1. Державне управління інвестиційною діяльністю повинно включати розробку стратегічних цілей і завдань інвестиційної політики, системи оподаткування і пільг для пріоритетних напрямків інвестування, кредитування, бюджетні асигнування, ліцензування, норми амортизації, систему експертизи, контролю та інспекції. Важливе значення має впровадження лізингу, що є необхідним доповненням до традиційних джерел фінансування інвестиційних проектів підприємств туристично-рекреаційної сфери. 2. Державна інвестиційна програма, яка стає важливим інструментом державної політики щодо капітальних вкладень, повинна будуватися на основі регіональних інвестиційних програм. Способами врахування цих інтересів можуть стати спільне фінансування інвестицій із державних і регіональних джерел, надання пільгових централізованих кредитів під гарантії регіональних і місцевих адміністрацій і банків. В свою чергу, регіональна інвестиційна політика повинна визначати розробку власних програм, які доцільно прив’язувати до довготермінових програм розвитку туристично-рекреаційної сфери того чи іншого регіону. При цьому необхідним є створення регіональної інвестиційної інфраструктури, яка включатиме комерційні банки, інвестиційні фонди, недержавні пенсійні фонди, іпотечні банки та ін. 3. Для зацікавлення потенційних інвесторів уряд України повинен сформувати систему державних гарантій і пільг для інвестування туристично- рекреаційної галузі. Такі заходи могли б включати: звільнення від податків коштів, які інвестуються в будівництво або реконструкцію рекреаційно-туристичних об’єктів; відміну податків на прибуток протягом певного періоду з початку експлуатації; 50-відсоткове зниження ставки регулярного податку протягом трьох років. 4. Досвід практичної діяльності свідчить про необхідність доопрацювання деяких нормативно-правових актів, що регламентують інвестиційну діяльність і забезпечують проведення контролю в спеціальних територіях (вільних економічних зонах і територіях пріоритетного розвитку): удосконалення порядку обчислення одержаного від реалізації інвестиційних проектів прибутку, що звільняється від оподаткування; проведення моніторингу за функціонуванням спеціальних територій у частині зменшення обсягу та визначення обґрунтованих термінів звітності. 5. Для забезпечення подальшого ефективного функціонування спеціальних територій необхідно розробити низку методичних та методологічних матеріалів: рекомендацій щодо визначення критеріїв відбору проектів; запровадження практики опитування (анкетування) інвесторів, у тому числі іноземних, які здійснюють господарську діяльність в умовах спеціального режиму інвестування (для вивчення пропозицій інвесторів щодо оптимізації умов інвестиційної та інноваційної діяльності на спеціальних територіях, підвищення інвестиційної привабливості регіону). 6. Запорукою досконалого функціонування механізму управління інвестиційною діяльністю у ТРС буде належним чином організоване її державне регулювання через законодавче розширення сфери впливу держави на інвестиційні процеси за допомогою таких важелів: ініціювання створення інвестиційного фонду України та його реґіональних філій з метою координації діяльності всіх посередників ринку капіталів, надання державних гарантій іноземним інвесторам тощо; активне залучення до інвестиційного процесу всіх форм фінансового капіталу; координація інвестиційних ресурсів з урахуванням пріоритетності розвитку окремих напрямів діяльності у ТРС; широке залучення і раціональне використання іноземних інвестицій (створення на державному рівні належного механізму страхування інвестицій та відповідної інвестиційної інфраструктури). 7. Проведене дослідження інвестиційного ринку в Україні дало можливість зробити наступні висновки: по-перше, пріоритетом державного регулювання інвестиційної діяльності повинна бути його реґіоналізація, але через недосконалість нормативно-правової та методологічної бази територіального управління зазначена діяльністьна регіональному рівні є не досить ефективною; по-друге, управління інвестиційними процесами на регіональному рівні повинно передбачати координацію інвестиційної діяльності та створення сприятливого інвестиційного клімату; по-третє, першочерговим завданням для поліпшення інвестиційного клімату є створення регіонального інвестиційного фонду для розробки, впровадження та забезпечення координації інвестиційних програм; по-четверте, на особливу увагу заслуговують внутрішні інвестиційні джерела та механізми їх залучення в інвестування регіонального розвитку. 8. На підставі результатів дисертаційного дослідження можна сформулювати наступні рекомендації щодо вдосконалення інвестиційної діяльності у ТРС: регіональним органам державного управління слід виробити стратегію інвестиційної політики в регіоні: шляхи стимулювання інвестиційної діяльності, систему вимог до інвестиційних проектів (розмір, масштаб, тривалість, мета), гарантії та механізм страхування інвестиційних ризиків тощо. Це сприятиме створенню регіональної нормативно-правової бази інвестиційних поцесів, активізації інвестиційної діяльності та покращенню інвестиційного клімату; доцільно об’єднати зусилля та досвід територіальних органів управління, комерційних структур, науково-дослідних центрів у питаннях залучення та освоєння інвестиційних ресурсів, виявлення невикористаних інвестиційних резервів, вирішення пріоритетних соціально-економічних проблем регіону, сприяння стабілізації інвестиційного клімату та формування прозорого інвестиційного ринку. Крім того, систематично проводити аналіз результатів впровадження координуючих заходів з використанням економіко-статистичних методів; актуальним є удосконалення алгоритму створення регіональних інвестиційних фондів, які, окрім надання інвестиційних послуг, займалися б питаннями страхування інвестиції. | 