Дисертаційна робота присвячена вирішенню актуального науково-практичного завданя сучасної стоматології (і щелепно-лицьової хірургії) - підвищення ефективності хірургічного лікування хворих з переломами вилицевого комплексу. шляхом розробки нових методів хірургічних втручань, які враховують такі важливі фактори, як стан імунітету пацієнта, регенераторний потенціал місцевих кісткових фрагментів, мікробне обсімення верхньощелепної пазухи. 1. При переломах вилицевої кістки і вилицевої дуги пошкодження навколовилицевих контрфорсів зустрічається в 100% випадків, в тому числі: їх уламкове руйнування - в 35%; з яких у 24% після операції з’являлись дефекти контрфорсів, що потребують усунення. 2. Запропонована схема описання і класифікація кісткових дефектів навколовилицевої ділянки, що дозволяють систематизувати існуючі види дефектів, виключити термінологічні суперечності, дають хірургу більш точну інформацію для вибору тактики хірургічного лікування для їх усунення, можливість об’єктивізувати процес лікування хворих та його результати. 3. Уламки кісток при переламах вилицевого комплексу в термін до 3 діб після травмування мають остеогену активність, що виявляється в ефективності клонування КУОф від 2,70±2,13 до 93±3,51 на 105 ядерних клітин, що дозволяє використовувати їх як місцевий кістково-пластичний матеріал. 4. При переломах вилицевого комплексу мікробний фон верхньощелепної порожнини й порожнини носу представлено ідентичними за видами мікроорганізмами. Після травмування кількість мікрофлори у верхньощелепній порожнині наростає (від 10 3 КУОф) і через 5-7 діб після травми перевищує 106 - 107 КУО/мл таке в порожнині носа (105 - 107 КУО/мл), одночасно з’являються антибіотико-стійкі патогенні штами. Це обумовлює необхідність доопераційної санації верхньощелепної порожнини, що покращує умови і ефективність лікування. 5. Оцінюючи результати лікування хворих з переломами вилицевого комплексу, додатково до відомих критеріїв слід враховувати як відновлення основних кісткових структур навколовилицевої області, особливо, контрфорсів, так і вправлення жирової клітковини та інших м'яких тканин, що пролабують у верхньощелепну порожнину. 6. Комплексне лікування хворих з переломами вилицевого комплексу, що передбачає доопераційну санацію верхньощелепної порожнини, антибактеріальну терапію, відновлення зруйнованих контрфорсів місцевим кістковим аутопластичним матеріалом із застосуванням мембран, що розсмоктуються забезпечує добрий анатомічний результат лікування в - 73%, задовільний - в 23%, незадовільний - в 4 % випадках. |