Анотація до роботи:

Буланова Н. М. Християнські конфесії Катеринославщини останньої чверті ХVIII – початку ХХ ст. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 – історія України. – Дніпропетровський національний університет. – Дніпропетровськ, 2007.

Дисертація є комплексним дослідженням процесу становлення та розвитку християнських конфесій Катеринославщини останньої чверті ХVIII – початку ХХ ст. На основі історіографічної традиції та широкої джерельної бази цей процес розглядається в системі взаємозв’язків із заселенням та економічним освоєнням краю, а також важливими геополітичноми чинниками, зокрема експансивною політикою Російської імперії, направленою на розширення своїх володінь. Наголошено на домінуючій позиції православної конфесії в церковно-релігійному житті Катеринославщини останньої чверті ХVIII – початку ХХ ст., розкрито сутність та особливості процесу поширення християнських течій, який відбувався за двома напрямами – автохтонним та протестантським..

Всебічно висвітлено імперську політику в церковно-релігійній сфері та особливості її реалізації в південноукраїнському регіоні. Визначено своєрідність етноконфесійного розвитку Катеринославщини, проаналізовано основні причини та наслідки міжконфесійних конфліктів.

Становлення християнських конфесій на території Катеринославщини в останній чверті ХVIII – початку ХХ ст. відбувалося на фоні процесів заселення та господарського освоєння, які проходили під впливом потужних геополітичних чинників. Такими можна вважати географічне становище краю на Великому степовому кордоні з мусульманським Кримом – васалом Османської імперії, а також експансивну зовнішню політику Росії, з її постійним прагненням до розширення своїх володінь. Заселення і господарське освоєння краю за часів Нової Січі (1734 – 1775 рр.) започаткувало становлення Катеринославщини як регіону з переважно православним населенням. Другий чинник призвів до активної експансії Російської імперії на Запорозькі Вольності та ліквідації в

1775 р. Запорозької Січі.

Найвпливовішою духовною силою на Катеринославщині останньої чверті ХVIII – початку ХХ ст. залишалася православна конфесія, яка пройшла внутрішню, адміністративну і територіальну трансформації. У цей період закладалися основи церковного устрою, системи управління римо-католицьких, лютеранських, менонітських громад. Їхній подальший розвиток відбувався шляхом кількісного зростання з поглибленням внутрішнього змісту їхньої діяльності. Починаючи з середини ХIХ ст. у протестантських спільнотах виникають релігійні бродіння, диференціація яких відбувається за двома напрямами – братсько-менонітським і німецько-баптистським.

На відміну від старообрядництва, поширення якого відбувалося за рахунок міграційних процесів, духовне християнство виникло в місцевому середовищі державних селян і поширювалося від середини ХVIII ст. З другої половини

ХIХ ст. ідеї духовних християн знайшли подальший розвиток у православному середовищі в духовних шуканнях хлистів (христовірів) і шалопутів. Поширення штундизму у православному середовищі відбувалося під впливом пропаганди протестантів-іноземців. З останньої чверті ХIХ ст. розпочався новий етап розвитку протестантизму на Катеринославщині, пов’язаний з інституалізацією громад.

Упродовж останньої чверті ХVIII – початку ХХ ст. у краї поширювалися принципи російського православ’я, які характеризувалися догматизмом, нівелюванням національних особливостей, втручанням у всі сфери церковно-релігійного життя, перетворенням на частину державно-бюрократичного апарату.

Римо-католицька та протестантські церкви отримали у Російській імперії статус «легальних», характерний для напівконфесійної держави. На їхній функціональний розвиток вплинули характерні для російської церковної політики в цілому процеси одержавлення: введення у богослужіння римо-католицьких й протестантських громад «царських» днів, прийняття присяги духовенством на вірність російському престолу.

Особливості церковної політики на Катеринославщині стосовно християнських течій визначалися заселенням безмежних степових просторів та повної інкорпорації краю до складу Російської імперії, що призвело до адаптації погляду на розкол відповідно до логіки реформування того часу. Політичні умови життя старовірів, духовних християн, представників інших християнських течій залишалися доволі складними та нестабільними і визначалися за введеним у 1837 р. поділом на категорії за ступенем «шкідливості». На відміну від сектантів православного походження представникам іноземних християн – новоменонітам і німецьким баптистам вдалося легалізувати своє становище циркуляром 1879 р. Від 1894 р. посилюються гоніння на представників християнських течій, особливо штундистів. Ситуація істотно змінилася тільки на початку ХХ ст. з прийняттям Державних актів про віротерпимість.

В останній чверті ХVIII – першій половині ХIХ ст. у релігійному середовищі Катеринославщини сформувався механізм толерантних стосунків, малочисельності конфліктів. Серед факторів, які впливали на віротерпимість, слід відзначити політику російської влади на Півдні України, а також адаптацію переселенців до нових реалій життя. Негативним проявом релігійної ситуації, починаючи з другої половини ХIХ ст., стали міжконфесійні суперечки. Наслідком міжконфесійних відносин у краї, за умов пануючого православного віросповідання постала відкрита боротьба з релігійними дисидентами.

Публікації автора:

Монографії

1. Земні силуети віри (історія церков Кам’янського – Дніпродзержинська). – Д.: Січ, 2000. – 110 с. ( 5 ум. друк. арк.).

2. Історія християнських конфесій Катеринославщини останньої чверті ХVIII – початку ХХ ст. – Д.: «ІМА-Прес», 2007. – 232 с. (10, 5 ум. друк. арк.).

Статті у фахових виданнях

1. Православна церква і старовіри на теренах Новоросії (друга половина ХVIII – початок ХIХ ст.). – Грані. – 2003. –№ 4. – С. 66 – 70 (0, 5 ум. друк. арк.).

2. Православна церква на Катеринославщині у ХIХ ст. // Наддніпрянська Україна: історичні процеси, події, постаті. – Д.: Вид-во Дніпропетровськ. нац. ун-ту, 2003. – Вип. 2. – С. 205 – 211 (0, 5 ум. друк. арк.).

3. Духовенство на Катеринославщині в останній чверті ХVIII –ХIХ ст. // Наддніпрянська Україна: історичні процеси, події, постаті. – Д.: Вид-во Дніпропетровськ. нац. ун-ту, 2005. – Вип. 3. – С. 177 – 187 (0,5 ум. друк. арк.).

Статті у наукових виданнях, матеріали, тези доповідей на конференціях

1. До питання про будівництво церков у Кодацькій паланці // Історія релігій в Україні. Тези повідомлень Міжнародного V круглого столу (Львів, 3 – 8 травня 1995 р.). – К. – Л., 1995. – Т. 1. – С. 32 – 34 (0,1 ум. друк. арк.).

2. Судові процеси над віруючими в 70-ті – початку 80-х рр. ХХ ст. (на матеріалах музею історії Дніпродзержинська) // Історія релігій в Україні. Тези повідомлень VI Міжнародного круглого столу (Львів, 3 – 8 травня 1995 р.). – Л., 1996. – С.32 – 33 (0, 1 ум. друк. арк.).

3. Православна церква в контексті інших конфесій Катеринославщини (кін. ХIХ – поч. ХХ ст.) // Історія релігії в Україні. Тези повідомлень Міжнародного VII круглого столу (Львів, 11 – 13 травня 1998 року). – Л.: Логос, 1998. – С. 35 – 36 (0, 1ум. друк. арк.).

4. Невідомі сторінки в історії Кам’янського (за матеріалами Російського історичного архіву м. Санкт-Петербург) // Скарби музеїв. Матеріали обласної наукової конференції до Міжнародного дня музеїв 2003 р. – Д.: Арт – Прес, 2005. – С. 56 – 63 (0, 3 ум. друк. арк.).

Монографії, в яких опубліковані окремі матеріали з дисертації

1. Седые берега Днепра. – Д.: Металл, 2004. – 224 с. (20 ум. друк. арк.).

2. История одного украинского рода. В 2-х т. – Д. : Металл, 2004. – Т.1. – 232 с.; Т.2. – 232 с. (у співавторстві) (41, 5 ум. друк. арк.). Особистий внесок автора полягає у розробленні методики дослідження генеалогії православних мешканців Катеринославщини за метричними книгами та написанні першого тому (20 ум. друк. арк).