Дисертаційна робота містить новий підхід до вирішення наукової проблеми, яка передбачає поліпшення результатів лікування хворих з гострокровоточивими пухлинами травного каналу, шляхом диференційованого підходу до вибору способу ендоскопічного гемостазу та профілактики рецидиву кровотечі, вибору консервативної терапії, визначення показань і вибору обсягу оперативного лікування, що дозволяє знизити показники летальності у цієї категорії хворих. 1. Особливостями клінічного перебігу гострокровоточивих пухлин травного каналу є те, що злоякісні новоутворення ускладнюються кровотечами у 91,6% випадків, доброякісні – у 8,4%; частіше за все гострими кровотечами ускладнюються пухлини шлунка (76,1%), рідше за все – пухлини тонкої кишки (0,8%); найбільша кількість хворих з кровоточивими пухлинами (65,7%) належить до групи осіб похилого та старечого віку; у 86,6% хворих гостра кровотеча є першою ознакою захворювання як за наявності злоякісних, так і доброякісних новоутворень травного каналу. Неоперабельність пухлини підтверджується тільки у 20,3% пацієнтів зі злоякісними новоутвореннями шлунка й у 27,5% хворих зі злоякісними пухлинами товстої кишки. 2. Найбільш сталими симптомами кровотеч з пухлин травного каналу є різні варіанти кривавого блювання (56,7%) і кривавого калу (78,7%). Кровотечі тяжкого ступеня є більш характерними для злоякісних новоутворень, що локалізуються у стравоході (75%), шлунку (46,6%) та дванадцятипалій кишці (56,2%). Частіше за все рецидивують кровотечі з пухлин підшлункової залози, які проростають у дванадцятипалу кишку (31,15% випадків), злоякісних пухлин дванадцятипалої кишки (100%), злоякісних новоутворень шлунка (15,9% спостережень). Найбільш рецидивонебезпечними є перша (45,9% випадків рецидивів) і друга (27,4% рецидивів) доба з моменту госпіталізації хворого до стаціонару. 3. Основними методами діагностики джерела кровотечі є ендоскопічні. Ендоскопічне дослідження дозволяє встановити джерело кровотечі у 98,3% пацієнтів, зокрема при первинному дослідженні – у 84,1% хворих. Ендоскопічний моніторинг кожні 8-12 годин дозволяє в динамиці визначати ступінь надійності гемостазу, проводити ендоскопічну профілактику рецидиву геморагії, своєчасно виявляти ознаки рецидивної кровотечі, що впливає на тактику лікування хворих. 4. При виборі способу ендоскопічного гемостазу та профілактики рецидивної кровотечі необхідно підходити диференційовано залежно від стану місцевого гемостазу та макроскопічних характеристик новоутворення. Перевагу слід віддавати коагуляційним методам гемостазу. Одним з найбільш ефективних методів ендоскопічного гемостазу є аргоноплазмова коагуляція, під час якої стійкого гемостазу вдається досягти в 96,4% хворих. 5. На підставі вивчення факторів ризику розвитку рецидиву кровотечі та їх значення на момент надходження хворого до стаціонару й у процесі подальшого динамічного спостереження, виділено 10 ознак, на підставі яких можливе прогнозування рецидиву геморагії. Побудовано лінійну дискримінантну модель прогнозування виникнення рецидиву кровотечі, виражену формулою: Index = 0.812X1 – 0.541X2 + 1.347X3 – 0.369X4 + 1.207X5 + 0.223X6 – 0.415X7 + 0.319X8 + 0.232X9 + 0.780X10 – 1.937. При значенні Index>2.47 у моделі прогнозується виникнення рецидиву кровотечі. Чутливість дискримінантної моделі склала 77% (ДІ 62,4%–90,0%), специфічність – 76,8% (ДІ 70,4%–82,6%). 6. Лікувальна тактика, розроблена нами залежно від локалізації гострокровоточивого новоутворення травного каналу, ефективності ендоскопічного гемостазу та ступеня ризику розвитку рецидиву кровотечі, дозволила знизити загальну летальність при гострокровоточивих новоутвореннях травного каналу з 19,3% до 5,7%, а післяопераційну – з 13% до 3,9%. 7. При виконанні оперативного втручання необхідно видалення гострокровоточивого новоутворення, що є необхідним для досягнення стійкого гемостазу. Видалення пухлини, як субстрату кровотечі, потрібне навіть при ознаках метастазування. У разі неможливості видалення пухлини шлунка потрібна її деваскуляризація. |