Анотація до роботи:

Зуєв К.О. Іслам в Східній Україні: його сутність та історичні трансформації. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.11 - Релігієзнавство. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2007.

Дисертаційна робота є філософсько-релігієзнавчим дослідженням ісламу в Східній Україні, його сутності та історичних модифікацій. Автором проаналізовано широке коло літературних та архівних джерел, що дає можливість визначити соціально-економічні та політичні передумови, обставини поширення ісламу в Східній Україні та його історичних трансформацій, формування інститутів ісламу в регіоні, а також виявлення специфічних рис процесу поширення ісламу в регіоні. А звідси, формування регіонального центру ісламу в Україні.

Виявлені чотири основних етапи процесу поширення ісламу в регіоні: перший – до середини ХІХ ст., другий - наприкінці ХІХ-початку ХХ ст., третій у 1920-1980 рр. та четвертий – з 1990 р. З'ясовані особливості формування інститутів ісламу в Східній Україні в кожному з цих етапів; залежність цього процесу від міграції етносів, що сповідують іслам, з різних регіонів, а також із закордону колишніх Російської імперії та СРСР, а ще залежність від політики державної влади в регіоні в різні історичні періоди.

Встановлено, що процес інтеграції мусульман Східної України в соціо-культурний простір України почався наприкінці 19 ст. і залежав від трансформацій українського суспільства, а в сучасній Україні також залежить від етнічної належності мусульман, часу їх проживання на території країни, а збереження і дотримування мусульманами регіону своїх традицій та сприйняття світоглядного плюралізму суспільства України.

У дисертаційній роботі здійснено цілісний аналіз релігії ісламу в контексті економічних, соціальних, культурних змін в Україні, обґрунтовано періодизацію поширення ісламу в Східній Україні, виявлено спільні тенденції та закономірності звернення народів до власних релігійно-етнічних цінностей:

- зазначається, що процес поширення ісламу в Східній Україні, після входження території до Російської імперії, був наслідком соціально-економічних та політичних реформ, трансформацій суспільства, поступового переходу від аграрного до індустріального суспільства, які проводились в Російській імперії з 1861 р. й створили умови для міграції етносів, що сповідують іслам з різних регіонів імперії, і появи сталого мусульманського населення на Сході України на початку ХХ ст.;

- східноукраїнський регіон постав територією контакту і взаємодії між західною цивілізацією (одним із осередків котрої й була Східна Україна), з її розумінням розвитку суспільства і економіки, науковими і секуляризованими поглядами на світ, й представниками ісламської цивілізації (з її традиційною культурою і світоглядом). Це призвело до адаптації мусульман регіону до вимог індустріального, урбанізованого суспільства, але, одночасно, під впливом політики царського уряду, зорієнтованого на підтримку традиційного (релігійного) світобачення, відбувалось поширення ісламу в регіоні (що призвело до існування одночасно двох протилежних світобачень в регіоні і в країні);

- іслам став наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. фактором самоідентифікації волзьких татар при переселені їх на територію Східної України, при зміні життя з сільського на індустріальне. Мусульмани, які прибували до Східної України, були сунітами ханафітського напряму. Змінюючи образ свого життя, культурне середовище, етнічне та релігійне оточення, вони зберігали свої культурні традиції, не полишали зв’язків з мусульманами тих губерній, звідки вони прибували, засновуючи мусульманські громади в регіоні;

- іслам в Східній Україні був „міграційним”, тобто поширювався представниками етносів, які тривалий час вже сповідували іслам і які мігрували до східноукраїнського регіону з різних територій Російської імперії, а не поширювався серед населення регіону через навернення, і, в такий спосіб, не був релігією корінного населення регіону. Іслам в регіоні, головним чином, сповідували волзькі татари, селяни, котрі залишали батьківщину і переїжджали до промислових районів, до нових індустріальних умов праці і життя в містах (певна урбаністичність ісламу в регіоні), що обумовило певну моноетнічність мусульман в східноукраїнському регіоні на десятки років, а також визначило ще одну рису ісламу в регіоні – „етнічність” (етноконфесійність), тобто частковий збіг релігійної та етнічної самоідентифікації. Переселяючись до нового регіону вони залишались в межах Російської імперії, її законодавства та адміністративного контролю з боку органів влади – губернських управлінь, Оренбурзького Магометанського духовного управління, з дозволу котрих створювались громади та призначалось духівництво;

- мусульман, як і сам процес поширення ісламу в регіоні, не оминули всі ті процеси, котрі відбувались в ісламі, мусульманській громаді Російської імперії на початку ХХ ст., а також певні впливи західного світобачення (джадидизм, панісламізм, пантюркізм). Також можна стверджувати про створення мусульманських освітніх закладів на території Східної України, які не тільки надавали освіту мусульманам, але й підтримували традиції ісламу серед віруючих в обставинах життя в новому регіоні. Процес поширення ісламу був перерваний революціями 1917 р. та громадянською війною. Але він став хоча і „другим”, але вирішальним етапом поширення ісламу в Східній Україні, що мав продовження як в радянський період, так і в сучасній Україні;

- радянський період став одним з етапів найбільш гострих політичних, соціальних та економічних змін в історії України, які мали наслідки в усіх галузях життя українського суспільства, особливо релігійній, що було реакцією на колишні трансформації в суспільстві Росії, що відбувались при царській владі. Все це є результатом політичної лінії комуністичної партії і держави щодо релігійних організацій в радянський період. Але також це був „третій” етап поширення ісламу в Східній Україні, який фундує ті умови майбутнього „відродження” мусульманських традицій у вже незалежній країні, а також закріплює головні риси, що притаманні ісламу на цих теренах. Цей визначний період політичної й соціально-економічної трансформації, коли змінювались не тільки політичні сили, але і соціальна структура суспільства, відношення між людьми, активізувались національно-культурні рухи;

- наявність мусульман у сучасній Східній Україні зумовлена етнічним складом її населення, до якого належать представники тюркських народів, насамперед, татари. Ісламізація відносно невеликої частини населення України в загальноісторичній перспективі виглядає як дуже повільно зростаючий процес, котрий має вигляд поступового проникнення. Звідси поширення ісламу в Східній Україні відбувалось під впливом міграції мусульман, представників не корінних для України етносів з регіонів Росії (Російської імперії та СРСР) традиційного сповідання ісламу, що знаходяться за межами України, а звідси, іслам і мусульмани не мають глибоких культурних коренів в регіоні. Тобто, історично закономірною була поява на території Східної України „міграційного” ісламу, який мав «закритий» характер. Водночас іслам став фактором самозбереження для мусульман, що проживали в Східній Україні, в регіоні, в якому домінували християнські та секулярні традиції. Одночасно з появою в Східній Україні постійного населення, яке сповідувало іслам, розпочалось формування регіонального центру ісламу в Україні;

- період, після здобуття Україною незалежності, характеризується не тільки поверненням до традиційного релігійного світогляду представниками етносів, які сповідують іслам в регіоні, що пов’язано з відмовою від марксистсько-ленінської ідеології, але водночас і формуванням плюралістичного суспільства, що надало можливість для одночасного існування різних форм світобачення, співіснування їх - традиційних, пов’язаних з релігією та сучасних, наукових і філософських думок, що призводить до подвоєння в світобаченні суспільства регіону, в тому числі мусульман, намагання пристосуватись до реалій суспільного руху. Сам процес відродження мав дві сторони – „церковний ренесанс” (зовнішній фактор – кількісні показники) та „релігійний ренесанс” (внутрішній фактор - духовний);

- духовною стороною відродження ісламу у Східній Україні стала складність поширення та дотримання мусульманських цінностей та соціокультурних орієнтирів серед етнічних мусульман, особливо серед молоді, хоча цей процес, також як і процес відродження мусульманських інституцій у східноукраїнському регіоні, залежить від етнічного фактору. Звідси процес відродження ісламу в східних регіонах України пройшов шлях від неофіційно існуючих громад і сповідування традицій до майже сталої структури мусульманських організацій і громад. На поширення ісламу в Східній Україні буде впливати чисельно невелика основа серед представників етносів, які сповідують іслам, через ігнорування мусульманських традицій, особливо з боку молоді, але також подальша міграція представників етносів, що сповідують іслам. Можна стверджувати, що процес відродження ісламу в Східній Україні трансформувався в процес поширення ісламу в регіоні;

- розпочинаючи з 1990-х років, відбувається швидка й досить успішна адаптація мусульманської громади Східної України до функціонування в умовах сучасної України, зароджуються нові форми інтеграції мусульман регіону до соціокультурного простору України, з переважно християнським або секулярним середовищем. Адаптація мусульман до життя в українському суспільстві проявляється в активній життєвій позиції багатьох з них, у виході соціальної діяльності мусульман поза межі повсякденності, у створенні ними громадських організацій та політичної партії. Одночасно проявляються непротидія та позитивне ставлення з боку держави і суспільства до поширення ісламу. Виявлено певний зв'язок між конфесіональними (а також і етнічними) установками та соціальною позицією сучасних східноукраїнських мусульман;

- доведено, що в Східній Україні, фактично, відсутні перешкоди для соціально-культурного поширення ісламу і не існує правових проблем для мусульман в Україні, вони оцінюють своє становище в регіоні й країні як наслідок демократизації соціально-політичного життя в країні, реального впровадження елементів полікультурності, зростання і розширення релігійних свобод, виховання громадян у дусі толерантності й взаємоповаги. Також інтеграція мусульман до соціокультурного простору України вимагає і від їх лідерів, і від держави, і від еліти країни, що впливає на формування суспільної думки, насамперед, стратегічного, а не тільки тактичного мислення. Відмічається прояв певного регіонального патріотизму мусульман Східної України у прийнятті політичних рішень, а також їх широкі можливості, як громадян України, для участі в політичному житті країни;

- інтеграція мусульман Східної України до соціокультурного простору України залежить як від етнічного фактору, так і світоглядного, що проявляється у часі міграції до регіону народів, які сповідують іслам, їх соціального статусу, а також у збереженні й дотриманні мусульманських традицій і, одночасно, у сприйнятті та підтримці світогляду і розвитку суспільства. Це базується на певній інтегрованості до українського суспільства татар-мєшарей (мають єдину історичну пам'ять і певні єдині культурні риси з суспільством України та регіону). Інші етнічні групи (азербайджанці, араби та ін.) недостатньо пов'язані історично та культурно як з українським суспільством, так і з татарами. Це призводить до певної замкненості й дистанціювання цих етносів від іншого населення;

- для інтеграції мусульман, незалежно від їх етнічної приналежності, потрібен певний час. Цей процес має проходити як поступове залучення мусульман до участі в суспільному житті країни і виховання толерантності у населення країни до їх віри та культури. Таким чином, можна переконатись у поверненні ісламу до системи релігійних вірувань, що існують в Україні. Це вказує на те, що статус мусульманського співтовариства в Україні зміцнився;

- європейський християнський світ, від самого початку виникнення ісламу, контактував з представниками цієї релігії, як у негативному плані (воєнні, завойовницькі дії), так і в позитивному (культурний обмін, торгівля); в сучасних умовах глобалізації контакти між християнським та мусульманськими світами набули особливо інтенсивного характеру, для цих контактів характерним стало «взаємопроникнення», коли християни, в силу різних обставин, опиняються на постійному місці проживання в мусульманських країнах, водночас як мусульмани, залишають свої рідні землі й опиняються в країнах Західної Європи та Північної Америки;

- сучасна Україна, після здобуття незалежності, як і європейський світ, зіткнулась з певними проблемами, що мають відношення до ісламського світу: проблема кримських татар, відносини з мусульманськими країнами та ін. Тому ісламознавчі дослідження є актуальними як для внутрішнього життя країни, так і для її позицій на рівні міжнародних відносин.

ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ В НАСТУПНИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА:

1. Зуєв К.О. Джерельна база питання поширення ісламу в східній Україні в ХХ ст. // Наука. Релігія. Суспільство. - 2006. - №2. – С.164-169.

2. Зуєв К.О. Політика держави щодо мусульман східної України в радянський період // Схід. – 2006. - №3. – С.82-86.

3. Зуєв К.О. Іслам в Донбасі та Харківщині в період незалежності // Наука.Релігія.Суспільство. – 2006. - №4. – С.191-200.

4. Зуєв К.О. Мусульмани Донбасу і Харківщини в радянський період // Схід. – 2006. – №6. – С.88-92.

5. Зуєв К.О. Проблема поширення ісламу в Східній Україні у ХХ ст. // Матеріали конференції Молодь – Філософія – Світ - ХХІ століття (до 200-річчя Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна), - Харків, 2004. - С.150-151.

6. Зуєв К.О. Відродження ісламу в сучасний період у Східній Україні // Актуальні проблеми філософських, політологічних і релігієзнавчих досліджень (До 170-річчя філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка). Матеріали Міжнародної наукової конференції Людина – Світ – Культура (20-21 квітня 2004 року, Київ). - К.: Центр навчальної літератури, 2004. – С. 616-617.

7. Зуєв К.О. Политика советского государства по отношению к мусульманам в Донецкой губернии и Сталинском округе в 20-е гг. ХХ в. // Духовний розвиток як фактор морально-етичного формування особистості: Матеріали ІІ Міжвузівської обласної студентської науково-практичної конференції (22 жовтня 2004 р.). – Донецьк: ІПШІ „Наука і освіта”. – 2005. – С.54-57.

8. Зуєв К.О. Політика комуністичної партії і радянської влади відносно мусульман Донбасу в 20-х на початку 30-х рр. ХХ ст.// Міжнародна наукова конференція „Дні науки філософського факультету – 2005” (26-27 квітня 2005 р.): Матеріали доповідей та виступів ...-К.: ВПЦ „Київський університет”, 2005. – Ч.IV. – С.76-78.

9. Зуєв К.О. Поширення ісламу в східній Україні в 20-30 –х роках ХХ століття. Джерела дослідження питання // Матеріали І Всеукраїнської конференції “Релігія і церква в Україні” (13-16 вересня 2005 р.). – Полтавський державний педагогічний університет імені В.Г.Короленка.

10. Зуєв К.О. Відродження мусульманських традицій в Україні в період незалежності // XІХ науково-практична конференція „Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості” (19 травня 2006 р.). – С.81-85.

11. Зуєв К.О. Іслам в східній Україні в радянський період // XХ науково-практична конференція „Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості”(24 листопада 2006 р.). – С.101-106.

12. Зуєв К.О. Інтеграція мусульман східних регіонів в соціо-культурний простір України // XXI науково-практична конференція „Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної Особистості” (18 травня 2007 р.). – С.61-65.