У дисертації вирішене важливе наукове завдання, яке полягає у розкритті характерних рис і особливостей інженерного забезпечення бойових дій у війнах в ДРА, зоні Перської затоки та Чечні (1979 – 2003 рр.), а також виявленні основних тенденцій розвитку цього процесу. Визначені можливості використання історичного досвіду у сучасній теорії та практиці військового будівництва, зокрема в ході реалізації Державної програми розвитку Збройних Сил України. Основні наукові та практичні результати дисертаційної роботи: 1. Проведено історіографічний аналіз, визначено стан розробки теми дослідження, дана характеристика джерельної бази. Зроблено висновок про те, що хоча питання використання досвіду інженерного забезпечення бойових дій у війнах в ДРА, зоні Перської затоки і Чечні важливий для розвитку теорії та практики військового будівництва, проте всебічне його вивчення ще не набуло відповідного висвітлення у воєнно-історичній науці. 2. Як показав досвід локальних війн і збройних конфліктів, застосування угруповань військ (сил) здійснювалось у них у різноманітних формах при використанні різних способів ведення бойових дій. На вибір форм і способів інженерного забезпечення бойових дій визначальний вплив чинили умови оперативно-стратегічної обстановки у районі конфлікту, а саме: характер воєнного конфлікту, способи й форми ведення бойових дій противником, ступінь його опору; зброя, яка використовувалася; створювані угруповання військ, їх склад і структура. Суттєво впливали також фізико-географічні умови регіону. Усвідомлення цих умов дозволило стверджувати, що в локальних війнах та збройних конфліктах інженерне забезпечення здійснювалось з метою створення передумов для максимального використання можливостей озброєння та воєнної техніки, підвищення живучості створюваних угруповань військ, їх маневреності та ефективності ведення ними бойових дій. При цьому військами виконувався єдиний комплекс завдань інженерного забезпечення, який включав у себе: інженерну розвідку противника, місцевості та об'єктів; фортифікаційне обладнання позицій, районів розташування військ; улаштування, утримання загороджень та здійснення руйнувань; подолання загороджень та руйнувань; розмінування місцевості та об'єктів; підготовку та утримання шляхів руху та переправ; обладнання пунктів водопостачання; інженерні заходи з маскування військ та об'єктів. 3. Аналіз досвіду інженерного забезпечення дій військ дозволив визначити характерні риси в його здійсненні. Так, іракською стороною була підготовлена потужна глибоко ешелонована оборона іракських військ проти багатонаціональних сил, яка носила класичний характер і була прикрита розвиненою системою загороджень. Це примусило командування багатонаціональних сил приділити основну увагу проробленню проходів в інженерних загородженнях іракської оборони. Використання командуванням багатонаціональних сил зброї нових технологій – авіації, автоматизованих систем управління та розвідки, високоточної зброї примусило іракську сторону здійснювати комплекс широкомасштабних заходів з маскування військ та об'єктів. Аналіз досвіду інженерного забезпечення бойових дій військ в Афганістані та Чечні показав, що характер збройної боротьби обумовив низку особливостей у прийомах та способах його здійснення. Широке застосування мінно-вибухових загороджень іррегулярними збройними формуваннями, ведення „мінної війни”, особливо на шляхах руху військ надали особливої актуальності завданням з подолання загороджень противника, розмінування місцевості в районах бойових дій та розташування військ, створення інженерних загороджень на імовірних шляхах руху “караванів” противника. Інженерне забезпечення бойових дій військ в умовах ведення “мінної війни” в Афганістані та Чечні за своєю суттю стало способом ураження противника інженерними засобами, тобто способом ведення збройної боротьби. В умовах збройного конфлікту важливого значення набули інженерні заходи з прикриття та охорони базових районів, блокпостів або окремих опорних пунктів урядових сил. Основним засобом прикриття цих об'єктів були керовані протипіхотні мінні поля в поєднанні із сигнальними мінами та невибуховими загородженнями. Як правило, збройні конфлікти в указаних регіонах виникали у складних фізико-географічних умовах. Це надавало особливої актуальності завданню забезпечення особового складу водою. Бойові дії показали, що її доставка здійснювалася погано, а в деяких випадках зовсім відсутня, мала чисельність засобів добування води безпосередньо у військах не забезпечувала її потреби в умовах гірської і пустельної місцевості, що приводило до порушення нервово-психологічного стану особового складу і передчасної здачі в полон. Практика проведення операцій у війнах в Афганістані, зоні Перської затоки та Чечні, не дивлячись на різницю у способах ведення бойових дій, достатньо впевнено доказує роль і місце частин і підрозділів інженерних військ в загальній структурі об`єднань, з`єднань і частин. Успішне виконання завдань інженерного забезпечення дозволило військам проводити операції у встановлені терміни і з мінімальними витратами. Проте, аналіз досвіду застосування інженерних частин і підрозділів у бойових діях дозволив визначити і деякі недоліки: у з`єднаннях, частинах і підрозділах не було достатньої інформації про мінно-вибухові загородження за попередні роки; у військах не було достатньої кількості ефективних засобів розвідки та подолання мінно-вибухових загороджень (міношукачів, тралів); частина недоліків в інженерному забезпеченні пояснюється неповною укомплектованістю військ інженерними військами, які складали тільки 3,5% від загальної чисельності військ (по штатам воєнного часу положено мати 11,5%); слабо та не конкретно здійснювалося керівництво з боку деяких командирів загальновійськових з`єднань та частин штатними і доданими інженерними частинами і підрозділами; у багатьох випадках фортифікаційне обладнання позицій і районів розташування військ проводилось без урахування особливостей гірсько-пустельної та лісової місцевості та способів ведення бойових дій противником; слабка підготовка особового складу інженерних частин і підрозділів до дій в специфічних умовах. Недостатній рівень інженерної підготовки частин і підрозділів, особливо артилеристів, десантників, зв`язківців, деколи приводили до необґрунтованих втрат. 4. Проведений аналіз історичного досвіду виконання завдань інженерного забезпечення дій військ у локальних війнах і збройних конфліктах дозволив виявити деякі тенденції розвитку інженерного забезпечення бойових дій. Основними із них, на думку автора, є: зростання обсягу завдань з розмінування місцевості та очищення її від вибухонебезпечних предметів. Це пов`язано зі збільшенням кількості застосовуваних боєприпасів під час бойових дій; поширення масштабів застосування мінно-вибухових загороджень, відхід від класичних форм ведення “мінної війни” протиборчими сторонами. У відповідності до цього, завдання протидії інженерним загородженням набули важливого оперативно-тактичного значення; підвищення важливості інженерних заходів маскування та захисту від високоточної зброї внаслідок зростання ролі засобів розвідки та ураження (особливо, високоточних). Це дало поштовх розвитку та виробництву засобів маскування; удосконалення організаційних структур інженерних військ залежно від кількісного і якісного росту засобів інженерного озброєння; зростання актуальності забезпечення особового складу водою. Внаслідок погіршення екологічної обстановки у світі це завдання, за поглядами іноземних військових фахівців, стало важливою умовою забезпечення високого морально-бойового духу особового складу під час бойових дій. Виявлені тенденції дозволили, у свою чергу, сформулювати також і ряд закономірностей щодо інженерного забезпечення частин і підрозділів у воєнних конфліктах. Це, зокрема: залежність характеру і масштабу інженерного забезпечення від зростання чисельності військ, діючих безпосередньо у районі воєнних дій; залежність якості підготовки особового складу інженерних військ до бойових дій від рівня професійної майстерності керівного складу; залежність способів інженерного забезпечення бойових дій від засобів боротьби; залежність ходу бойових дій від своєчасного і якісного інженерного забезпечення частин і підрозділів різних родів військ, що беруть участь у воєнному конфлікті; відповідність організаційних структур інженерних військ різноманітним видам бойових дій; залежність організаційних структур інженерних військ від структури родів військ; відповідність організаційних структур інженерних військ завданням, що виконуються; дотримання найбільш раціонального співвідношення організаційних структур різного призначення; залежність організаційних структур інженерних військ від кількості особового складу і засобів, що виділяються для їх формування; відповідність організаційних структур інженерних військ від структур родів військ розкрило найбільш суттєві зв’язки залежно їх розвитку від організаційного будівництва, форм та способів ведення бойових дій військ, що забезпечуються. 5. На основі отриманих результатів дослідження автором запропоновані можливі напрями використання досвіду інженерного забезпечення бойових дій у сучасних умовах розвитку Збройних Сил України: забезпечення протимінної безпеки військ; застосування загороджень для прикриття позицій і районів розташування військ; польове облаштування базових районів, блокпостів, фортифікаційне обладнання позицій військ; поліпшення інженерної підготовки військ; проведення спеціальної психологічної підготовки особового складу. | 