В дисертації подане вирішення наукового завдання, суть якого полягає в соціально-філософському осмисленні взаємодії художнього символу і буденної свідомості. Здійснене дослідження дає можливість в узагальнено-теоретичній формі зробити такі висновки: 1. Одним з важливих елементів структуризації свідомості є розподіл останньої на рівні – теоретичний і буденний. У цій структурі буденна свідомість є особливим і необхідним рівнем свідомості, що якнайповніше віддзеркалює буденний рівень буття особи і суспільства. Буденна свідомість є початковим і необхідним щаблем в духовно-практичному освоєнні світу, вона є дієвим засобом формування особистості. В той же час буденна свідомість відображає суспільне буття в його безпосередній емпірично-обмеженій, поверхневій формі, виступає засобом інформації про одержаний ідейний матеріал і знання, стає засобом передачі емпіричного досвіду, звичаїв, традицій минулого, так само є способом зв'язку між людьми, засобом орієнтації в поведінці і діях. Складові буденної свідомості – це набір різноманітних життєвих установок, що засвоюються в процесі соціалізації: звичаї, норми, соціальний досвід, колективні уявлення про світ, засади здорового глузду, стереотипи, і т.д. 2. Художній символ є окремим видом символу, специфічною формою відображення буття творчою уявою, що акцентує увагу, перш за все, на емоційно-естетичному, відношенню до нього, характеризується безпосередністю чуттєво-емоційного впливу на суб’єкт та гедоністичним задоволенням від його сприйняття. У культурному полі різноманітні знаки і символи знаходяться в тісній взаємодії і організовуються в знаково-символічні системи. Знакова система – сукупність знаків (найчастіше однотипних) наділена внутрішньою структурою, явними (формалізованими) або неявними правилами формування, осмислення і вживання її елементів, призначена для здійснення індивідуальних та колективних комунікативних і трансляційних процесів. Знаки, символи і семіотичні системи, які вони формують, пронизують і наповнюють культурний простір у всіх його сферах. В той же час, кожна з культурних сфер виробляє свій, специфічний, властивий переважно їй культурний код, що організує самостійні семіотичні системи або групи систем. Художня культура і мистецтво як особливі сфери культури, безумовно, теж мають свою, особливу, властиву переважно їм семіотичну структуру. Основними елементами цієї структури є: художній стиль як принцип організації художнього твору, що забезпечує його цілісність та монолітність, художній образ як специфічна форма відображення, що узагальнено виражене в процесі творчості митця (творчій уяві) і характеризується безпосередністю чуттєво-емоційного впливу на суб’єкт сприйняття твору, художній символ, як первинний елемент художньої символізації – чуттєво-емоційного та естетично обумовленого відображення дійсності і художній знак як матеріальний об’єкт, що заміщує художній символ в свідомості та продуктах культури.. Таким чином, художній символ є специфічним видом символу, що формується у сфері художньої культури та мистецтва і як один з основних, базових елементів становить її семіотичну структуру. Художня символізація як процес формування художніх символів базується, перш за все, на емоційній складовій сприйняття довколишнього середовища, художньому узагальненні та художній ідеалізації об’єктів у свідомості. Серед інших знаків і символів, що належать до різноманітних сфер свідомості: математичних, релігійних і т.п. – художньому символу притаманна особлива специфіка – вказівка на особливі художньо-естетичні властивості, пов’язані з об'єктом (денотатом). Саме це і дозволяє виділити художній символ як окремий і цілком самостійний вид символу. 3. В буденній свідомості художній символ виникає в процесі індивідуального або колективного пізнання – освоєння навколишньої дійсності, як елемент віддзеркалення останньої. Надалі, стаючи цілком самостійною смисловою структурою, художній символ стає базовим елементом для формування структур вищого порядку: складних художніх символів, художніх образів, витворів мистецтва. В той же час, достатньо типовим є перехід художніх символів в буденну свідомість з верхнього – теоретичного рівня. В процесі цього переходу художній символ може впроваджуватися в буденну свідомість як вже сформована структура. Укоріняючись і розповсюджуючись в буденній свідомості, художній символ обростає новим смисловим і асоціативним змістом, що і дозволяє йому активно діяти в буденній свідомості. Інший вид переходу художнього символу в буденну свідомість характеризується проекцією, перенесенням змісту складних абстрактних і логічних понять в буденну свідомість з теоретичного рівня. Через відносну приземленість і емпіричну обмеженість буденної свідомості подібні поняття і структури в процесі адаптації набувають символічного, а потім і художньо-символічного забарвлення, що робить їх впровадження в буденну свідомість більш прийнятним і коректним. Надалі, укорінюючись і розповсюджуючись в буденній свідомості вже як елементи художнього освоєння дійсності, подібні утворення нерідко остаточно переходять в категорію художніх символів, іноді зберігаючи, а іноді і повністю втрачаючи зв'язок із структурами теоретичної свідомості, що їх породили. 4. Становлення художнього символу в буденній свідомості нерозривно пов'язане зі сферами художньої культури та мистецтва. Саме в них символ або інша смислова структура наділяється властивостями художності, що, власне, і дає можливість формування художнього символу як особливого і самостійного феномену. Запит на створення того чи іншого художнього символу може формуватися в будь-якій з форм буденної свідомості. Вже сформований художній символ може успішно розповсюджуватись у всі без виключення форми буденної свідомості. В процесі цього розповсюдження художній символ як вельми динамічна і полісмислова структура, вбираючи в себе всю гамму смислових і асоціативних значень, продиктованих кожною з форм, обростає новим змістом, і стає одним з найдійовіших засобів комунікації між формами буденної свідомості. Крім того, художній символ, пронизуючи всі форми буденної свідомості, не замикається в останній, не втрачає здатності переходу на теоретичний рівень і назад. Дрейфування художнього символу між теоретичним і буденним рівнями свідомості, а також здатність пронизувати всі їх форми, не тільки сприяє розвитку самого художнього символу, але і збагачує буденну свідомість, її форми і, в кінцевому рахунку, суспільну свідомість загалом. 5. У буденній свідомості художній символ має цілий ряд різнопланових і взаємоперехресних функцій, серед яких інформаційно-комунікативна, когнітивна, пізнавально-евристична, світоглядна, аксіологічна, праксеологічна, сугестивна, виховна, естетична, гедоністична і т.п. 6. Художній символ, пронизуючи свідомість, всі її види, рівні і форми, знаходить унікальну можливість впливу на перебіг трансформаційних процесів на буденному рівні суспільної свідомості, а відтак і в суспільній свідомості загалом. Являючись необхідним засобом художньо-естетичного освоєння дійсності, художній символ сприяє укріпленню стабільності буденної свідомості як найконсервативнішого рівня, зберігаючи в художньо-символічних формах величезний спектр емпіричного і теоретичного матеріалу, виробленого попередніми поколіннями. Разом з цим, художній символ сприяє передачі різнопланового теоретичного і емпіричного матеріалу між рівнями і формами свідомості. Він виступає як засіб узгодження і об'єднання форм усередині буденної свідомості і як засіб привнесення в буденну свідомість в адаптованій, стислій і легко засвоюваній формі нових інформаційних пластів з верхнього теоретичного рівня. Що загалом дає підстави вважати художній символ активно діючим інструментом в процесах привнесення, трансформації та розвитку світоглядних, аксіологічних, гносеологічних та ін. установок на буденному рівні. Художній символ здійснює активний вплив на розвиток, модифікацію і перебіг трансформаційних процесів на буденному рівні суспільної свідомості та має змогу впливати на її стан, що дає підставу вважати його ефективним інструментом здійснення різноманітних цілеспрямованих управлінських впливів на соціальну систему. |
