1. Теоретичний аналіз науково-методичної літератури з хореографічної підготовки в спортивних видах акробатики і гімнастики показав, що засоби хореографії є невід'ємною частиною підвищення спортивної майстерності спортсменів. Разом з тим, у теорії й практиці спортивної акробатики відсутні дослідження, в яких би розглядались особливості використання хореографічних засобів з врахуванням спеціалізації, кваліфікації й рівня фізичної підготовленості спортсменів. 2. Показники фізичної підготовленості акробатів-стрибунів відповідають нормативним вимогам етапу спеціалізованої базової підготовки. Виявлено високі кореляційні зв'язки в тестах на силу (r = 0,80) і гнучкість (від r = 0,72 до r = 0,77). Кореляційний аналіз розкрив залежність між якістю виконання стрибкових завдань і рівнем розвитку сили й гнучкості спортсменів (r>0,7). Відокремлено тісні кореляційні зв'язки між показниками оцінок, отриманих за першу і другу змагальну вправу та між балами, що відображають технічну складність змагальних вправ. Виявлено великий відсоток розсіювання в балах за «труднощ» змагальних вправ у досліджуваній групі спортсменів, коефіцієнт варіації від от 14% до 40%. Є тісний кореляційний зв'язок між показниками технічної та фізичної підготовленості акробатів (від r=0,7 до r=0,8). 3. Виявлено, що показники хореографічної підготовленості акробатів-стрибунів мають тісні кореляційні зв'язки з фізичною підготовленістю та показником сенсомоторної реакції цих спортсменів. Якість виконання хореографічних стрибків, хореографічних вправ, що розвивають силу й гнучкість, взаємодіє з рівнем загальної фізичної підготовленості акробатів-стрибунів. Найбільш інформативним виявився тест на якість виконання «трамплінових» стрибків на заняттях з хореографії, що має тісний кореляційний зв'язок з балами за «труднощ» в першій змагальній вправі (r=0,72). Усього між хореографічною й технічною підготовленістю виявлено 10 середніх кореляційних зв'язків (від r=0,62 до r=0,69), одна з яких відноситься до оцінки за змагальну вправу, а інші вказують на вплив хореографічної підготовки на бали, що визначають «труднощ» змагальної вправи. Даний вплив зумовлено взаємозв’язком технічної підготовки з якістю виконання хореографічних стрибків, вправ з різними обертаннями й хореографічними вправами, що вимагають високого рівня розвитку гнучкості, сили м’язів та координації. 4. В спортивній підготовці акробатів-стрибунів, виділені три фактори (73%), які складаються з наступних компонентів: головний фактор (45%), в нього увійшли бали, що вказують на складність виконання елементів у змагальних вправах, показники сили м'язів живота і плечового поясу, сили м'язів ніг, якість виконання різних стрибкових завдань і наявність активної гнучкості. У другий фактор (16%) увійшли показники маси тіла спортсменів і пасивної гнучкості в тазостегновому суглобі. В третій фактор (12%) увійшли показники довжини тіла й стрибка вгору. У комплексі показників, що характеризують хореографічну підготовленість акробатів-стрибунів, виділено наступні фактори, ідентифіковані з фізичною підготовленістю спортсменів: рівень прояву сили, гнучкості в хореографічних вправах та якість виконання різноманітних хореографічних стрибкових завдань (61,04%); уміння виконувати специфічні хореографічні вправи (14,38%). При цьому сумарна дисперсія вибірки склала 75%. Динаміка показників хореографічної підготовленості акробатів у річному циклі відповідає спрямованості й змісту тренувань і періодизації навчально-тренувального процесу. У підготовчому періоді показники хореографічної підготовленості підвищуються, у змагальному підвищуються або утримуються на досягнутому рівні, у перехідному, як правило, знижуються. 5. Показано доцільність та ефективність застосування розробленої хореографічної методики для підвищення рівня фізичної підготовленості акробатів-стрибунів. Це, за однаковий період часу, забезпечило більш високий приріст показників: гнучкості в 1,8 рази (від 11% до 20%), сили в 2,2 рази (від 10% до 22%), координаційних здібностей в 4,2 рази (від 4% до 17%), виконання стрибкових вправ в 7,5 рази (від 2% до 15%) ніж при традиційній методиці організації хореографічної підготовки акробатів-стрибунів. 6. Використання факторного, регресійного й кореляційного аналізу визначило залежність між можливістю виконання акробатами-стрибунами технічно складних акробатичних елементів змагальних вправ і рівнем їх фізичної підготовленості. Для оцінки рівня й динаміки загальної фізичної і хореографічної підготовленості акробатів-стрибунів виділені найбільш інформативні тести: стрибок вгору, кількість підтягувань на перекладині, з вису на гімнастичній стінці кількість підйомів ніг до торкання за головою, виконання на оцінку відведення й приведення ноги на носок по підлозі, присіду з ногою на опорі, стрибка кроком з поворотом на 360. 7. Розроблені методичні рекомендації тренувального процесу з хореографії можуть використовуватись тренерами – хореографами відділень спортивної акробатики. Проведене дослідження не претендує на вичерпне вивчення усіх аспектів означеної проблеми, пов'язаної з ефективністю хореографічної підготовки в спортивній акробатиці, а ставить ряд питань, що стосуються особливостей хореографічної підготовки в різних видах спортивної акробатики з врахуванням віку та статі спортсменів. |
