Анотація до роботи:

Клименко Вадим Петрович. Хірургічне лікування кардіальних виразок шлунка, ускладнених кровотечею. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.03 – хірургія. – Харківський національний медичний університет, Харків, 2009.

Дисертація присвячена розробці комплексної індивідуалізованої лікувальної тактики у хворих на виразкову хворобу кардіального відділу шлунка (ВХКВШ), ускладнену кровотечею.

Основу роботи склали результати обстеження й лікування 107 хворих з виразкою кардіального відділу шлунка, ускладнену кровотечею, які склали основну (56 пацієнтів) і групу порівняння (51 пацієнт).

Розроблений індивідуальний підхід до вибору засобу операції дозволяє застосувати найбільш раціональну методику в кожного конкретного хворого на виразку кардіального відділу шлунка, яка ускладнена кровотечею.

Установлено, що хірургічні втручання у хворих з підвищеним операційним ризиком повинні бути в найменшій мірі травматичними й тривалими, проводитися відповідно до суворого дотримання органозберігаючого принципу й найбільшої фізіологічності.

Виявлено, що ступінь дистрофічних і деструктивних змін стінки шлунка навколо кратера виразки знаходиться залежно від об'єму крововтрати. Субмікроскопічні зміни за своєю глибиною та ступенем вираженості є оборотними, після усунення патогенного чинника, що свідчить про потенційну можливість виконання органозберігаючих утручань як локального вирізування виразкового субстрата.

Обґрунтовано засіб використання органозберігаючої операції, яка передбачає вирізування виразки й відновлення фізіологічної функції кардії завдяки використанню циркулярної езофагофундофреноплікації.

Застосування запропонованого лікувально-діагностичного алгоритму хірургічної тактики лікування хворих з виразками кардіального відділу шлунка, що кровоточать, дозволяє суттєво поліпшити результати хірургічного лікування – знизити післяопераційну летальність з 15,6 % до 8,9 %.

На підставі проведеного дослідження вирішено проблему поліпшення результатів хірургічного лікування хворих з виразками кардіального відділу шлунка, які кровоточать, через удосконалення комплексу лікувально-діагностичних заходів

1. Основними причинами незадовільних результатів лікування пацієнтів з ВХКВШ, ускладненою кровотечею, є виконання резекційних методик за невідкладними показаннями, які супроводжуються у цієї категорії пацієнтів високою летальністю – 15,6 %. У той же час обсяг втручання з дотриманням онкозастережності – резекція шлунка – був клінічно виправданий тільки у третини хворих.

2. Проведене електронно-мікроскопічне дослідження поверхневих епітеліоцитів, головних і парієтальних екзокриноцитів слизової оболонки шлунка хворих на виразкову хворобу кардіального відділу, ускладнену кровотечею різного ступеня, виявило зростання дистрофічних і деструктивних порушень залежно від об'єму крововтрати. Субмікроскопічні зміни за своєю глибиною і ступенем вираженості є оборотними, після усунення патогенного чинника, що свідчить про потенційну можливість виконання органозберігаючих утручань як локальне вирізування виразкового субстрату.

3. Використання розроблених і апробованих у клініці органозберігаючих операцій показане при термінових утручаннях у хворих з тяжким ступенем крововтрати, а також у осіб літнього і старечого віку. Відновлення моторно-евакуаторних, резервуарних і арефлюксних властивостей шлунка, при виконанні органозберігаючих операцій за розробленими нами методиками відбуваються швидше й у повнішому обсязі.

4. Розроблений нами алгоритм лікувальної тактики дозволяє визначити необхідний обсяг лікувальних заходів хворих з виразками кардіального відділу шлунка, що кровоточать, і більш обґрунтовано вибирати метод оперативного лікування.

5. Упровадження органозберігаючих методів оперативного втручання дозволило зменшити кількість рецидивів кровотечі з 5,8 % до 3,5 %, післяопераційну летальність з 15,6 % у групі порівняння до 8,9 % в основній групі. При дослідженні віддалених результатів встановлено, що в основній групі пацієнтів кількість добрих результатів склала 86,2 % проти 23,5 % у групі порівняння, а кількість незадовільних 6,9 % і 35,3 % відповідно, що підкреслює правильність вибраного нами напрямку в лікуванні даної патології.