Результатом дослідження є теоретичне узагальнення і новий підхід у розв’язання науково-практичної задачі інтенсифікації свинарства та підвищення ефективності виробництва, що дає підстави сформулювати наступні висновки і пропозиції: 1. На інтенсифікацію свинарства найбільшою мірою впливають фактори природно-біологічного, техніко-технологічного, організаційно-економічного та соціального характеру, а її економічна сутність полягає в тому, що за рахунок додаткових вкладень коштів в удосконалення існуючих та створення нових генотипів свиней, у системи розведення та відтворення поголів’я, у технічне і технологічне забезпечення виробництва, в кормову базу і створення необхідних умов для утримання тварин тощо, відбувається підвищення їх продуктивності, зростають загальні обсяги виробництва при зменшенні витрат кормів, праці та інших ресурсів на одиницю виробленої продукції. Ефективний розвиток галузі можливий лише тоді, коли всі елементи цієї цілісної системи спрямовані на одержання високих кінцевих результатів і не суперечать один одному. Нинішній стан свинарської галузі в Україні не відповідає визначеним соціальним пріоритетам економічної політики держави, не сприяє підвищенню продовольчої безпеки країни та вирішенню соціальних проблем села й потребує докорінних якісних змін. Він характеризується різким зменшенням чисельності поголів’я свиней в порівнянні з 1990 роком, значною його розосередженістю на невеликих фермах з переважним застосуванням ручної праці, падінням майже в три рази обсягів виробництва продукції. Багаторічний досвід застосування у свинарстві промислових методів виробництва продукції свідчить, що незалежно від економічної ситуації в країні на свинарських комплексах і фермах промислового типу ефективніше використовується генетичний потенціал тварин, основні засоби виробництва, людські, матеріальні та фінансові ресурси. На них в 1,3-2,0 раза вища продуктивність свиней і в 2,5-10,0 разів продуктивність праці, набагаго краща оплата корму приростами живої маси і нижча собівартість продукції, ніж на звичайних свинарських фермах. Головним напрямом інтенсифікації свинарства в сучасних умовах є індустріальний розвиток галузі на інноваційно-інвестиційній основі, основний зміст якого полягає в перебудові виробництва за індустріальним типом, в якісних змінах у технології й організації виробництва, в його спеціалізації і концентрації, у перетворенні праці в різновид індустріальної й підвищення її продуктивності. Необхідність широкомасштабної реалізації науково-технічних та інноваційних розробок у свинарстві великою мірою зумовлюється його техніко-технологічною відсталістю, використанням переважно застарілих ресурсо- та енергомістких технологій, зруйнованістю матеріально-технічної бази, низькою конкурентоспроможністю продукції. В умовах обмежених фінансових можливостей аграрних підприємств пріоритетним напрямом оновлення та створення матеріально-технічної бази свинарства і здійснення техніко-технологічного переозброєння галузі слід вважати реконструкцію діючих та придатних до реконструкції й подальшої експлуатації спорожнілих тваринницьких ферм і комплексів із впровадженням на них інноваційних техніко-технологічних і організаційно-економічних рішень, що дасть змогу збільшити потужність об’єктів реконструкції, підвищити продуктивність праці, зменшити витрати ресурсів на одиницю продукції, зекономити порівняно з новим будівництвом 30-70% капітальних вкладень на одне скотомісце. Важливими напрямами прискореного розвитку свинарства та переведення галузі на індустріальну основу в сучасних умовах є:
включення у виробничий процес придатних до реконструкції тваринницьких приміщень різного виробничого спрямування, що не експлуатуються, шляхом переобладнання їх на свинарники-відгодівельники з впровадженням на таких фермах комплексної механізації трудомістких процесів і застосуванням ресурсозберігаючої технології та організацією на цій основі спеціалізованого крупнотоварного виробництва свинини; організація системи ведення свинарства, яка базується на відтворенні та вирощуванні поросят до 90-110-денного віку на високотехнологічному товарному репродукторі промислового типу на 1-5 тис. гол. основних свиноматок та подальшій відгодівлі молодняку свиней на територіально і організаційно відокремлених від репродуктора комплексно механізованих відгодівельних фермах на 3-10 тис. скотомісць кожна. 7. Як показують дослідження, існуюча методика розрахунку середньооблікової чисельності працівників, зайнятих у сільськогосподарському виробництві, має певні недоліки, які можуть впливати на точність визначення показників продуктивності праці. З метою усунення окремих невідповідностей необхідно затрати праці, які підлягають віднесенню на сільське господарство і несільськогосподарську діяльність, розподіляти між ними не пропорційно чисельності працівників, а відповідно до частки кожного із цих виробництв у загальних обсягах виробленої продукції (робіт, послуг). 8. Важливий вплив на інтенсифікацію свинарства, підвищення його ефективності та конкурентоспроможності на внутрішньому і зовнішньому ринках має адекватний аграрній політиці держави економічний механізм реалізації основних її положень, призначенням якого є спрямування дії ринкових законів у необхідному для досягнення стратегічних цілей країни і економічних планів підприємств напрямі, що потребує створення державою сприятливого економічного середовища і постійного удосконалення нею цінової, податкової, бюджетної, фінансово-кредитної, інвестиційної та амортизаційної політики, регулювання ринку страхування сільськогосподарських ризиків, митно-тарифного регулювання тощо. 9. Системний аналіз механізму державної підтримки сільського господарства свідчить про те, що спеціальні режими оподаткування не враховують економічні інтереси підприємств, які реалізують переробним підприємствам м’ясо в живій вазі, вироблене з використанням кормів власного виробництва. Замість отримання в своє розпорядження сум ПДВ, що підлягають сплаті до бюджету, підприємства втрачають власні обігові кошти за рахунок не відшкодовуваної з бюджету від’ємної різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту по спеціальній декларації з податку на додану вартість. Крім того, реалізуючи м’ясо живою вагою з оподаткуванням операцій за нульовою ставкою ПДВ, дані підприємства не можуть претендувати на відшкодування з бюджету податкового кредиту, сума якого відповідає 20% вартості використаних кормів власного виробництва. З метою створення для всіх агроформувань рівних умов підтримки пропонується замість використання нульової ставки ПДВ при реалізації продукції переробним підприємствам встановити доплату з бюджету за кожну одиницю реалізованого за даним напрямом конкретного виду продукції в розмірі, який би в грошовому виразі дорівнював 20% середньої ціни реалізації цієї продукції в цілому по Україні за попередній рік. 10. Для підвищення економічної ролі амортизації у відтворенні основних виробничих фондів на якісно новій техніко-технологічній основі, удосконалення обліку необоротних активів і визначення їх реальної вартості, необхідно: доповнити П(С)БО 7 «Основні засоби» визначенням сутності таких понять як «вартість відтворення» і «вартість заміщення», відобразивши при цьому також і порядок переоцінки об’єктів основних засобів за методом прямого відтворення (заміщення); провести за зазначеним методом переоцінку вартості всіх основних засобів сільськогосподарських підприємств, включаючи орендоване у колишніх членів КСП майно, без залучення до цієї роботи суб’єктів оціночної діяльності, на основі затвердженого урядом порядку проведення такої переоцінки. Індекс переоцінки має визначатися діленням вартості відтворення (заміщення) об’єкта, який переоцінюється, на його первісну вартість; здійснити в аграрному секторі перехід від нарахування амортизаційних відрахувань за нормами податкового законодавства до їх нарахування за методами економічної амортизації, визначеними в П(С)БО 7; враховуючи економічну необґрунтованість існуючого в податковому обліку механізму індексації балансової вартості груп основних фондів, у якому при визначенні коефіцієнта індексації за основу береться індекс споживчих цін, який до зміни вартості техніки, будівель, споруд, передавальних пристроїв тощо не має прямого відношення, внести зміни до пункту 8.3.3. статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», передбачивши проведення індексації вартості груп основних фондів і нематеріальних актів із застосуванням коефіцієнтів індексації, що дорівнюють індексу зміни цін на продукцію машинобудування (при індексації вартості технічних засобів) та будівельної індустрії (при індексації вартості будівель і споруд) відповідно до статистичних даних за попередній рік. |
