У дисертації теоретично узагальнено та проаналізовано експериментальні дані щодо біологічної стійкості, плодоношення та можливостей впровадження різних видів карії в умовах її штучного ареалу. У процесі досліджень охарактеризовано їх відношення до умов середовища, здатність до генеративного відтворення та використання в практиці лісового господарства. У підсумку описано технологію вирощування садивного матеріалу та створення лісових культур у відповідних районах України. Основні висновки, що випливають із проведеного дослідження, такі: 1. Із 22 видів роду Карія на території України трапляються 6 видів: карія овальна, гірка, гола, біла, бахромчата та пекан, які чітко відрізняються за морфологічними ознаками — кількістю листочків та їх опушенням, особливостями будови пагонів. Перші два види характерні для всієї території України, а в окремих місцях їх почали впроваджувати і в лісове господарство, інші види трапляються переважно в парках і ботанічних садах. 2. Порівняльні показники клімату України та природного ареалу роду Карії на території США свідчать про те, що більшість районів України цілком придатні для інтродукції окремих її видів. Усі види карії найкраще ростуть у вологих грабових і кленово-липових дібровах на деградованих темно-сірих і сірих лісових суглинках в умовах лісостепу. Тут усі види карії знаходять свій екологічний оптимум, і досягають максимальної продуктивності і навіть перевищують за цим показником дуб звичайний. 3. Беручи до уваги дані фенологічних спостережень за ростом і розвитком трьох видів карії та порід-супутників карії в природних деревостанах США –дуба північного та горіха чорного __ можна зробити висновок, що рід Карія належить до порід із пізнім початком розвитку та пізнім завершенням вегетації. 4. Пізні терміни завершення вегетації в окремих випадках негативно впливають на дозрівання плодів. За цим показником між окремими видами карії є суттєва різниця в їх життєздатності для впровадження в лісове господарство. Найбільш вразливим видом є карія пекан, а найбільш пристосованими __ карії овальна та гірка. 5. Плодоношення, визрівання і якість плодів окремих видів роду Карія залежать від походження й особливостей росту материнських дерев, їх освітлення, віку та погодних умов року, едафотопічних умов. Повнозернистість плодів карії овальної та гіркої перебуває у прямій залежності від урожайності та тривалості вегетаційного періоду. Якщо повнозернистість плодів в умовах Закарпаття коливається в межах 76 - 95%, в Чернівецькій області – 70-80%, у м. Львові – близько 54,5%, у Вінницькій області – 65,9%, то в м. Києві – 12-27%. 6. В умовах лісостепової зони України найбільш поширений вид __ карія овальна __ зберігає притаманні йому цінні особливості деревини: наявність товстостінних волокон лібриформу, що перериваються вузькими серцевинними променями в радіальному та тяжами деревної паренхіми в тангентальному напрямках. Це зумовлює особливу міцність та в’язкість деревини. Незважаючи на неоднорідність будови деревини всіх видів карії, слід вважати, що вона належить до групи кільцесудинних порід, беручи до уваги схильність великих судин формуватись у ранній зоні та забезпечувати чіткість рисунку річних кілець. 7. Завдяки однорідній будові деревини за радіусом, майже однаковими показниками фізико-механічних властивостей як ядрової, так і заболонної частин, деревина багатьох видів карії за показниками міцності, твердості та в’язкості майже в 1,5 раза перевищує деревину дуба та ясена і є особливо цінною для виготовлення високоякісного спортивного інвентарю та гнутих деталей у машинобудуванні та меблевому виробництві. 8. Ріст молодих особин (карія овальна та бахромчата) віком до 30 років характеризується меншим приростом за діаметром і висотою порівняно з дубом звичайним. Після 30 років приріст помітно зростає, відзначається стабільністю протягом наступних 40 років. 9. Зважаючи на залежність повнозернистості насіння карії від довжини вегетаційного періоду ( r =0,446 __ 0,654 ), доцільним є створення спеціальної лісонасіннєвої бази перспективних видів карії в умовах Закарпатської та Чернівецької областей. 10. Обов’язковою умовою для проростання насіння видів карії є проходження ним довготривалої стратифікації при пониженій температурі (0-10С). У виробничих умовах це може бути стратифікація в ящиках з вологим піском у холодних підвалах, у спеціально виритих траншеях у суміші з вологим піском або тирсою. 11. Найефективнішими способами створення культур карії є сівба стратифікованого насіння безпосередньо в лісі на площадках розміром 50х50 см на глибину 4-6 см або попереднє вирощування сіянців у розсаднику і наступне садіння їх на лісокультурній ділянці. Перший спосіб передбачає біогрупове створення культур карії при достатньому забезпеченні насінням, оскільки на кожну площадку слід висівати по кілька горіхів. Другий спосіб передбачає вирощування сіянців у розсаднику та їх пересадку на ділянку лісу після відповідного формування кореневої системи. 12. Беручи до уваги здатність карії формувати на легких ґрунтах глибоку кореневу систему, котра значно пошкоджується при пересадці, ділянку під розсадник слід вибирати на важких глинистих ґрунтах із малою товщиною родючого шару. Вирощені в таких умовах сіянці будуть мати меншу кореневу систему і краще перенесуть пересадку та дадуть вищу приживлюваність. 13. Супутніми породами при створенні культур карії можуть бути: дуб звичайний, липа дрібнолиста, граб звичайний, клен-явір, бук лісовий, горіх чорний та інші породи, що характерні для умов вологих і свіжих дібров чи бучин. Схеми змішування повинні передбачати економію сіянців карії та створення оптимальних умов для її вирощування. Для цього два-три ряди дуба чи бука слід чергувати з одним рядом карії, доводячи доглядовими рубаннями її участь у складі насаджень до 10-20%. З метою економії сіянців карії рекомендуємо в рядах її садіння додавати чагарники: ліщину, калину, свидину та інші породи. 14. Внаслідок здатності карії витримувати притінення в молодому віці її слід вирощувати до 12-15 років “у шубі”, вибираючи супутні породи при доглядових рубаннях за верховим методом. За таких умов вирощування вона буде розвивати вузьку крону і формувати якісний стовбур. 15. При інтродукції карії важливим моментом є дотримання агрокліматичного районування території України та досягнення мети лісовирощування. Беручи до уваги біологічні особливості росту та продуктивності окремих її видів в умовах центральних районів України, слід перш за все зміцнити насіннєву базу карії голої, передбачивши при цьому завіз нової партії її насіння з північних районів США. 16. Оскільки за щільністю деревини види карії належать до групи се-редньоважких і важких порід, що характеризуються значним всиханням при втраті вологи, заготівлю спецсортиментів рекомендуємо проводити в зимовий період, що запобігає різкому випаровуванню вологи і зменшенню внутрішніх напруг, які призводять до виникнення тріщин. Для запобігання їх виникнення доцільно торці кряжів зафарбовувати або білити вапном. 17. Беручи до уваги декоративні особливості видів роду Карія, зокрема будову кори, крони та осіннє забарвлення листя, їх слід ширше використовувати в ландшафтному будівництві у вигляді окремих біогруп і солітерних посадок. | 