Анотація до роботи:

Прохненко І.А. Історія військової справи даків І ст. до н.е. – початку ІІ ст. н.е. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.02 – всесвітня історія. – Ужгородський національний університет, Ужгород, 2002.

У роботі досліджується історія військової справи даків. Джерельною основою служать свідчення античних авторів, епіграфіка, зображення римської скульптури (колона та трофей Траяна), нумізматичні та речові матеріали, а також військово – захисні пам’ятки.

Розглянута історична ситуація в Карпато – Дунайському ареалі та викладені у хронологічній послідовності події протистояння даків із римлянами, кельтськими племенами бойїв і таврисків, населенням міст – полісів Західного та Північно – Західного Понту, сарматськими племінними об’єднаннями язигів і роксолан.

Аналіз речей озброєння дозволив установити екіпірування й склад дакійського війська. Дослідження системи захисту Дакії (87 городищ і фортець) стало основою для реконструкції військового зодчества. Одним із ключових моментів дисертаційного дослідження є розгляд місцевих традицій зброярства, військового будівництва й виділення елементів, запозичених у ході контактів із кельтами, греками, римлянами та сарматами. Для з’ясування місця дакійського війська серед озброєних формувань варварського й античного світу, проведений короткий аналіз військової справи римлян, сарматів і германців.

Зроблений аргументований висновок, що військова справа даків відповідала рівню своєї епохи, а дакійське військо може бути віднесеним до найбільш боєздатних формувань варварського світу.

Військова справа даків І ст. до н.е. – початку ІІ ст. н.е. розвивалась на основі традицій зброярства, військового зодчества північних фракійців під впливом досвіду і запозичень від народів, з якими даки вступали в контакти (кельти, греки, сармати, римляни).

Для розвитку зброярської справи сприятливими моментами стали значні металургійні сировинні бази, розвиток економіки, виділення ремесел, зокрема належний рівень чорної й кольорової металообробки. Основні види дакійського озброєння представляють мечі, списи, луки, дротики та щити. Рідше в комплектах озброєння були присутні палаші, сокири, дубини, кинджали, шоломи та кольчуги.

Безпрецедентним випадком для історії військової справи в Європі стало надання дакам від Риму (89 р. н.е.) військової техніки з інструкторами й інженерами, які навчили даків використовувати цю зброю в діях проти самих римлян. У переважній більшості техніку представляли бойові машини, які застосовувались для захисту дакійських місцезнаходжень.

Військове зодчество даків визначається максимальним використанням природних умов місцевості (зведення укріплень на високих мисах і в горах). Додатково будувались штучні споруди, які представлені кам’яними стінами, вежами, ровами, валами, ескарпами, палісадами і терасами. За функціональним призначенням захисні пам’ятки даків діляться на городища – сховища; політичні, економічні, релігійні центри – “дави” та фортеці, які були місцем перебування військ.

Високий рівень зброярської справи і військового зодчества були обов’язковими умовами для захоплення нових земель і захисту своїх. Головне коріння формування боєздатного війська закладено реформами Буребісти у першій половині І ст. до н.е., які вели до професіоналізації. Дакійське військо не можна порівняти з професійною римською армією після реформ Марія, але у них формувались загони дружинників, не зайнятих в інших галузях, крім військової, які під час бойових дій керували більш чисельним народним ополченням. Саме кількісне співвідношення дружини і народного ополчення не дозволяє класифікувати дакійські військові формування як армію. Вони представляли доволі організоване військо, озброєне з урахуванням усіх вимог свого часу.

Розглянуті вище фактори історії розвитку військової справи даків дозволяють говорити про не випадкове їх домінування у Карпато - Дунайському ареалі в досліджуваний період. Це підтверджується розгромом кельтів Середнього Подунав’я, міст - полісів Північно – Західного Причорномор’я, протистоянням сарматам і війнами з Римом. Після проведеного нами аналізу можна включити дакійське військо до складу найбільш боєздатних формувань племінного світу Європи.

Публікації автора:

1. Військове зодчество гальштатських городищ Закарпаття // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія історія. – Ужгород: Видавництво Ужгородського державного університету, 1999. - Вип.3. - С.72-76.

2. Військова справа даків I ст.до н.е. - I ст.н.е. // Ювілейний збірник на честь 70-річчя від дня народження професора Петра Лизанця. – Ужгород: Центр гунгарології, 2000. - С.432-437.

3. Зброя з дакійського городища Мала Копаня // Науковий вісник Ужгородського державного університету. Серія історія. – Ужгород: Видавництво В.Падяка, 2000. - Вип.5. – С.76-80.

4. Дослідження давньої історії Закарпаття вченими УжНУ // Carpatica – Карпатика. Актуальні проблеми вітчизняної і зарубіжної історії та культури. – Ужгород: Два кольори, 2001. – Вип.8. - С.7-13.

5. Шпори даків у Верхньому Потиссі // Carpatica – Карпатика. Науково – педагогічна діяльність та літературна творчість Федора Потушняка (до 90-річчя від дня народження). – Ужгород: Ліра, 2001. – Вип.9. – С.91-95.

6. Зовнішня політика даків (І ст.до н.е. – поч. ІІ ст.н.е.) // Carpatica – Карпатика. Актуальні проблеми політичного та етнокультурного розвитку Карпатського реґіону в XIX – XX століттях. – Ужгород: Два Кольори, 2001. – Вип.10. - С.6-20.

7. Дакийское войско I в.до н.э. - начала II в.н.э. // Carpatica – Карпатика. Давня історія України і суміжних регіонів. Ювілейний збірник на честь 70-річчя від дня народження професора Едуарда Альбертовича Балагурі. – Ужгород: Видавництво Ужгородського національного університету, 2001. – Вип. 13. – С.124-128.

8. Мечі даків І ст.до н.е. – початку ІІ ст.н.е. // Carpatica – Карпатика. Проблеми історії та етнографії України. – Ужгород: Два Кольори, 2001. – Вип. 11. – С.4-10.

9. Зброя даків Верхнього Потисся // Carpatica – Карпатика. Проблеми вітчизняної та зарубіжної історії. – Ужгород: Два Кольори, 2001. – Вип. 12. – С.4-10.