У дисертації розв’язано наукове завдання щодо виявлення економічних передумов та розвитку структурних зрушень в економіках країн – нових членів Європейського Союзу внаслідок розширення та поглиблення європейської економічної інтеграції, механізмів структурної адаптації національного господарства України до нових умов розширеного ЄС. Результати проведеного дослідження характеризуються науковою новизною, мають теоретико-методологічне й науково-практичне значення. На їх підставі можна зробити такі найважливіші висновки: 1. Cтворення митного союзу впливає на національну економіку шляхом змін у: а) розміщенні ресурсів і розвитку міжнародної спеціалізації у зв’язку з цим, б) економії на масштабах виробництва, в) умовах торгівлі, г) розподілі доходів, д) темпах економічного зростання, е) продуктивності факторів виробництва. Ефекти від створення митного союзу проявляються насамперед у сфері змін товаропотоків між країнами-учасницями і з третіми країнами. Створення єдиного ринку впливає на розподіл, нагромадження та розміщення ресурсів. Важливим результатом єдиного ринку також є техніко-технологічні та інноваційні зміни. Теоретичне пояснення впливу створення єдиного ринку країнами, що інтегруються, на структурні зрушення допускає використання порівняльних переваг у взаємній торгівлі та їх відсутність за умов розвиненої конкуренції. У цьому випадку йдеться не лише про зміни товаропотоків між країнами, а перш за все про розвиток відповідних структур виробництва у країнах, що інтегруються. 2. Структуроформуючими ефектами міжнародної інтеграції є: структуророзвивальні, структуродепресивні та структуроутворювальні. Структуророзвивальні ефекти різних форм міжнародної інтеграції передбачають зростання існуючого виробництва в країнах-учасницях внаслідок усунення торговельних та неторговельних бар’єрів між країнами. Структуродепресивні ефекти ведуть до зменшення виробництва або навіть його ліквідації внаслідок посилення конкуренції всередині угруповання з боку інших виробників країн - партнерів по об’єднанню або з третіх країн. Структуроутворювальні ефекти міжнародної інтеграції своїм наслідком мають появу нових видів виробництва, які не існували до певної форми інтеграційного об’єднання. Вони виникають внаслідок об’єднання різних форм ресурсів на більш розвинених етапах інтеграції як результат використання набутих конкурентних переваг країни (технології, кваліфікація робочої сили, капітал). 3. Вступ окремих країн до міжнародних інтеграційних угруповань на етапах зони вільної торгівлі, митного союзу, єдиного ринку мав у цілому позитивний характер. При цьому у всіх країнах-учасницях виділяються три групи галузей, які зазнають відповідно позитивних, негативних та нейтральних змін під впливом різних форм інтеграційних процесів. Глибина структурних перетворень внаслідок розширення та поглиблення економічної інтеграції визначається системою внутрішніх і зовнішніх факторів, зокрема, здатністю національних виробників до адаптації до нових конкурентних умов, наявністю та достатністю внутрішніх факторів позитивних структурних зрушень в умовах певної відокремленості від ринків третіх країн, сприятливими зовнішніми умовами розвитку, ефективною системою економічної політики на національному, міждержавному та наднаціональному рівнях. 4. Спільний ринок, єдиний внутрішній ринок, економічний союз створюють матеріальні передумови структурної конвергенції національних економік країн, що інтегруються. Структурна конвергенція національних економік це процес появи та розвитку схожих (подібних) сфер, галузей, видів виробництва у країнах, що інтегруються, внаслідок їх адаптації до спільних (однакових) внутрішніх та зовнішніх умов існування. Структурна конвергенція базується переважно на міжнародній внутрішньогалузевій спеціалізації та відповідному обміні, які виникають, перш за все, внаслідок диференціації продукції. 5. Інтенсивні структурні зрушення в національних економіках країн – кандидатів на вступ до ЄС протягом 1991-2006 рр. супроводжувалися високими темпами економічного зростання. Показники структурних зрушень в ЄС-10 повністю підтверджують гіпотезу структурної конвергенції двох груп країн. Структурна декомпозиція факторів реального та потенційного економічного зростання та структурних зрушень в ЄС-10 засвідчує, що їх основними факторами були нагромаджений капітал та технічний прогрес або загальна факторна продуктивність, тоді як внесок праці був у більшості країн негативним. 6. Іноземні інвестиції стали одним з головних зовнішніх факторів структурних перетворень у країнах – нових членах ЄС. За рахунок прямих іноземних інвестицій країни-кандидати змогли досить швидко адаптуватися до умов Єдиного внутрішнього ринку Союзу. Структура іноземних інвестицій має “випереджувальний” характер щодо структури ВВП, тобто питома вага в інвестиціях певних сфер та галузей, переважно сучасних та наукоємних, суттєво більша. Таким чином, іноземні інвестиції безпосередньо формують структуру ВВП країн ЄС-10, забезпечивши поступову структурну трансформацію їх національних економік за останні 10-15 років та наблизивши її до структури ВВП ЄС-15. 7. Важливим чинником скорочення безробіття в ЄС-10 стало часткове відкриття ринків робочої ЄС-15. Але ця тенденція буде обмежуватися бар’єрами перехідного періоду з боку країн ЄС-15 для трудомігрантів з країн ЄС-10, що існуватимуть щонайменше до 2009 р., а також зростанням реальної заробітної платні в країнах ЄС-10. З другого боку, зростаюча міграція з ЄС-10 створює передумови для вивільнення робочих місць для мігрантів з інших країн, яку можна назвати як “заміщуюча міграція”. Особливу роль така міграція може відігравати для країн-сусідів ЄС-10. 8. Основні зміни у географічній структурі зовнішньої торгівлі ЄС-10 відбулися ще на початку 90-х років: їхнім основним партнером стали країни ЄС-15. Після розширення ЄС на їх частку припадає 68% експорту ЄС-10. Частка односторонньої внутрішньогалузевої торгівлі між країнами ЄС-10 та ЄС-15 постійно зменшувалась, тоді як частка двосторонньої почала збільшуватись: збільшення двосторонньої внутрішньогалузевої торгівлі було передумовою та формою прояву поглиблення інтеграції двох груп країн. За винятком певних галузей, країни – нові члени ЄС концентрують своє виробництво та експорт у низькотехнологічних та трудоінтенсивних галузях. Однак структурні зміни ведуть до появи в експорті цих країн середньотехнологічних видів продукції, що є результатом інтеграції до Єдиного внутрішнього ринку ЄС, припливу іноземних інвестицій. 9. Суттєва структурна диференціація національних економік, асиметричний попит на відповідних ринках, погіршення конкурентоспроможності української готової продукції в міру збільшення частки доданої вартості, наявність торговельних бар’єрів у взаємній торгівлі стали основними чинниками формування географічної, товарної, галузевої та технологічної структури торгівлі України з країнами ЄС-25. Наявна міжнародна конкурентоспроможність українських експортерів на ринках Союзу базується переважно на цінових факторах у сфері напівфабрикатів і взагалі продукції з невисоким рівнем доданої вартості та незначним рівнем технологічності. Структурні особливості зовнішньої торгівлі України, що відбивають структуру конкурентних можливостей вітчизняної економіки, є стратегічно програшними для країни. Така структура торгівлі несприятлива для прискореного входження України до економічного простору ЄС і повинна бути змінена. Повільні структурні зрушення в економіці України консервують наявний технологічний розрив та можуть призвести навіть до його поглиблення. 10. Позитивна динаміка торгівлі протягом 2001 – 2006 рр., окрім 2005 р., з країнами ЄС-25 зумовила зростання для України значення ринку ЄС серед інших альтернативних ринків. Однак попит на ринках найрозвиненіших країн ЄС не став вирішальним фактором структурних змін в економіці України, а на ринках нових менш розвинених країн – членів ЄС переважає попит на середньотехнологічну продукцію. Створення зони вільної торгівлі з ЄС може стати важливим фактором позитивних структурних зрушень в економіці України, але суттєва структурна трансформація можлива лише за умов інтенсивної інтеграції до Єдиного внутрішнього ринку Союзу. 11. Розширення Європейського Союзу мало позитивні, хоча й незначні за обсягом, наслідки для впливу прямих іноземних інвестицій з нових – країн членів в Україну на рівень внутрішньогалузевої торгівлі з ними. По-перше, збільшення прямих іноземних інвестицій з НКЧ-8 в Україну слабо впливає на розвиток взаємної внутрішньогалузевої торгівлі; по-друге, у нових країнах – членах ЄС спостерігається позитивна залежність розвитку взаємної внутрішньогалузевої торгівлі від обсягу прямих іноземних інвестицій в Україну з цієї групи країн; по-третє, після розширення Європейського Союзу у 2005 р. відповідна кореляція зросла, хоч і незначним чином, що вказує на зміни у галузевій структурі інвестицій нових – країн членів в економіку Україну та зростання частки внутрішньогалузевої торгівлі. 12. До розширення ЄС Україна виступала нетто-імпортером європейського капіталу. Можна стверджувати, що після розширення ЄС у відносинах з Україною з’являється новий структурний феномен – капіталообмін між Україною та ЄС-25. Однак зауважимо, що капіталообмін розвивається зокрема наразі лише з двома країнами ЄС-25, зокрема новим членом ЄС – Польщею, а також Іспанією. 13. Можна виокремити три основні структурні механізми пристосування робочої сили України до нових умов сусідства з розширеним Європейським Союзом. В Україні зростає зайнятість у виробництві, яке орієнтовано безпосередньо на експорт до Союзу. Важливим механізмом пристосування до нових умов сусідства з ЄС є збільшення заробітної плати в Україні, яка зростала значними темпами протягом 2003-2006 рр. Вступ країн Центральної Європи до ЄС суттєво підвищує бар’єри входу на національні ринки робочої сили цих країн для українських працівників. Однак за цих умов українська робоча сила може використовувати “заміщуючу міграцію” як особливу форму пристосування до розширеного ринку робочої сили ЄС-27. |
