У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, яке виявляється у з'ясуванні основних складових та чинників формування інтелектуального капіталу в Україні задля формування ринкових відносин та прискорення зростання вітчизняної економіки. Результати дисертаційного дослідження дають підстави зробити такі висновки та пропозиції: 1. Світова економіка кінця XX початку XXI століття характеризується кардинальними змінами у визначенні напрямів економічного розвитку. Нові напрями грунтуються на використанні інтелектуального капіталу, що формується з досягнень науки, культури, вміння перетворити результати творчої діяльності на виробництво конкурентоспроможної продукції та надання послуг. Найважливішою особливістю розвитку вітчизняної економіки сьогодні та в найближчій перспективі є переростання індустріальної економіки в постіндустріальну. 2. Підсумовуючи різні підходи до дослідження і визначення категорії інтелектуального капіталу, ми даємо таке його визначення: інтелектуальний капітал – це збірне поняття, яким позначають нематеріальні обєкти (обєкти інтелектуальної власності), які перебувають в розпорядженні суспільства та мають для нього цінність (вартість), та знання, вміння, навички людини та системи, створені нею, які при включенні до господарського обороту приносять додану вартість за рахунок нових і сильніших конкурентних переваг. 3. Формування інтелектуального капіталу в процесі господарської діяльності відбувається за рахунок трьох складових: людського, організаційного та споживчого капіталів. Різні економічні школи по-різному трактують ці поняття. Саме новій хвилі в класичній теорії (перша половина CIC століття) належить першість у загостренні уваги до нематеріальної сфери виробництва. 4. Проаналізовано методики визначення розрахункової вартості нематеріальних активів – ринковий, витратний і дохідний методи. Оцінка інтелектуального капіталу допомагає формувати довгострокову стратегію організації. 5. Поняття інтелектуального капіталу і пов'язане з ним поняття інтелектуальної власності - невіддільні. Результатом інтелектуальної діяльності є інтелектуальні продукти (об'єкти інтелектуальної власності). Наявність в країні сучасної, міжнародно-визнаної системи інтелектуальної власності є необхідним елементом зрілої державності. 6. За ринкових умов господарювання інноваційна політика повинна сполучатися з інвестиційною політикою, яка спрямована на стимулювання інвестицій і одночасно стимулює також інновації в тій частині, де інвестиції виступають базою для матеріалізації нововведень. Держава повинна створювати умови для проведення необхідних НДДКР, визначати пріоритетні напрями в інформаційній сфері та визначати порядок фінансування їх реалізації. 7. Розвиток сфери освіти стає пріоритетним загальнонаціональним інтересом країн. Освіта відтворює і нарощує інтелектуальний, духовний та економічний потенціал суспільства. Високі показники ефективності інвестицій в освіту підтверджують необхідність їхнього подальшого збільшення. Отже, нарощування інтелектуального капіталу нерозривно пов’язане з розвитком інтелекту нації – найдорожчого капіталу людства. Для забезпечення процесу розвитку інтелектуального капіталу суспільства неохідні такі принципи розвитку: свобода творчості; недоторканість інтелектуальної власності; непротиставлення інтелектуалізації суспільства загальній ході прогресивних змін; взаємоув’язнення інтелектуалізації та інформатизації; надання нового змісту його структурним утворенням; активне включення до міжнародного поділу праці. Щоб вийти на траєкторію сталого економічного розвитку, побудувати відкрите демократичне суспільство з європейським рівнем життя, вже сьогодні треба акумулювати творчі, інтелектуальні сили, виявляти обдаровану молодь, здатну швидко і конструктивно відповідати на вимоги часу і допомагати їй опановувати сучасні знання. Назріла потреба створити якісно новий суспільно-психологічний клімат, який сприяв би соціально-економічним новаціям та більшій самореалізації людини в нашій країні. | 