Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Медичні науки / Шкірні та венеричні хвороби


Галаговец Александер. Клінічні та імунологічні особливості пузирних дерматозів зони базальної мембрани епідермісу. : Дис... д-ра наук: 14.01.20 - 2008.



Анотація до роботи:

Галаговец А. Клінічні та імунологічні особливості пузирних дерматозів зони базальної мембрани епідермісу. — Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.20 — шкіра та венеричні хвороби. — Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, Київ, 2008.

Дисертація містить результати комплексного клініко-гістопатологічного і гістоімунологічного обстеження хворих пузирними дерматозами зони базальної мембрани епідермісу (бульозний пемфігоїд, НБЕ, герпетиформний дерматоз Дюрінга, вовчак, лінійний IgА дерматоз, токсикодермії).

У дисертаційній роботі наведено достовірні дані щодо наявності при зазначених пузирних дерматозах аутоімунних реакцій, які відбуваються в зоні базальної мембрани між імуноглобулінами класів А, М, G та антигенами зони базальної мембрани (колагени IV і VII, ламініни, фібронектин, СЗ-компонент комплементу, плектин, протеоглікан, тенасцин). При цьому утворюються лінії преципітації як результат реакції антиген-антитіло, які чітко виявляються при гістоімунологічних дослідженнях.

Локалізація лінії преципітації має постійне місце розташування відносно базальної мембрани (над мембраною, у товщі мембрани чи під нею), особливо в пузирях, які щойно виникли. У застарілих пузирях лінії преципітації стають більш-менш розмитими. Тому для діагностичних цілей досліджують свіжі пузирі. Патогенетичне значення аутоімунних реакцій при бульозних дерматозах полягає в тому, що лінії преципітації чітко вказують на локалізацію первинного вогнища патологічного процесу при кожному окремому пузирному захворюванні зони базальної мембрани.

Такі особливості утворення ліній преципітації, їх чітке розміщення в епідермісі характерне для кожного окремого пузирного захворювання. Тому виявлення лінії преципітації, її місця розташування дає можливість виставляли діагноз і проводити диференціальну діагностику цілої групи пузирних дерматозів зони базальної мембрани.

Виявлення ліній преципітації в різних ділянках відносно базальної мембрани, що є наслідком аутоімунних реакцій, засвідчує, з одного боку, наявність імунопатогенетичної складової пузирного патологічного процесу, з іншого — специфічність формування клінічних проявів дерматозу. Наприклад, виявлення ліній преципітації лише над базальною мембраною і в самій мембрані вказує на наявність бульозного пемфігоїду, для якого характерна мономорфна пузирна висипка. При розташуванні ліній преципітації під базальною мембраною формуються морфологічні елементи, властиві клініці дерматозу Дюрінга, яка характеризується поліморфною висипкою (пузир, пузирьок, папула і пухир).

Вищезазначене дає змогу робити припущення про залежність клінічних проявів пузирного дерматозу від локалізації первинного патологічного процесу. При цьому лінії преципітації аутоімунної реакції забезпечують стабільність імуногістологічних досліджень, результати яких мають, за даними дисертаційних досліджень, діагностичну цінність, в тому числі при проведенні диференціальної діагностики різних за клінічними проявами пузирних захворювань шкіри.

Верифікований діагноз є підставою призначення відповідної терапії, яка ефективно контролює клінічні прояви захворювання.

Оптимізація лікування пузирних дерматозів, за даними дисертаційного дослідження, полягає у здійсненні адекватної терапії, яка передбачає призначення при бульозному пемфігоїді та лінійному IgА дерматозі середніх доз кортикостероїдних препаратів, а за необхідності в комбінації з азатіоприном. Місцево — кортикостероїдна мазь (клобетазол пропіонат). При НБЕ призначають сульфони, а також сульфони в комбінації з кортикостероїдами, при герпетиформному дерматозі Дюрінга — безглютеїнову дієту і вживання харчових продуктів і ліків, які не містять йод і галогени. З лікарських препаратів найефективнішими є сульфони. Місцева терапія забезпечується топічними кортикостероїдними препаратами. За наявності супутньої патології призначається лікування цих захворювань відповідно до загальноприйнятих принципів клінічної медицини.

У дисертаційній роботі розглядається актуальна науково-практична проблема сучасної дерматології — імунопатогенез, діагностика та лікування пузирних захворювань зони базальної мембрани епідермісу. Розроблена комплексна диференціальна діагностика цих дерматозів передбачає аналіз даних клінічного, гістологічного, імунологічного та імунофлуоресцентного досліджень. Верифікація діагнозу забезпечує призначення адекватної ефективної терапії.

1. У патогенезі пузирних дерматозів зони базальної мембрани (у виникненні й розвитку їхніх клінічних проявів) значну роль відіграють аутоімунні реакції в зоні базальної мембрани епідермісу між імуноглобулінами (А, М, G) і антигенами епідермісу (плектином, фібронектином, протеогліканом, ламініном, колагеном IV і антигенами бульозного пемфігоїду), що виявляються у вигляді хвилястої, прямої або переривчастої лінії.

2. Постановка клінічного діагнозу бульозного дерматозу зони базальної мембрани епідермісу ґрунтується спочатку на особливостях пузирково-пузирних висипок на шкірі у кожного конкретного хворого. Проте у багатьох хворих клінічна картина бульозного дерматозу може мати ознаки двох і навіть трьох схожих захворювань, що потребує застосування додаткових досконаліших діагностичних засобів.

3. Досконале володіння клінічними ознаками пузирного дерматозу дає змогу лікарю поставити лише попередній діагноз, який орієнтує на подальше обстеження хворого із залученням гістологічних, імуногістологічних та імунофлуоресцентних досліджень.

4. Гістологічні дослідження достатньо інформативні при діагностиці субепідермальних бульозних дерматозів — бульозного пемфігоїду, лінійного IgA дерматозу, НБЕ, герпетиформного дерматозу тощо. Однак при існуючих (застарілих) пузирях значення гістологічних досліджень для постановки остаточного діагнозу пузирного захворювання шкіри стає проблематичним, що потребує достовірніших імуногістологічних чи імунофлуоресцентних досліджень.

5. Імунофлуоресцентні (ПІФ і НІФ) дослідження дають змогу підтвердити діагноз аутоімунного пузирного підепідермального дерматозу — диференціювати IgA-опосередковані захворювання (герпетиформний дерматоз, лінійний IgA дерматоз, IgA НБЕ) від IgG-опосередкованих (бульозний пемфігоїд, пемфігоїд, що рубцюється, НБЕ, бульозний СЧВ).

6. Імунокартування пузирів на підставі селективного виявлення окремих антигенних компонентів базальної мембрани є перспективним напрямом імуногістологічної діагностики пузирних дерматозів.

6.1. При диференціації IgG-опосередкованих бульозних захворювань виявлення на дні пузиря ламініну, фібронектину в склоподібній пластинці й колагену типу IV у базальній пластинці базальної мембрани епідермісу засвідчує локалізацію пузиря над базальною мембраною, і таким чином дає змогу діагностувати бульозний пемфігоїд.

6.2. Знаходження колагену типу IV, а також фібронектину в покришці пузиря засвідчує наявність у хворого НБЕ.

6.3. При диференціації IgA-опосередкованих бульозних захворювань виявлення лінії фібронектину на дні пузиря та його сітчатості у вмісті пузиря свідчить на користь наявності у хворого лінійного IgA дерматозу.

6.4. Виявлення колагену типу IV над дермальними сосочками підтверджує діагноз герпетиформного дерматозу Дюрінга.

7. Створені методи отримання штучних пузирів за допомогою диспази і трипсину для діагностичних цілей дають змогу виявляти аутоантитіла проти антигенів базальної мембрани епідермісу при різних пузирних дерматозах.

8. Впровадження створеного комплексу діагностичних досліджень з використанням імуногістологічних й імунофлуоресцентних досліджень, а також імунокартування антигенів шкіри при вивченні штучних пузирів, отриманих за допомогою оригінальної методики, дає змогу забезпечувати науково обґрунтовану диференціальну діагностику пузирних дерматозів, виявляти їхні імуногенетичні особливості та застосовувати ефективну терапію з використанням кортикостероїдних, цитостатичних і сульфонових лікарських засобів.

Публікації автора:

1. Halagovec A., Hjj F., Baranov Z. Stanovenie expresie niektorch intermedirnych filament, antignov HLA II. triedy, fibronektnu, kolagnu typu IV u lymfocytrnych vaskulitd // Praktick flebologie. — 1993. — Vol. 2, N 1. — P. 17—19.

2. Halagovec A., Hjj F., Baranov Z. Systmov lupus erythematosus s bulznymi prejavmi — imunohistochemick analza prpadu // s. Dermatologie. — 1995. — Vol. 70, N 3. — P. 151—152.

3. Halagovec A., Hjj F., Kollr J., Guzanin . Nlezy intersticilnych kolagnov a fibronektnu u lichen sclerosus et atrophicus // s. Dermatologie. — 1995. — Vol. 70, N 4. — P. 186—188.

4. Halagovec A., Hjj F., Baranov Z. Nlezy fibronektnu, intersticilnych kolagnov a kolagnu typu IV v imunomapovan konch puzgierov u dermatitis herpetiformis // as. lk. es. — 1996. — Vol. 135 , N 9. — P. 273—276.

5. Halagovec A., Baranov Z. Nlezy fibronektnu a kolagnu typu IV u lichen ruber planus // s. Dermatologie. — 1998. — Vol. 73, N 3. — P. 78—80.

6. Halagovec A., Levkut M., Baranov Z. Fluorescenn znzornenie medzibunkovch mostkov Ryluxom BSU // s. Dermatologie. — 1998. — Vol. 73, N 5. — P. 150—152.

7. Halagovec A., Hjj F., Baranov Z., Kollr J., Guzanin . Imunohistologick znzornenie zloiek extracelulrnej matrix u granuloma anulare// as. lk. es. — 1999. — Vol. 138, N 4. — P. 116—118.

8. Галаговец А. Исследование присутствия аутоантител IgG класса против зоны эпидермальной базальной мембраны у лекарственных токсикодермий. Проблеми экономiчнoгo та сoциальнoгo розвитку регiону и практика наукoвого експерименту // Наукотехнiчний збiрник. — Київ, 1999. — Вип. 15. — C. 247—249.

9. Halagovec A. Zna epidermlnej bazlnej membrny // Orbis medicinae. — 2000. — Vol. 1, N 1. — P. 13—19.

10. Герзанич В.О., Галаговец А., Андрашко Ю.В., Явтова Я. Введение в проблематику гистологического определения пузырчатых заболеваний кожи // Orbis medicinae. — 2000. — 1, N 1. — P. 19—23.

11. Герзанич В.О., Галаговец А., Андрашко Ю.В., Явтова Я. Введение в гистологическую диагностику врожденных буллезных эпидермолизов // Orbis medicinae. — 2000. — Vol. 1, N 1. — P. 24 — 25.

12. Halagovec A., Andrako J.V., Gerzani V.O., Halagovec P. Nlezy antiepiligrnovch protiltok u pacientky s bulznym ochorenm // Orbis medicinae. — 2000. — Vol. 1, N 2. — P. 6—8.

13. Halagovec A. Prehad sasnch monost diagnostikovania pemphigoidov // Orbis medicinae. — 2000. — Vol. 1, N 2. — P. 21—28.

14. Halagovec A., Gerzani V.O., Andrako J.V., Halagovec P. 1. Pemphigoidy-prehad patogenzy // Orbis medicinae. — 2000. — Vol. 1, N 2. — P. 34—38.

15. Gerzani V.O., Halagovec A., Andrako J.V. Pemphigoidy- interpretcia vsledkov imunofluorescencie a imunomapovania // Orbis medicinae. — 2000. — Vol. 1, N 2. — C. 39—41.

16. Gerzani V.O., Halagovec A., Andrako J.V. Pemphigoidy-testy vyuvajce separovan kou // Orbis medicinae. — 2000. — Vol. 1, N 2. — P. 41—49.

17. Kolyadenko V.G., Halagovec A., Andrako J.V. Zna epidermlnej bazlnej membrny. — Кoice: Merkury, 200l. — 200 p.

18. Halagovec A., Kampe T., Guzanin ., Jautov J., Gerzani V., Andrako J.V. Vskyt fibronektnu a beta-1-integrnovho reazca u pacientov s bulznym erythema exsudativum multiforme // Orbis medicinae. — 2001. — Vol. 1, N 1. — P. 12—16.

19. Halagovec A. Prehad kolagnov v zne epidermlnej bazlnej membrny // Orbis medicinae. — 2001. — Vol. 1, N 1. — P. 24—28.

20. Halagovec A., Gerzani V.I., Andrako J., Guzanin ., Kampe T., Jautov J., Halagovec P. Beta-1-integrnov reazec u bulzneho pemphigoidu // Orbis medicinae. — 2001. — Vol. 1, N 1. — P. 51—53.

21. Halagovec A., Martinskov K. Imunohistologick stanovenie bulznych epidermolz // Orbis medicinae. — 2001. — Vol. 1, N 2. — P. 8—11.

22. Halagovec A. Fibronektn v diagnostike ochoren postihujcich extracelulrnu dermlnu matrix a znu epidermlnej bazlnej membrny // Orbis medicinae. — 2001. — Vol. 1, N 2. — P. 37—45.

23. Галаговец А., Андрашко Ю.В., Герзанич В.О. Можливості використання антигенів в зоні эпідермальної базальної мембрани для iмуногiстологiчної дiагностики пузирних захворювань // Журн. дерматовенерологии и косметологии им. Н.А. Торсуева. — 2001. — T. 1, № 1. — С. 13—15.

24. Галаговец A. Буллезные заболевания зоны базальной мембраны эпидермиса. — Киев: Наук. думка, 2002. — 191 с.

25. Halagovec A., Kampe T., Jautov J., Gerzani V., Andrako J. Fibronektn a beta-1- integrnov reazec v bulznej forme erythema exsudativum multiforme // s. Dermatologie. — 2002. — Vol. 77, N 2. — P. 62—64.

26. Halagovec A. Histopatologick diagnostika ochoren s tvorbou puzgierov // Orbis medicinae. — 2002. — Vol. 1, N 1. — P. 28—48.

27. Halagovec A., Jautov J., Rosocha J., Gerzani V., Andrako J., Martinskov K., Kampe T. Sasn monosti imunohistochemickho diagnostikovania autoimunitnch bulznych ochoren v zne epidermlnej bazlnej membrny // s. Dermatologie. — 2002. — Vol. 77, N 6. — C. 62—64.

28. Halagovec A. Sasn pohady na patogenzu a diagnostiku dermatitis herpetiformis// Orbis medicinae. — 2003. — Vol. 1, N 1. — C. 9—14.

29. Halagovec A., Martinskov K., Rajczyov J., Andrako J., Gerzani V. Bulzna cirkumskriptna sklerodermia // Orbis medicinae. — 2004. — Vol. 1, N 1. — P. 24—28.

30. Halagovec A. Sasn monosti imunofluorescennch stanoven v dermatolgii // Orbis medicinae. — 2004. — Vol. 1, N 2. — P. 81—90.

31. Halagovec A., Martinskov K. Fibronektn v diagnostike ochoren postihujcich extracelulrnu dermlnu matrix a znu epidermlnej bazlnej membrny // Derma. — 2005. — Vol. 5, N 2. — P. 4—7.

32. Галаговец А., Андрашко Ю.В., Герзанич В.О. Диференцiйна дiагностика деяких дерматозiв с урахуваннем виявленних вiдкладень фiбронектину // Укр. журн. дерматології, венерології, косметології. — 2005. — Vol. 18, № 1(16). — C. 23—26.

33. Галаговец А. Определение коллагена типа IV и фибронектина при гистопатологическом исследовании буллезных дерматозов // Укр. журн. дерматології, венерології, косметології. — 2005. — T. 19, № 4 (19). — C. 14—19.

34. Галаговец А. Использование метода иммунокартирования пузырей в диагностике эпилигринового пемфигоида // Укр. журн. дерматології, венерології, косметології. — 2006. — T. 20, № 2. — P. 45—46.