Анотація до роботи:

Слівінська К. А. Кінь Пржевальського (Equus przewalskii Poljakov, 1881) в умовах Чорнобильської зони відчуження (еколого-паразитологічний аналіз). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 03.00.08 – зоологія, Інститут зоології НАН України, м. Київ, 2004 р.

Проведено еколого-паразитологічне дослідження коня Пржевальського (Equus przewalskii Poljakov, 1881) в Чорнобильській зоні відчуження (ЧЗВ). Угруповання паразитів кишечника диких та свійських коней на території ЧЗВ включає 33 види, в тому числі 1 вид цестод, 30 видів нематод, 2 види личинок оводів. З'ясовано особливості динаміки (вікової та сезонної) зараженості основними нематодами кишечника коней вільного існування. Виділено два періода інтенсивної зараженості дорослих коней нематодами з родини Strongylidae – весняний (травень), і осінній (вересень).Отримано нові відомості про біологічні особливості (копрофагія, грумінг, соціальна структура) хазяїна та їх значення для формування паразитофауни коней в умовах ЧЗВ. Виявлено роль коней в процесах відновлення антропогенно порушених «трав’яних біомів» ЧЗВ.

1. Після інтродукції коня Пржевальського в ЧЗВ, з’явився новий хазяїн для паразитичних організмів, зокрема, нематод – стронгілід та параскарид. Видовий склад і структура угруповань паразитів коня Пржевальського склались відповідно до існуючих у ЧЗВ екологічних умов.

2. У коней Пржевальського, що вільно мешкають на території ЧЗВ, зареєстровано 29 видів нематод, 1 вид цестод та два види личинок оводів. На відміну у коня, що утримувався у вольєрі знайдено лише 15 видів нематод. В той же час, у свійських коней приватних господарств, розташованих у зоні, зустрічається лише 18 видів паразитів, коней табунного утримання – 20 видів. В цілому у диких і свійських коней ЧЗВ зареєстровано 33 види паразитів. Ядро нематодофауни коней складають представники родини Strongylidae (Cyathostomum catinatum, Cylicostephanus minutus, C. longibursatus, Cylicocyclus nassatus).

3. Екстенсивність інвазії стронгілідами лошат (до 12 міс.) становить 100%. Динаміка інтенсивності характеризується зростанням влітку (в липні 2000–2001рр. 1648 ± 69,5 та 1400 ± 54,7 яєць/грам фекалій відповідно) і зниженням в зимовий період (в лютому 2000–2001рр. 125,4 ± 6,6 та 110,5 ± 12,7 яєць/грам фекалій). Подібна динаміка властива і параскаридам. За стовідсоткової екстенсивності інвазії лошат, інтенсивність інвазії зростає від весни до осені, максимум спостерігається у вересні 2000 р. (640 ± 9,5 яєць/грам фекалій) та у жовтні 2001 р. (400 ± 12,6 яєць/грам фекалій), мінімум відзначено у грудні 2000 р. (0 яєць/грам фекалій).

3. Екстенсивність інвазії стронгілідами дорослих коней сягає 100%. Динаміка інтенсивності інвазії цими паразитами характеризується двома підйомами. Перший, весняний, більший (1050,4 ± 15,1; 562,9 ± 20,5 та 750,6 ± 16,3 яєць/грам фекалій) спостерігається у травні (1999–2001рр. відповідно). Другий, осінній, менший (567,9 ± 9,1; 195,7 ± 13,5 та 358,4 ± 15,4 яєць/грам фекалій) припадає на вересень (1999–2001рр. відповідно). Порівняння зараженості різних груп диких коней (табунний жеребець, табунні кобили та жеребці-одинаки) виявило що, інтенсивність інвазії стронгілідами найвища у жеребців-одинаків, що, ймовірно, є наслідком фізиологічного стресу. Екстенсивність інвазії параскаридами дорослих коней становить 20%. Лише інтенсивність інвазії протягом 1999–2001 рр. складала 8,15 ± 2,8; 26,16 ± 7,4; 22,8 ± 7,4 яєць/грам фекалій в середньому відповідно. Влітку інтенсивність інвазії дещо зростає і досягає (140 ± 1,3; 115 ± 1,6 яєць/грам фекалій в серпні 2000–2001 рр. відповідно).

4. Кількість інвазійних личинок стронгілід на траві збільшується в ряду: випас–водопій–копроточка (53,5 ± 12,4; 109,5 ± 13,4; 377 ± 29,6 лич/кг трави відповідно). Найбільша їх кількість виявлена на злаках, порівняно із бобовими, складноцвітими та рослинами інших родин. Дорослі коні поблизу водопоїв та фекальних куп не пасуться. Молоді ж тварини (до двох років) активно поїдають траву біля водопоїв, та інколи поблизу фекальних куп. Така поведінка сприяє їх високій зараженості.

5. Рослинний покрив пасовищ ЧЗВ де пасуться коні Пржевальського складає понад 280 видів трав’янистих рослин. Виділено 32 рослинні асоціації, які займають більшість площ. Злаки, що є основним кормом широко представлені в перелогових угрупованнях, різнотравно-злакових лучних угрупованнях в заплавах річок, дрібно злакових та різнотравно-злакових луках на суходолах. Серед рослин, що зустрічаються у ЧЗВ є 35 отруйних для коней видів, 17 умовно отруйних та 4 шкідливих видів, проте вони трапляються рідко і у невеликій кількості. Частково трав’янистий для коней корм наявний у лісових та чагарникових угрупованнях.

6. Кінь Пржевальського поїдає рослини 67 видів. Першорядне значення мають злаки (17 видів), бобові (7) та складноцвіті (7), решта 36 видів з 22 родин складають незначну частку в раціоні коня. Спостереженнями за живленням коней на дослідних укісних майданчиках встановлено такі групи рослин: рослини, перевагу яким коні надають завжди за будь-яких умов – 9 видів; рослини, які переважно виїдаються у певні фази їх вегетації – 8 видів; рослини, які поїдаються погано – 11 видів; рослини, які споживаються дуже рідко – 9 видів. Восени коні Пржевальського поїдали антигельмінтні рослини – пижму (Tanacetum vulgare) та полини (Artemisia spp.), навесні – корінефорус (Corynephorus canescens).

7. Соціальна структура та особливості поведінки (копрофагія, грумінг) коня Пржевальського в умовах ЧЗВ забезпечують передачу та циркуляцію деяких паразитів кишечника (Oxyuris equi, Strongyloides westeri, Gasterophilus spp.) між особинами всіх вікових груп.

8. Забрудненість основного корму (трав’янистих рослин) коней Cs-137 коливається від 160 до 1300 Бк/кг. Забрудненість кінських фекалій становить 1300-1800 Бк/кг. Вирахуваний за цими даними та вмістом радіонуклідів у органах та тканинах коня, коефіцієнт концентрації радіонуклідів в організмі тварин становив 2%, що вдвічі нижче, ніж у великої рогатої худоби та втричі – ніж у свійських коней.

9. Регламентований випас коней на території ЧЗВ зменшує накопичення трав’яної підстилки, стимулює її розклад та сприяє збільшенню видової різноманітності рослин у «трав’яному біомі». Така функціональна роль коней, за умови достатньої чисельності поголів'я (не менше 1 тис. коней), прискорить процеси відновлення порушених екосистем.

Публікації автора:

1. Балашов Л. С., Негруца К. А. Придатність рослинного покриву Полісся для коней Пржевальського // Лошадь Пржевальского (Equus przewalskii Polj., 1881): проблемы сохранения и возвращения в природу: Материалы VI международного симпозиума посвященного 100-летию разведения вида в заповеднике «Аскания-Нова»/ Вест. зоологии – 1999.— № 11.– С. 12–16. Дисертант брала участь у зборі й обробці фактичного матеріалу. Загальний внесок – 50%.

2. Негруца Е. А., Боровский А. Н. Особенности поведения жеребят лошади Пржевальского в условиях Чернобыльской зоны отчуждения // Лошадь Пржевальского (Equus przewalskii Polj., 1881): проблемы сохранения и возвращения в природу: Материалы VI международного симпозиума посвященного 100-летию разведения вида в заповеднике «Аскания-Нова»/ Вест. зоологии – 1999.– № 11.– С. 139–142. Дисертант зібрала й обробила фактичний матеріал; оформила статтю, загальний внесок – 80%.

3. Кузьміна Т. А., Слівінська К. А., Двойнос Г. М. Визначення ефективності деяких антигельмінтиків та контроль нематодозів коней України // Наук. вісн. НАУ.– 2001. – № 34. – С. 146–151. К. А. Слівінська зібрала фактичний матеріал на Дібрівському конезаводі Полтавської обл. Загальний внесок – 35%.

4. Кузьмина Т. А., Негруца Е. А., Двойнос Г. М., Березовский А. В. Резистентность циатостомин лошадей к бензимидазольным препаратам // Тр. ВИГИС. – 2002. – № 38. – С.189–194. Брала участь у проведенні експерименту на базі Дібрівського конезаводу Полтавської обл. Загальний внесок – 35%.

5. Сливинская Е. А. Динамика основных кишечных гельминтозов лошади Пржевальского в Чернобыльской зоне отчуждения // Совр. пробл. общей, мед. и ветерин. паразитологии / Тр. науч.-практ. конф. – Витебск : ВГМУ, 2004. – С. 55–58.

6. Сливинская Е. А., Двойнос Г. М., Балашов Л. С. Эколого-паразитологический мониторинг популяции лошади Пржевальского (Equus przewalskii Polj., 1881) в Чернобыльской зоне отчуждения // Пробл. Чорнобильської зони відчуження. – 2001. – № 7. – С. 76–82. Зібрала фактичний матеріал; оформила статтю. Загальний внесок 80%.

7. Balashov L. S., Negrutsa Ye. A. Grassland ecosystems of Сhernobyl exclusion zone in connection with creation of free population of Przhevalsky horse // Proc. of the 5th ecological conf. «Grassland ecology V». – Banska Bystrica, Slovakia, 1999.– Р. 495–498. Підготувала частину роботи, яка присвячена видовому складу отруйних рослин для коней в умовах ЧЗВ, оформила статтю. Загальний внесок - 80%.

8. Negrutsa K., Dvojnos G. Results of ecology-parasitologycal monitoring for wild population of the Prezewalskii horses in the Chernobyl exclusion zone (a two-year experience) // VIII europ. multicolloq. of parasitol., 10–14 Sept. 2000, Poznan, Poland – 2000. – 45, № 3.– Acta Parasit.–Abstr. – P. 224. Негруца К.А. зібрала і підготувала фактичний матеріал; загальний внесок – 80%.

9. Негруца Е. А. Экологическая реабилитация радиационно-загрязненных территорий Чернобыльской зоны отчуждения Полесья // Пробл. экологии и экологического образования Полесья в постчернобыльский период: Материалы международной науч.-практич. конференции, Мозырь, Беларусь, 2000. – С. 47–50.

10. Slivinska K., Dvojnos G. The dynamic of parasitic communities of horses and seasonal variations in diets // 18th Intern. conf. of the world association for the advancement of veterinery parasitology (WAAVP), Stresa, Italy: 26-30 August 2001: Abstr. – 40. – Р. 133. Підготувала фактичний матеріал; загальний внесок – 80 %.

11. Kuzmina T., Dvojnos G., Slivinska K. New record on horse cyathostomes’ resistance to benzimidazoles in Ukraine // 18th Intern. conf. of the world association for the advancement of veterinery parasitology (WAAVP), Stresa, Italy, 26–30 August 2001: Abstr. – 40. – Р. 133. Брала участь у зборі матеріалу. Загальний внесок – 35%.

12. Слівінська К. А., Балашов Л. С. Значення коней у розповсюдженні рослин // Матеріали XI з’їзду Українського ботанічного тов-ва, Харків. – 2001. – С. 368–369. 90% результатів отримано дисертантом, який провів досліди, оформив статтю.

Подяки. Автор висловлює глибоку вдячність за постійний інтерес до роботи, цінні консультації науковому керівникові д. б .н. Г. М. Двойносу, а також д. б. н. Л. С. Балашову, к. б. н. Л. М. Романову. Щира подяка професору, д. б. н. В. В. Корнюшину, професору, д. б. н. В. П. Шарпило, академіку НАН України, д. б. н. В. І. Монченку, докт. хабіл. В. О. Харченку за інтерес до роботи та всебічну підтримку. Особлива подяка О. М. Боровському, а також О. І. Старовіру за допомогу під час проведення польових досліджень; М. Г. Самчуку, Т. А. Кузьміній за надані фотографії.