Анотація до роботи:

Кравченко С.С. Юридична природа прав учасників господарських товариств. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. – Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. – Київ, 2007.

Досліджуються поняття корпоративних прав, права участі та прав учасників господарських товариств, надається порівняльний аналіз цих понять, через що доводиться їх однопорядковість.

Пропонується внутрішня диференціація майнових та немайнових прав учасників господарських товариств. Перші поділяються на суто майнові (право на дивіденди, на отримання коштів при виході з господарських товариств, крім акціонерного, та у випадку ліквідації товариства, право на викуп акцій) та переважні, що спрямовані на набуття майнових прав. Доводиться, що немайнові права учасників не носять особистого характеру, а мають організаційну природу.

Виявлено таку особливість корпоративних прав, як їхня можливість проявляти в тих чи інших правовідносинах лише якусь одну свою властивість. Аргументується, що вони в певних правовідносинах являють себе тільки як майнові, а в певних – навпаки, тільки як немайнові права. Доводиться, що у зовнішніх правовідносинах корпоративні права втрачають свою подвійну правову природу та являють собою певну єдність як об’єкт права.

Надаються аргументи для визначення дійсного об’єкта, з яким вчиняються правочини та яким мають бути корпоративні права, а не частка в статутному капіталі.

У дисертації проведене теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, що полягає у визначенні правової природи прав учасників господарських товариств. Запропоновані конкретні пропозиції по внесенню змін до законодавства. Основні висновки зводяться до наступного.

1. Пропонується викласти ч.1 ст.1 ЦК України у наступній редакції:

“1. Цивільним законодавством регулюються майнові, немайнові, корпоративні, організаційні відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників”.

ЦК України потребує також доповнення статтею “Корпоративні права”, яку слід розмістити у 1 глави 8 Підрозділу 2 Розділу 1 Книги 1 наступного змісту:

“1. Корпоративні права - це права учасників господарських товариств на отримання певної частки прибутку (дивідендів) і активів у разі ліквідації товариств, на участь в управлінні товариством, а також інші права, передбачені законом та установчим документом товариства, які реалізуються в порядку та на умовах, передбачених законом.

2. Учасники господарських товариств мають додержуватися установчих документів товариств, а також корпоративних правил, встановлюваних законом, внутрішніми актами товариства та загальноприйнятими актами в корпоративній сфері відносин."

Внаслідок цього статті 100, 116 та 117 ЦК України підлягають виключенню.

2. Слід вести річ не про частку, а про право учасника на частку в статутному (складеному) капіталі господарського товариства, яке є майновим правом. Оскільки з цим правом пов’язуються й немайнові права на участь в управлінні товариством, які недоцільно і непотрібно відокремлювати одне від одного, є нагальна потреба у запровадженні в цивільне право такого об’єкта, як корпоративні права.

3. Корпоративні права і право участі мають одну й ту ж саму сутність – правовий зв’язок особи з господарським товариством. Тому не допустимим є визначення по-різному їх природи із віднесенням права участі до особистих немайнових, а корпоративних прав - до тих, що мають складну (майново-немайнову) природу.

4. В залежності від виду господарських товариств можна позначити на корпоративні права акціонерів та інших учасників. В залежності від юридичної природи правомочностей, що становлять зміст корпоративних прав, можуть бути майнові, немайнові та організаційні права. В залежності від наявності в учасників господарських товариств привілеїв у порівнянні з іншими особами слід виокремити їх майнові та переважні права. В залежності від ступеню деталізації – основні та їх складові: право на участь в управлінні поділяється на право бути допущеним до участі в загальних зборах, голосувати, обирати.

Права участі можуть бути поділені на ті, що учасник здійснює як такий, і ті, що він здійснює як член органу управління товариством. Дещо відрізняються права акціонерів закритих та відкритих АТ.

Корпоративні права акціонера та учасників інших господарських товариств практично однакові. Різниця полягає в тому, що права акціонера втілені в акцію, а права учасника інших господарських товариств такого втілення в інший об’єкт права не набули.

5. Статутний (складений) капітал та частки в ньому є рахунково-грошовими одиницями. Статутний капітал не є об’єктом права, а є виразником іншого об’єкта – майна, що має значення для прав учасника, оскільки його майнові права лише визначаються часткою в статутному капіталі, а в реальності учасник претендує на частку всього майна товариства пропорційно своїй частці в його статутному капіталі. Майно, що складається з вкладів учасників товариств, належить товариствам на праві власності, тому воно є об’єктом права. Частки в статутному капіталі є окремим об’єктом, з приводу якого можуть вчинятися певні правочини. Частки в майні не існує ні як облікової одиниці, ні як об’єкту.

6. Якщо українське законодавство передбачатиме й в подальшому поділ АТ на ЗАТ і ВАТ, то право акціонерів ЗАТ на переважне придбання відчужуваних акцій потребує механізму реалізації, який має містити те, кому та як пропонує акціонер придбати свої акції - АТ чи акціонерам; чи може він обрати на свій розсуд тих, яким саме акціонерам він буде продавати свої акції, чи ці акції мають право придбати всі акціонери, які наслідки недодержання цієї вимоги.

7. Ст.33 Закону України “Про банки та банківську діяльність” про можливість оголошення підписки на акції або паї банку та збільшення статутного капіталу банку при наявності у банку збитків суперечить ЦК і потребує приведення у відповідність із загальними вимогами, викладеними в кодексі.

8. Підлягає перегляду законодавче регулювання переважного права на придбання акціонерами акцій додаткових випусків. Є необхідність у встановленні в ЦК імперативної норми про переважне право всіх акціонерів на пропорційне придбання додатково випущених акцій. При цьому можна передбачити можливість для загальних зборів акціонерів прийняти рішення про незастосування цього права.

9. Право на викуп акцій має бути встановлене для акціонерів всіх АТ, а не тільки тих, які створені внаслідок приватизації державного майна. Підставою для викупу в акціонерів акцій має бути і придбання значного пакету акцій АТ особою та її афілійованими особами. Важливо також в Законі встановити механізм реалізації акціонерами їх права на викуп акцій

10. Право на викуп акцій та право на незгоду є хоча і схожими та взаємопов’язаними, але різними правами. Перше є майновим правом, а друге - немайновим. Воно полягає у можливості для акціонера не погоджуватися з рішенням загальних зборів.

11. В Законі про АТ слід передбачити правило, що власники привілейованих акцій мають право на отримання нарахованих дивідендів в другу чергу при ліквідації АТ та про їх право на фіксований розмір дивідендів і порядок їх виплати. Доречно було б передбачити додаткові умови для виплати дивідендів, зокрема, щодо завершення викупу акцій на вимогу акціонерів, якщо останні реалізують своє право на викуп.

12. Не відповідає загальним засадам корпоративного управління надання права участі в управлінні особам, які не мають корпоративних прав - які тільки підписалися на ці акції додаткової емісії з питань про затвердження результатів підписки на додатково випущені акції (ч.3 ст.38 Закону України “Про господарські товариства”).

13. Порядок здійснення права на участь в управлінні підлягає перегляду і трансформування його з участі в загальних зборах на зручніші форми – шляхом опитування учасників. Для дієвості методу опитування доцільно було б останнє речення ч. 4 ст. 60 Закону України "Про господарські товариства" викласти у наступній редакції: “Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. Всі учасники товариства повинні бути проінформовані головою про прийняте рішення.”

14. Доцільно враховувати специфіку кількісного складу учасників господарських товариств і при незначній їх кількості (менше двадцяти) обмежитись лише персональним повідомленням, а якщо їх більше – робити публікацію в одному офіційному виданні.

Публікації автора:

1. Кравченко С.С. Право участі, корпоративні права та підприємницька діяльність учасників товариств // Право України. – 2007. - № 2. – С.66-69.

2. Кравченко С.С. Схожість та розбіжності між поняттями права участі в товаристві, корпоративних прав та прав учасників товариств // Право України. - № 4 – 93-97.

3. Кравченко С.С. Окремі аспекти співвідношення понять права участі в товаристві та корпоративних прав // Держава і право: Зб. наук. пр. – 2007. – Вип. 35. – С.388-393.

4. Кравченко С.С. Окремі аспекти корпоративних прав . - Київ. Нац. Ун-т. Хмельницкий ун-т управління та права // Збірн. наукових робіт Міжнародної наукової конференції студентів та аспірантів “Приватно-правовий метод регулювання суспільних відносин: Стан та перспективи розвитку”. - К., 2005. - С.31.

5. Кравченко С.С. Юридична природа права участі в товаристві // Молодь у юридичній науці – Збірник тез Міжнародної наукової конференції молодих вчених “Четверті осінні юридичні читання” (21-22 жовтня 2005 року) Частина друга: “Приватно-правові науки” – Хмельницький: Видавництво Хмельницького університету управління та права, 2005. - С.135-138.

1. Кравченко С.С. Система корпоративних прав // Харківський Національний ун-т внутрішніх справ. Матеріали круглого столу “Охоронюваний законом інтерес в цивільному праву та процесі. – Х., 2006. – С.33-34.

2. Кравченко С.С. Окремі проблеми зміни складу учасників господарських товариств // Збірник праць науково-практичного семінару “Проблеми виникнення та припинення корпоративних відносин”. – Львів, 28 квітня 2006 р. - С.36-42.