Основні результати дослідження подано у висновках, які виносяться на захист: 1. Наявні вітчизняні історичні та історико-наукові дослідження суперечливо і не завжди повно висвітлюють результати діяльності представників Німеччини у стінах Харківського університету першої половини ХІХ століття. Лише поодинокі праці містять історико-науковий коментар з тих чи інших питань діяльності окремих науковців в університеті Харкова. Відсутність узагальнюючого дослідження з даної проблеми і недостатність історіографічних розвідок з даного питання ставить на перший план джерельну базу, як основу для висновків щодо перебування та науково-освітньої діяльності у Харківському університеті німецьких науковців. 2. Проведене дослідження дозволило з’ясувати імена практично всіх німецьких вчених, які працювали у Харківському університеті у першій половині ХІХ століття, визначити динаміку їх перебування у вітчизняному навчальному закладі, причини прибуття до університету та вибуття з нього. 3. Формування вітчизняної системи університетської освіти на початку ХІХ ст. відбувалося в основному за зразком німецької моделі, і важливу роль у цьому процесі відігравали запрошені з Німеччини фахівці, як безпосередні носії звичаїв, культури та ідеології німецького класичного університету. Водночас особливості одержавлення університетської освіти в Україні і Німеччині призводили до не сприйняття владою Російської імперії проявів „вільнодумства” німецької професури. 4. Німецькі вчені Харківського університету у першій половині ХІХ століття своєю діяльністю охоплювали майже всі напрями наукового знання, характерні для класичного університету. Це були фахівці у галузі хімії, астрономії, математики, медицини, економіки, філософії, історії, правознавства, філології. Свої дослідження вони проводили й в інших галузях знання, зокрема з геології, фізики, біології тощо. 5. Наукові дослідження представників, перш за все природничих наук, часто мали прикладний характер і відтворювали певні напрями розвитку народного господарства та промисловості країни. Це дослідження з вдосконалення методів видобутку корисних копалин, отримання певних хімічних сполук, нові методи технології виробництва селітри, дослідження природних багатств краю тощо. 6. Суттєвим для розвитку науки і освіти у Харківському університеті стало створення за ініціативою представників німецької професури навчальної та науково-лабораторної бази: організація при університеті Педагогічного інституту (Х. Роммель), облаштування фізичного кабінету (Й. Гут), астрономічної обсерваторії (Й. Гут), створення першого у місті відділення для породіль (А. Блументаль), кардинальна реорганізація терапевтичної клініки, що зробила її однією з кращих університетських клінік країни (Г. Брандейс), організація анатомічного театру (Л. Ванотті), реорганізація хірургічної клініки (В. Дрейсіг) та інше. Важливе значення для розвитку університетської освіти мала підготовка навчальної літератури, зокрема підручників А. Блументаля, Ф. Гізе, Х. Роммеля, Й. Шада, Л. Якоба, за якими довгий час велося викладання відповідних наук в університеті. Видавнича діяльність німецьких вчених Харківського університету початку ХІХ ст. сприяла поширенню наукового знання у широкі маси, а також дала можливість обміну науковою інформацією між вченими країни. Ними засновані такі часописи: „Украинский домовод” (М. Пільгер), „Еженедельник” (К. Нельдехен), „Минерва” (І. Кронеберг), що були одними з перших наукових журналів в Україні. 7. У загальному процесі вивчення природних багатств країни важливого значення набули дослідження Ф. Гізе, Ф. Альбрехтом, П. Ейнбродтом мінеральних джерел краю та соляних озер України та Росії. Проведені ними дослідження мали не лише практичне, а подекуди й загальнонаукове значення. Деякі з досліджених ними мінеральних джерел діють і на сьогоднішній час, зокрема у Слов’янську та Країнці. 8. Основні напрями медичної науки, в яких німецькі професори досягли найбільш значних успіхів: фізіотерапія і курортологія, ветеринарна медицина, порівняльна медицина. Зокрема, важливе значення мали розробки першого професора ветеринарії університету Мартіна Пільгера з порівняльної медицини. Він чи не першим свідомо застосував метод порівняння захворювань тварин та людини, вказавши на часто однакову природу хвороби та відповідно подібні методи лікування. 9. Узагальненням діяльності німецьких професорів Харківського університету першої половини ХІХ ст. є висновок про в цілому позитивний вплив наслідків перебування означених науковців на службі у вітчизняному університеті. Спостерігались лише поодинокі випадки малопродуктивної наукової діяльності запрошених німецьких вчених ( Гамперле Й., Рейніш А.) | 