Проведене комплексне дослідження активності префіксального способу словотворення на матеріалі префіксальних неологізмів ХХ століття з усією переконливістю показало, що в англійській мові цього періоду утворення інновацій зумовлене перш за все когнітивним фактором, тобто яскраво вираженою пізнавальною діяльністю людини, спрямованою на адекватне відображення навколишнього середовища й усвідомлення свого місця в ньому, та необхідністю найменувати нові об’єкти та явища, осмислені у мовній картині світу. Історико-ономасіологічний та когнітивний аналіз досліджуваних неологізмів дав змогу виявити шляхи та закономірності динаміки у префіксальному способі словотворення в англійській мові. У процесі історико-ономасіологічного вивчення неологізмів було виявлено, що динаміка префіксального способу словотворення постає як така, що постійно змінюється та адаптується до адекватного відображення змін у навколишньому середовищі. Дослідження значної кількості префіксальних неологізмів ХХ століття дає підставу для тверджень про те, що префіксальний неологічний простір представлений десятьма ономасіологічними категоріями, які по-різному функціонують у межах синхронних зрізів та на часовій осі. Інваріантними щодо свого статусу у межах префіксального номінативного простору є ономасіологічні категорії оцінності, контрарності, заперечення та фазовості, що складають його ядро, а також категорії партитивності, каузативності та ранговості, які перебувають на периферії. Ономасіологічні категорії локативності, соціативності та квантитативності характеризуються змінним рівнем актуалізації у системі префіксації сучасної англійської мови. Розвиток префіксальних ономасіологічних категорій відбувається за рахунок формування нових значень у смисловій структурі префіксальних морфем. Нові значення префіксів, що виникають у межах ономасіологічних категорій фазовості, соціативності, контрарності, заперечення, оцінності та партитивності, свідчать про тісні асоціативні зв’язки між категоріями, які репрезентують префіксальний номінативний простір. Вивчення складу префіксальних новоутворень різних періодів ХХ століття показало, що темпи динаміки префіксальної системи характеризуються неоднаковою інтенсивністю на різних етапах розвитку мови. Пік продуктивності префіксації припадає на 50–70-і рр. ХХ століття, після чого активність префіксального способу словотворення у межах основного лексичного фонду англійської мови дещо спадає, зміщуючи префіксальні інноваційні процеси на периферію неологічного номінативного простору, що пояснюється результатами впливу та взаємодією з іншими мовними підсистемами. Порівняння актуальної лексики певного періоду та тієї її частини, що закріпилася в основному словниковому фонді, дозволило представити розвиток новоутворення від моменту його виникнення до моменту закріплення у мові як особливий неологічний процес, зумовлений сукупністю факторів різного характеру. Однією з причин, що впливають на стійкість / нестійкість новоутворення в системі мови, є особливості його представлення у ментальному лексиконі. У цьому зв‘язку на передній план виступають не самі похідні одиниці, а їхні об‘єднання у ментальному лексиконі – моделі. Входження / невходження неологізму до основного лексичного фонду мови залежить від особливостей моделі, за якою він побудований. Однією з релевантних характеристик, що зумовлюють остаточну конвенціоналізацію нового слова, є продуктивність моделі, за якою воно утворюється, тобто відносна стійкість зв’язків між концептами у свідомості носіїв мови. Кожне префіксальне новоутворення окремо взятого періоду вказує на актуальність того чи іншого концепту в когнітивній діяльності людини. Найбільш сприятливою умовою для входження неологізму в систему мови є середній ступінь продуктивності моделі, за якою він утворюється. Очевидно, що для того, щоб той чи інший тип концепту закріпився у мові, повинен встановитися певний стан рівноваги між його актуальністю та потребою існування у вигляді окремої мовної одиниці. Словотвірні моделі на різних етапах свого існування можуть змінювати свою активність, що веде до зміни ступеня закріпленості похідних. Як правило, активність моделі та рівень стійкості похідних, утворених за її зразком, характеризуються відношенням зворотної залежності: чим більше одиниць утворюються за тією чи іншою моделлю, тим менший їх відсоток закріплюється у мові. Динаміка словотвірних засобів у межах префіксального способу словотворення зумовлюється також належністю їх до певних ономасіологічних категорій. Найвищою мобільністю на часовій осі з огляду на інвентарний склад ономасіологічних предикатів та їхніх моделей характеризується категорія локативності. У ході когнітивного дослідження префіксальних неологізмів було виявлено, що префіксальні моделі характеризуються єдиною прототипною структурою, яка може реалізовуватися в різних модифікаціях залежно від концептуального наповнення. Аналіз словотвірних моделей за допомогою фреймової семантики показав, що префіксальні неологізми концентруються навколо певного концептуального ядра, прототипом якого у префіксальному номінативному просторі виступає категорія локативності – база для утворення структур знань, представлених різними типами фреймів. Найскладніша концептуальна структура притаманна ономасіологічній категорії оцінності. Отже, поєднання історико-ономасіологічного та когнітивного підходів дало змогу здійснити комплексний аналіз нових явищ у межах префіксального способу словотворення в англійській мові. Отримані результати дослідження префіксальних неологізмів у англійській мові ХХ століття, на нашу думку, допоможуть розширенню та уточненню інформації про способи концептуальної організації вербалізованих знань і шляхи закріплення їх у колективній свідомості її носіїв. Вони також сприятимуть розвитку неології як одного з розділів теорії номінації та словотвору, оскільки вперше проведений у дисертації опис динаміки префіксального способу словотворення впродовж одного століття є, на наш погляд, певним внеском у вивчення будови сучасного англійського лексикону з урахуванням наступності мовних змін, зумовлених розвитком концептуальної системи людини. |
