Анотація до роботи:

Краснояружський А.Г. Хірургічна тактика і лікування хворих гнійним медіастенітом із застосуванням лейкоцитарних носіїв лікарських речовин. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.03 – хірургія. Дніпропетровська державна медична академія, Дніпропетровськ, 2004.

В основу дослідження лягли результати обстеження і лікування 101 хворого. У групу порівняння ввійшли 49 хворих, що проходили лікування в інституті хірургії (ІЗНХ АМНУ) за період з 1982 р. по 1992 р., в основну групу - 52 пацієнта з гострим гнійним медіастенітом, де 27 хворим, що проходили лікування за період з 1992 по 2000 рр., застосовувалася хірургічна тактика, розроблена в ІЗНХ АМНУ, а 25 хворим за період з 2000 по 2002 рр. поряд з хірургічними способом застосовувалося депонування лікарських засобів за допомогою аутолейкоцитарних носіїв.

Усім хворим проводилося комбіноване лікування гострого гнійного процесу. Основним видом лікування було хірургічне, що полягає в санації гнійного осередку, його дренуванні. Консервативне лікування хворих ГГМ проводилося по декількох напрямках - це раціональна антибактеріальна терапія з застосуванням аутолейкоцитарних носіїв лікарських речовин, детоксикаційна терапія, корекція імунологічних і волемічних порушень. Антибіотики призначалися з обліком виявленої чи передбачуваної етіології деструктивного процесу і чутливості до них мікрофлори, а також обліком лейкоциточутливості.

Провівши порівняльний аналіз результатів лікування, і вивчивши отриманий досвід у лікуванні настільки складної категорії хворих, ми розробили оптимальний діагностично-лікувальний алгоритм при гострому гнійному медіастеніті з урахуванням упровадження розроблених технологій .

У результаті комплексного хірургічного, антибактеріального, дезінтоксикаційного лікування нам удалося знизити летальність з 28,6% у групі порівняння, де застосовувалися традиційні методики, до 25,9% у підгрупі з застосуванням способів дренування, розроблених у ІЗНХ АМНУ, а впровадження поряд з вищевказаними методиками способу депонування лікарських засобів, використовуючи аутолейкоцитарні носії, знизило летальність до 20% .

1. Основними причинами несприятливих виходів лікування хворих гострим гнійним медіастенітом є: особливості топографо-анатомічної будови середостіння, пізня діагностика захворювання, пасивна хірургічна тактика, відсутність прогностичних критеріїв перебігу захворювання.

2. У хворих гострим гнійним медіастенітом відзначаються глибокі зміни імунологічної реактивності організму. Динаміка показників Т-клітинного імунітету може бути одним із критеріїв ефективності лікування хворих гострим гнійним медіастенітом. Найбільш важкі порушення захисних механізмів розвиваються в пацієнтів із заднім чи тотальним медіастенітом, при анаеробній природі захворювання й у хворих, зловживаючих алкоголем.

3. Вивчення ультраструктурних змін лейкоцитів, збереження їхніх властивостей локалізовуватися навколо вогнища запалення і виконувати транспортну функцію лікарських засобів у сполученні з детоксикацією і дренуванням гнійного осередка дозволило розробити і впровадити технологію застосування лейкоцитарних носіїв лікарських засобів у комплексі хірургічного лікування хворих гострим гнійним медіастенітом.

4. На підставі клінічних даних, інтегрального лабораторного показника активності запального процесу інструментальних методів обстеження, встановлений діагноз і локалізація гострого гнійного медіастеніту вимагає ранньої й адекватної хірургічної корекції, детоксикації і селективного депонування лейкоцитарних засобів у вогнищі запалення з застосуванням аутолейкоцитів.

5. Застосування технології насичення і інфузії лейкоцитарної маси лікарськими засобами в комплексному лікуванні хворих гострим гнійним медіастенітом дозволила поліпшити результати лікування за рахунок підвищення концентрації лікарських засобів у осередку запалення і зменшення загальної дози, що супроводжувались зниженням загальної летальності хворих з 28,6% у групі порівняння до 20% у групі, де застосовувалися аутолейкоцитарні носії.