Анотація до роботи:

Спірін Ю.С. Хірургічне лікування пацієнтів з феноменом Рейно.-Рукопис. Дисертація на здобуття науково ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.03. – хірургія.- Запорізька медична академія післядипломної освіти, м. Запоріжжя, 2005.

Дисертація присвячена вивчанню причин незадовільних віддалених результатів хірургічного лікування пацієнтів із феноменом Рейно, розробки диференційного алгоритму феномену Рейно та удосконаленню методики виконання відеоторакоскопічної грудної симпатектомії з урахуванням особливостей хірургічної анатомії шийно-грудного відділу симпатичного стовбуру, з метою покращення віддалених результатів хірургічного лікування пацієнтов з феноменом Рейно. В ході дослідження було доведено, що причиною розвитку рецидиву феномену Рейно в післяопераційному періоді є видалення симпатичної тканини в недостатньому об’ємі з залишенням латеральної гілки Th2 симпатичного вузла. Було вивчено особливості хірургічної анатомії шийно-грудного відділу симпатичного стовбура. Детально описано особливості анатомії латеральної гілки Th2 симпатичного вузла та доведено її важлива роль в розвитку рецидиву захворювання після традиційної грудної симпатектомії. На підставі отриманих результатів розроблено оригінальну методику відеоторакоскопічної грудної симпатектомії. Розроблено трьохетапний діагностичний алгоритм феномену Рейно, що складається зі спеціального комплексу клініко-лабораторно-інструментальних методів дослідження. Удосконалена програма хірургічного лікування пацієнтів із феноменом Рейно, визначені показання та протипоказання до відеоторакоскопічної грудної симпатектомії. Доведена більша ефективність розробленого методу відеоторакоскопічної грудної симпатектомії в порівнянні з традиційним відкритим методом та тільки консервативним лікуванням в світі віддалених результатів.

Розроблений діагностичний алгоритм та удосконалена, на підставі вивчання особливостей хірургічної анатомії шийно-грудного відділу симпатичного стовбура, методика виконання відеоторакоскопічної грудної симпатектомії дозволила оптимізувати програму хірургічного лікування пацієнтів із феноменом Рейно та покращити її віддалені результати.

1. Причиною рецидиву феномена Рейно в післяопераційному періоді є видалення симпатичної тканини у недостатньому об’ємі. Частота рецидивів в термін до 12 років після виконання стандартної грудної симпатектомії склала
   94,95 %.

2. Описана латеральна гілка Th2 симпатичного вузла приймає безпосередню участь в симпатичній іннервації верхньої кінцівки та є важливим шляхом її поновлення в обхід видалених під час традиційної грудної симпатектомії грудних симпатичних вузлів.

3. З метою диференційної діагностики причин розвитку феномену Рейно необхідно проводити комплексне клініко-лабороторно-інструментальне обстеження пацієнтів за розробленим діагностичним алгоритмом, який дозволяє в більшості випадків встановити специфічну причину розвитку феномену Рейно.

4. Показанням до оперативного лікування пацієнтів із феноменом Рейно є наявність II, III та IV ступеню артеріальної недостатності згідно до класифікації Фонтейна. Найбільш оптимальним методом корекції кровотока є відеоторакоскопічна грудна симпатектомія. Єдиним специфічним протипоказанням до виконання відеоторакоскопічної грудної симпатектомії є повна облітерація плевральної порожнини спайковим процесом.

5. Розроблений новий метод грудної симпатектомії складається з резекції зірчастого вузла на рівні відходження його першої знизу латеральної гілки та видалення Th2 симпатичного вузла разом з його латеральною гілкою єдиним блоком.

6. Виконання відеоторакоскопічної грудної симпатектомії за розробленою методикою дозволило знизити частоту післяопераційних ускладнень до 3,92 % (в порівнянні з 40 % після традиційної грудної симпатектомії із торакотомічного доступу), знизити частоту рецидивів у віддаленому післяопераційному періоді до 4,0 % та досягнути позитивних результатів у 96 % в термін до 6-ти років.