Анотація до роботи:

Ніхаль Даіфаллах Мох'Д Аль Масрі. Хірургічне лікування наслідків гострого панкреатиту (клініко-експериментальне дослідження).- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.03 - хірургія. Інститут невідкладної і відновної хірургії ім. В.К.Гусака Академії медичних наук України, Донецьк, 2007.

Дисертація присвячена вивченню патогенезу, клінічних проявів, діагностики, лікуванню гнійного панкреатиту та його ускладнень.

За роки спостережень (1998-2006 рр.) проліковано 496 хворих із верифікованим діагнозом гострого панкреатиту, що становило 2,7% від загальної кількості госпіталізованих хворих. Більшість хворих (65 %) потрапили до лікарень у перші 2 доби від початку захворювання. З першим нападом захворювання госпіталізовано 148 (30,1%) хворих, з іншим - 104 (20,9%), 244 (49,1%) хворих мали в анамнезі три та більше приступів панкреатиту.

Встановлено, що достовірною ознакою гнійного панкреатиту є наростаюча анемія у 59 хворих (77,6%), наростання лейкоцитозу зі зрушенням формули вліво та появою юних форм і токсичної зернистості лейкоцитів. В 36,4% випадків звертає на себе увагу зростання лімфоцитопенії, що є прогностично несприятливою ознакою.

Встановлено, що при локалізованих формах гнійно-некротичного панкреатиту ефективне застосування методики закритого постійного лаважу за Бегером (летальність 13,1%); методика програмованих релапаротомій показана у випадках розвитку гнійного перитоніту (післяопераційна летальність склала 37,1%); методика відкритого лікування через лапаростому показана при великих заочеревинних флегмонах із гнійними ускладненнями в пароколон (післяопераційна летальність - 20,4%).

Оптимізовано методики післяопераційного ведення хворих та використання для місцевого лікування комбінованих лікарських препаратів багатонаправленної дії, що забезпечило зниження післяопераційної летальності з 37,1 % до 14,3 %.

У дисертації наведено теоретичне обґрунтування та практичне вирішення актуального завдання – покращення результатів лікування гострого панкреатиту та його ускладнень шляхом розробки обґрунтованої програми його діагностики, профілактики та хірургічного лікування.

1. На підставі розробленої експериментальної моделі нагноєної післянекротичної кісти підшлункової залози запропоновано варіант місцевого лікування з використанням лікарських препаратів багато направленої місцевої дії - мазі „Офлотрімол-П” та „Левосин”.

2. Визначено, що показанням до ранніх оперативних втручань при панкреонекрозі є біліарна патологія та неможливість виключення іншої гострої патології з боку органів черевної порожнини, а також прогресування панкреонекрозу зі значним погіршенням загального стану хворого.

3. На підставі вивчення порівняльної інформативності клінічних симптомів, біохімічних показників, а також інструментальних і апаратних методів дослідження вдалося оптимізовано програму комплексної діагностики ускладнень некротичного панкреатиту, що дозволило з більшою вірогідністю встановити діагноз.

4. Встановлено, що основною причиною гнійних ускладнень є вторинні інфікування, які розвиваються на 3-5 добу після дренування (тампонування) сальникової сумки. Доведено, що принципом хірургічного лікування інфікованого панкреонекрозу є виконання оперативного втручання у відносно пізні (понад 20 днів від початку захворювання) терміни, після пригнічення синдрому «системної запальної реакції» та можливої секвестрації вогнищ некрозу.

5. У хірургічному лікуванні методом завершення операції з приводу некротичного панкреатиту і його гнійно-некротичних ускладнень є закритий лаваж, більш ефективний при лікуванні локалізованих форм гнійно-некротичного панкреатиту; метод програмованих релапаротомій - розповсюджених форм гнійних ускладнень інтраабдомінальної локалізації, розлитому гнійному перитоніті; метод лікування через «керовану» лапаростому - при лікуванні великих заочеревинних флегмон з гнійними ураженнями в параколон.

6. Застосування запропонованого способу місцевого лікування інфікованого панкреонекрозу за допомогою розробленої конструкції забезпечило зниження післяопераційної летальності з 31,3% до 14,3%.

Публікації автора:

1. Нихаль Даифаллах Мох'Д Аль Масри. Острый деструктивный пакреатит// Таврический медико-биологический вестник.- 2005.- № 4.- Т.8.- С.15-18.

2. Костирной О.В., Ніхаль Даіфаллах Мох'Д Аль Масрі. Абдомінальний сепсис// Львівський медичний часопис.-2006.- Т.12, № 2.- С.44-48.

3. Нихаль Даифаллах Мох'Д Аль Масри. Клинические проявления и диагностика осложненных форм гнойного панкреатита// Крымский терапевтический журнал.- 2006.-№1.- С.36-41.

4. Деклараційний патент України на корисну модель UА 11 12799 А 61В17/00 Спосіб лікування інфікованого панкреонекрозу / Костирной О.В., Ніхаль Даіфаллах Мох'Д Аль Масрі, Грінцов О.Г. - № 1109587; заявл. 22.11.2004; опубл. 15.03.2006; бюл. № 3.

5. Нихаль Даифаллах Мох'Д Аль Масри. Патогенетическое обоснование оптимизации лечебной программы при инфицированном панкреонекрозе// Труды Крымского государственного медицинского университета им. С.И. Георгиевского.- 2006.-Т.142, ч III.-С.236.

6. Нихаль Даифаллах Мох'Д Аль Масри. Профилактика эвентраций при программированной ревизии и санации брюшной полости, сальниковой сумки и забрюшинного пространства у больных с панкреонекрозом // Материалы научно-практической конференции с международным участием «Современные методы хирургического лечения вентральных грыж и эвентраций», Алушта, 2006.- С.146-147.