Анотація до роботи:

Долгополов О.В. Хірургічне лікування ушкоджень ротаторної манжети плеча. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.21 – травматологія та ортопедія. – Інститут травматології та ортопедії АМН України. – Київ 2003.

Робота присвячена питанням хірургічного лікування ушкоджень ротаторної манжети плеча, яке сприяє покращанню активної функції, як плечового суглоба, так і верхньої кінцівки в цілому, що сприяє, поверненню хворих до самообслуговування, суспільно-корисної праці та зниженню інвалідності. Дослідження базуються на аналізі результатів хірургічного лікування 77 пацієнтів з ушкодженнями мязів-ротаторів, серед яких 62 пацієнти мали повне ушкодження ротаторної манжети плеча та 15 пацієнтів з частковим ушкодженням, на грунті якого виник синдром субакроміального конфлікту.

На основі біомеханічного напівнатурного моделювання доведено, що ефективність дії m. supraspinatus при елевації зростає із збільшенням кута відведення. При кутах відведення понад 15 дія m. supraspinatus перевищує ефективність дії m .deltoideus. Сумісна дія всіх м’язів-ротаторів без дії m . deltoideus призводить до відведення плеча, але кут відведення майже в 2 рази менший, ніж при сумісній дії m. deltoideus та m. supraspinatus.

На підставі власних спостережень за вищезазначеними хворими, яким окрім клінічного обстеження виконували рентгенологічне, ультрасонографічне та магнітно-резонансне дослідження, розроблено комплексну систему діагностичного алгоритму ушкоджень ротаторної манжети плеча, на основі якого були розроблені показання до оперативного лікування цієї категорії пацієнтів у залежності від локалізації та ступеня тяжкості травми структури ротаторної манжети плеча. Вдосконалені способи реконструкції м’язів-ротаторів та реабілітаційних заходів дозволили високоефективно відновлювати елевацію плеча у хворих з ушкодженнями РМП, поряд із зникненням больового синдрому у ділянці плеча та надпліччя.

Запропонований комплексний підхід лікування хворих з ушкодженнями м’язів-ротаторів дав можливість отримати 41 % відмінних, 46,9 % добрих, 9,1 % задовільних та 3 % незадовільних функціональних результатів.

1. При біомеханічному напівнатурному моделюванні доведено, що момент сил m. supraspinatus при елевації зростає із збільшенням кута відведення. При кутах відведення понад 15 дія m. supraspinatus перевищує ефективність дії m. deltoideus. Сумісна дія всіх м`язів-ротаторів без дії m.deltoideus призводить до відведення плеча, але кут відведення майже в 2 рази менший, ніж при сумісній дії m. deltoideus та m. supraspinatus

2. Для повного ушкодження m. supraspinatus вірогідними симптомами є відсутність елевації верхньої кінцівки та “падаючої руки”; відносно вірогідними – симптоми Joub та Leсlerk. При сумісному ушкодженні m. supraspinatus та m. infraspinatus вірогідними є відсутність елевації верхньої кінцівки та симптом Leсlerk. Симптоми Joub, Mclughlin та обмеження зовнішньої ротації є відносно вірогідними.

3. Для пацієнтів з наявністю синдрому субакроміального конфлікту при виникненні його на грунті часткового ушкодження m. supraspinatus вірогідним є симптом "дуги болючого відведення”. Відносно вірогідним є провідний тест.

4. Вірогідними симптомами ультразвукової діагностики є дефекти структури м`язів-ротаторів з наявністю гематоми як у свіжих випадках, так і у стадії організації, фіброзування та кальцифікація структури ротаторів плеча і виявлення субакроміального конфлікту при динамічному дослідженні.

5. Розроблений нами клініко-інструментальний діагностичний алгоритм на основі визначення діагностичної цінності клінічних та інструментальних симптомів дозволяє визначити характер ушкоджень ротаторів плеча.

6. Для пацієнтів з повним ушкодженням м’язів-ротаторів об‘єктивним критерієм для реконструктивних операцій на структурах ротаторної манжети плеча є функціональні вади плече-лопаткового ритму, а саме: порушення активної елевації верхньої кінцівки, наявність контрактури у плечовому суглобі. Оперативне лікування пацієнтів з частковим ушкодженням м’язів-ротаторів, на грунті якого виник синдром субакроміального конфлікту доцільно проводити тільки при неефективності консервативного лікування протягом 3 місяців, вираженості больового синдрому, зниження функціональних можливостей елевації верхньої кінцівки.

7. У пацієнтів старших вікових груп з наявністю соматичної патології потрібно диференційовано підходити до оперативного лікування. Навіть при наявності повного ушкодження м’язів-ротаторів доцільно обмежуватись мінімально травматичними оперативними заходами, як-то декомпресія субакроміального простору.

8. Удосконалена методика передньої декомпресійної акроміопластики без перетинання порцій m. deltoideus дозволяє розпочати реабілітацію на першому тижні після операції, що скорочує терміни відновлення повного обсягу активної безболісної елевації плеча.

9. Використання у лікуванні хворих з ушкодженнями ротаторів плеча розробленої діагностично-лікувальної схеми та реабілітації дало можливість отримати 87,9 % відмінних та добрих функціональних результатів.

Публікації автора:

1. Страфун С.С., Долгополов О.В. Діагностика та хірургічне лікування синдрому субакроміального конфлікту (impigement syndrome)//Вісник ортопедії, травматології та протезування. – 2000. – №1. – С. 20–22.

Особистий внесок полягає у аналізі та визначенні ефективності клінічної та інструментальної діагностики синдрому субакроміального конфлікту, розробці критеріїв визначення показань до оперативного лікування.

2. Страфун С.С., Чкалов О.В., Долгополов О.В., Біомеханічна оцінка ролі м`язів ротаторів плеча в елевації плеча //Вісник ортопедії, травматології та протезування. – 2001. – №3. – С.32–36.

Особистий внесок полягає у проведені біомеханічного напівнатурного моделювання початкових фаз елевації плеча та участі ротаторної манжети плеча у ній, визначенні залежності виникнення моментів сил від прикладеного навантаження.

3. Страфун С.С., Черняк В.П., Долгополов О.В., Оперативне лікування пошкоджень ротаторної манжети плеча// Травма. – 2001.–Том 2, № 4. –С.397–403.

Особистий внесок полягає у розробці показань до оперативного лікування ушкоджень м`язів-ротаторів та аналізі ефективності оперативних методик лікування ушкоджень ротаторної манжети плеча.

4. Страфун С.С., Вовченко Г.Я., Долгополов О.В. Ультразвукова діагностика пошкоджень ротаторної манжети плеча// Травма. – 2002.–Том 3, № 2. – С.219–225.

Особистий внесок полягає у розробці класифікації ультрасонографічних симптомів ушкоджень ротаторної манжети плеча та порівнянні їх з інтраопераційними даними.

5. Долгополов О.В., Страфун С.С., Аналіз ефективності клінічної та параклінічної діагностики пошкоджень ротаторної манжети плеча// Літопис травматології та ортопедії. –2002. – № 3–4. –С.52-57.

Особистий внесок полягає у проведені порівняльного аналізу клінічних та інструментальних симптомів ушкоджень ротаторної манжети плеча з інтраопераційними даними і розробці клініко-інструментального діагностичного алгоритму ушкоджень ротаторної манжети плеча.