Результатом дисертаційного дослідження є теоретичне узагальнення та розв’язання наукового завдання щодо удосконалення напрямів інтенсифікації галузей тваринництва в сільськогосподарських підприємствах. Узагальнення результатів наукового відстеження дозволяє зробити наступні висновки. 1. Інтенсифікація виробництва – це процес концентрації сукупних затрат уречевленої і живої праці у розрахунку на голову худоби, що передбачає збільшення виходу продукції і підвищення економічної ефективності її виробництва. Інтенсифікація виробництва сільськогосподарської продукції полягає у веденні розширеного виробництва, яке забезпечується за рахунок додаткових капіталовкладень, технічно удосконалених засобів виробництва і висококваліфікованої праці в розрахунку на голову тварин. 2. Особливістю інтенсифікації тваринництва в сучасних умовах є процес концентрації капіталу і трудових ресурсів на 1 голову тварин з урахуванням сучасних інноваційних розробок у галузі, що в кінцевому результаті сприятиме виробництву конкурентоспроможної продукції, дозволить забезпечити економічне зростання підприємства, формування й розвиток людського капіталу, збереження навколишнього природного середовища. 3. Використовувані методики визначення ефективності капітальних вкладень у галузь тваринництва та оцінки економічної ефективності інтенсифікації не враховують усіх аспектів галузевого виробництва. У зв’язку з цим удосконалено методичні підходи до розрахунку коефіцієнта ефективності капітальних вкладень на підприємствах тваринницької галузі, у якому пропонується ураховувати компенсацію за кредитами банку, передбачену державою для сільськогосподарських підприємств з метою відшкодування витрат на придбання ними новітнього обладнання вітчизняного виробництва або зарубіжних аналогів. Для оцінки результативності інтенсифікації пропонується застосовувати витратно-продуктивний коефіцієнт, який відображає співвідношення темпів підвищення витрат на 1 голову тварин і темпів росту продуктивності останніх, що дозволить коригувати факторно-результативні параметри. 4. Аналіз розвитку тваринництва в Черкаській області свідчить, що поголів'я тварин на 1 січня 2008 р. в сільськогосподарських підприємствах налічувало: великої рогатої худоби – 142,3 тис. голів, у тому числі корів – 45,2 тис. гол.; свиней – 195,1 тис. гол., що становить 16,4%, 18,0% та 24,5% рівня 1991 р. Проте, частка Черкаської області в загальному обсязі виробництва продукції тваринництва по Україні є вагомою і досягла 14,8% виробництва м'яса всіх видів, а молока – 9,1%. Продуктивність тварин у сільськогосподарських підприємствах регіону має тенденцію до зростання. У 2007 р. середній надій на одну корову в рік та середньодобовий приріст свиней є найвищими за досліджуваний період. 5. Пріоритетними напрямами забезпечення розвитку тваринництва регіону на перспективу слід вважати підтримку структурної перебудови у тваринництві, яка надається через інвестиції; активізацію чинників інтенсивного відтворення через поліпшення якості кормової бази, селекційно-племінної справи, впровадження сучасних інноваційних технологій, підготовку висококваліфікованих кадрів, проведення ветеринарних і санітарних заходів. 6. Одним з основних чинників забезпечення інтенсивного розвитку галузей тваринництва в досліджуваному регіоні є досягнення оптимального співвідношення галузей, виробничої спеціалізації та концентрації поголів’я тварин. Запропонований методичний підхід щодо формування економіко-математичної моделі оптимізації структури сільськогосподарського виробництва через розширення множини обмежень за макро- та мікроелементами дозволяє збалансувати кормові раціони. 7. У результаті дослідження встановлено, що одним із факторів, який безпосередньо впливає на рівень продуктивності тварин та формує собівартість виробленої продукції є вибір методу утримання тварин. Аналіз організаційно-економічних підходів до виробництва молочно-м’ясної продукції у сільськогосподарських підприємствах регіону дає підстави стверджувати, що інтенсифікація тваринництва з використанням інноваційних ресурсозберігаючих технологій (утримання тварин у спорудах полегшеної конструкції з роликовим тендовим покриттям, доїння корів у доїльному залі, годування тварин однотипним раціоном (раз на добу) за кормовим «шведським» столом) є прогресивною і дозволяє зменшити витрати на третину в розрахунку на 1 голову. 8. Доведено, що розвиток молочно-м’ясного скотарства та свинарства досліджуваного регіону у перспективі має базуватися на техніко-економічному оновленні ресурсної бази сільськогосподарських підприємств. Обґрунтовано поетапне відродження тваринництва з урахуванням наявного ресурсного потенціалу через покращення генетичного потенціалу сільськогосподарських тварин і впровадження сучасних інноваційних технологій, що сприятиме спеціалізації виробництва та концентрації поголів’я тварин і дасть змогу забезпечити конкурентоспроможність продукції та підприємств на ринку. Для молочного скотарства техніко-технологічне оновлення дозволить наростити поголів’я корів до 122 тис. голів з продуктивністю 4930 кг на рік від корови. Рівень рентабельності галузі становитиме 55,7%. Прогнозується, що при цьому молокопереробні підприємства на 55% будуть завантажені молочною сировиною великотоварних сільськогосподарських підприємств, яка відповідає галузевим і міжнародними стандартам. Для прибуткового виробництва яловичини та телятини потрібно мати не менше 900 голів у розрахунку на 1 сільськогосподарське підприємство. При середньодобових приростах 800 г виробництво продукції підприємствами регіону до 2015 року досягне 75 тис. т при рівні рентабельності 24,4%. Згідно з інноваційним проектом «Створення високопродуктивних стад великої білої породи свиней різного напрямку продуктивності», розробленого Черкаським Центром наукового забезпечення агропромислового виробництва доцільно збільшити середньодобові прирости тварин до 600 г і поголів'я – до 45 тис. голів. Внаслідок цього сільськогосподарські підприємства Черкаської області до 2015 р. зможуть збільшити виробництво свинини до 42 тис. т. Рівень рентабельності галузі досягне 21,7%, а в спеціалізованих підприємствах – 58,3%. 9. Важливою умовою інтенсивного розвитку тваринництва в сільськогосподарських підприємствах є дієвість державної підтримки, яка за період дослідження забезпечувала прибутковість молочного скотарства та знижувала рівень збитковості м’ясного скотарства і свинарства. Враховуючи обмеженість державного бюджету, державна підтримка тваринництва повинна відповідати наступним принципам: адресність, цілеспрямованість, системність, що сприятиме стійкості виробництва продукції тваринництва, підвищенню його ефективності та конкурентоспроможності. | 