Одержані в ході дисертаційного дослідження результати в сукупності вирішують важливе науково-практичне завдання – розроблення теоретичних, методичних положень, науково-практичних рекомендації щодо формування та використання системи інтегрованого управління групами багато профільних підприємств. Основні висновки та результати, які отримано в ході дослідження, полягають у такому: 1. Вивчення інтеграційних тенденцій розвитку світової економіки, дослідження сучасних умов господарювання дозволило встановити різноманіття форм групового об’єднання підприємств, притаманних національній економіці, та висвітлити передумови їх виникнення й функціонування. З оглядом на це в роботі подано типологію груп підприємств, визначено умови й обмеження ведення взаємопов’язаної діяльності для кожного з типів групового утворення, узагальнено наявні підходи до організації управління групами підприємств відповідно розподілу їх на холдингові й сітьові утворення. 2. Інтегроване управління запропоновано визначити як управління, спрямоване на виявлення й максимально можливе задоволення потреб всіх членів групи за допомогою координації їх підсистем управління, спільного встановлення цілей, визначення стратегічних альтернатив розвитку й розробку взаємозалежних управлінських рішень. Необхідність формування на підприємствах системи інтегрованого управління обумовили подання в роботі його принципів та функцій, визначення послідовності впровадження системи й обґрунтування її задач, виділення об’єкту та суб’єктів інтегрованого управління й проведення порівняльного аналізу існуючих групових організаційно-управлінських структур. 3. Ефективне управління групою підприємств повинно ґрунтуватися на результатах відповідних аналітичних розрахунків. Для цього в роботі розроблено технологію оцінки ефективності взаємопов’язаної діяльності, яка включає методику інтегральної оцінки групового потенціалу розвитку, систему параметрів, що визначають конфігурацію групи підприємств й рекомендації щодо їх кількісного розрахунку; методичне забезпечення оцінки синергії групової діяльності та розрахунку цінності вузла сітьової структури. 4. Стратегію групового розвитку запропоновано розглядати як з точки зору встановлення спільних цілей й адаптації до них власних побажань членів групи, так і з точки зору управління цінністю мережі, забезпечення синергії між її складовими та покращення основних характеристик групової взаємодії. Відповідно до цього обґрунтовано методичний підхід до розробки стратегії групового розвитку який спрямовано на визначення стратегічних альтернатив й встановлення правил групової співпраці, оптимізацію й трансформації складу членів групи з метою підвищення ефективності функціонування логістичних ланцюгів створення вартості, узгодження внутрішньо групових конфліктів та збільшення консолідованого прибутку. 5. Необхідність узгодження інтересів окремих членів групи обумовила формалізацію взаємодії між агентами інтегрованої групи й розробку методичного підходу до реалізації задач групового розвитку. Його застосування дозволяє побудувати простір групової взаємодії, визначити відповідність зовнішньогрупового оточення зонам логістичних транзакцій, встановити спільні стратегічні напрямки розвитку, розподілити функції системи інтегрованого управління між членами групи, розподілити консолідований прибуток та релевантні ресурси між членами групи та виробити доцільну послідовність управлінських впливів. 6. Потреба в поточному контролі за реалізацією групової стратегії обумовила розробку методичного забезпечення організації взаємного моніторингу підприємств групи, створення інтегрованої інформаційної системи й виділення координаційного центру. Також розглянуто особливості їх функціонування для всіх запропонованих типів групового об’єднання підприємств за умови як централізації, так і децентралізації функцій інтегрованого управління та розроблено пропозиції щодо відповідних змін структур управління окремих членів групи. | 