутрішнього та зовнішнього середовища.

8. Встановлено, що серед показників інтеграції України з країнами Європейського союзу найбільш впливовим є чинник рівня безробіття у відсотках до активного населення; серед показників інтеграції України з країнами ОЧЕС має найбільш важливе позитивне значення індекс споживчих цін, індекс обсягів промислової продукції, а від’ємне впливове значення - індекс виробництва продукції сільського господарства; на рівень інтеграції України з країнами ЄЕП найбільший вплив має рівень інвестицій в основний капітал.

9. Дослідження на засадах кластерного аналізу дозволило розробити модель формування механізму побудови інтеграційної стратегії України в рамках міжнародних регіональних відносин, використання якої доводить, що домінуючою гіпотезою, як базису взаємовигідного співробітництва, є припущення щодо схожості соціально-економічних умов у державах-партнерах, а саме, як свідчать проведені розрахунки, - найбільш доцільними напрямками розвитку інтеграційної стратегії України є регіональні економічні угрупування ЄС та ЄЕП.

Публікації автора:

Публікації у наукових фахових виданнях

1. Гурова В.О. Перспективи розвитку інституціонального забезпечення інтеграційних процесів у рамках ОЧЕС // Проблемы и перспективы развития сотрудничества между странами Юго-Восточной Европы в рамках ОЧЕС и ГУАМ. – Ливадия – Донецк: ДонНУ, 2007. – С. 281-285 (0,4 д.а.).

2. Гурова В.О. Формування зовнішньоекономічної стратегії України в умовах інтеграції до європейських регіональних структур // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. – Донецк: ДонНУ, 2007. – С.254-260 (0,6 д.а.).

3. Гурова В.А. Анализ проблем развития экономических отношений между Украиной и ЕС в контексте интеграционных процессов // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. – Донецк: ДонНУ, 2006. – С.173-180 (0,4 д.а.).

4. Гурова В.О. Міжнародна економічна інтеграція, як ключова тенденція світогосподарського розвитку. Вісник Донецького університету. - Том 1. - Серія В: Економіка і право. – 2006. – С. 306-310 (0,4 д.а.).

5. Гурова В.О. Перспективи розвитку співвідносин «Україна-ЄЕП» в контексті її інтеграції до світового господарства // Вісник Донецького університету. – Серія В: Економіка і право. – №2/2006. – Том 1. – С.120-127 (0,6 д.а.).

6. Гурова В.А. Инвестиционная привлекательность регионов в современных условиях развития интеграционных процессов // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. – Донецк: ДонНУ, 2005. – С. 558-563 (0,6 д.а.).

7. Гурова В.О. Інвестиційно-виробнича кооперація в контексті залучення України до європейського відтворювального процесу // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. – Донецк: ДонНУ, 2004. – С. 391-394 (0,4 д.а.).

Публікації в інших виданнях

1. Гурова В.А. Инвестиционно-инновационные стратегии как элемент интеграционных процессов в рамках ОЧЭС // Проблемы и перспективы развития сотрудничества между странами Юго-Восточной Европы в рамках ОЧЕС и ГУАМ. – Свиштов – Донецк – Мариуполь: ДонНУ. – 2004. Т.1. – С. 255-261 (0,6 д.а.).

2. Гурова В.А. Особенности иностранного инвестирования в Украине // Економіка: проблеми теорії та практика. – Випуск 189: В 5т. Том IV. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. – С. 1103-1109 (0,6 д.а.).