У висновках підводяться підсумки проведеного дослідження, визначаються його перспективні напрями. Зокрема, підкреслюється, що:
cтиль життя є індивідуально-своєрідною системою стійких засобів та форм опосередкування особистістю об’єктивних умов життєдіяльності, а його специфіка детермінується особистісними й соціальними регуляторами;
чим жорсткішою є регламентація життя особистості, чим однозначніше в індивідуальній свідомості та поведінці позначаються стилеутворювальні моменти епохи, тим менше проявляються індивідуальні стилі в усіх сферах діяльності; таким чином, жорстка регламентація можливостей вибору призводить до домінування надіндивідуального, анонімного стилю життя, за яким самовираження індивідуальності втілюється переважно мірою опанування заданих форм;
існує певна залежність диференціації стилів життя як прояву індивідуальності людини від демократизації суспільного життя, розширення сфери самовираження особистості, що не тільки кількісно збільшує стильові прояви індивідуальності, а й сприяє, особливо в умовах перехідного стану суспільства, виникненню якісно інших форм життєдіяльності людей і відповідно нових способів взаємодії індивідуальності та середовища;
стиль життя є результатом морально-естетичного синтезу, який виражає гармонію суспільного й особистісного аспектів життя людини, забезпечує можливість її щонайповнішої самореалізації в соціально значущих формах;
характерною рисою постмодерністського стилю життя є, насамперед, відмінне від класичного онтологічне підгрунтя способу особистісної ідентифікації, де здійснюється відмова від орієнтації на загальне як втілення сутності людини і адекватнішою стає автентична онтологія, власний стиль (а не “наш спосіб”!) життя;
в ситуації постмодерну основною формою особистісної самореалізації є стилізація життя, яка поєднує в собі як прагнення особистості до наслідування певних життєвих стандартів, так і бажання за будь-що бути неповторною, оригінальною;
в умовах соціальних трансформацій, що супроводжуються руйнуванням усталених світоглядних та ціннісних орієнтацій, стилетворча активність особистості спрямовується передусім на формування суто зовнішніх, формальних життєвих стандартів та характеристик, покликаних компенсувати брак осмисленості та змістовної насиченості в людських життєпроявах; показовою в цьому відношенні може бути ситуація, що склалася сьогодні в Україні, де надзвичайно поширеними стали такі побічні вияви стилізації соціального життя як соціальна мімікрія, соціальний міметизм, інсценування тощо.
|