Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Медичні науки / Хірургія


Білоокий В’ячеслав Васильович. Клініко-експериментальне обґрунтування алго-ритмів діагностики та хірургічного лікування жо-вчного перитоніту : Дис... д-ра наук: 14.01.03 - 2009.



Анотація до роботи:

Білоокий В.В. “Клініко-експериментальне обґрунтування алгоритмів діагностики та хірургічного лікування жовчного перитоніту”. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.03 – хірургія: Вінницький національний медичний університет ім. М.І.Пирогова МОЗ України, 2009.

Дисертацію присвячено вирішенню науково-практичної проблеми – покращання результатів хірургічного лікування хворих на жовчний перитоніт у залежності від ступенів тяжкості, яке включає розробку та обґрунтування класифікації, розробку алгоритмів діагностики та нових методів лікування, що представляє собою новий напрям сучасної медицини – розробку алгоритмів хірургічного лікування хворих на жовчний перитоніт як ускладнення гострого холециститу.

Доведено, що хворим, яким був накладений високий гепатікоєюноанастомоз, характеризувалися більш низьким рівнем ретенційної азотемії, неорганічного фосфору, активності АСТ і лактатдегідрогенази крові порівняно до низького холедоходуоденоанастомозу, що біохімічно обгрунтовує кращу ефективність високого біліарного анастомозу по відношенню до низького. Хворі, яким був накладений високий гепатікоєюноанастомоз характеризувалися більш низьким напруженням клітинного та гуморального імунітету та меншими проявами дисбактеріозу товстого кишечника порівняно до низького холедоходуоденоанастомозу. Встановлено, що комплексне хірургічне лікування жовчного перитоніту з проведенням одноразової санації порожнини товстого кишечника 0,001% розчином дезмістину в хворих характеризується істотним зниженням рівня мікрофлори: E. coli, K.pneumoniae, K.aerogenes, Str. Faecalis, S.aureus, Staph. spp., Bacteroides spp., Bacillus spp., Peptococcus. Показано лікувальний вплив за умов жовчного перитоніту Берламін-модуляру та інфезолу 100.

У дисертації проведено узагальнення результатів експериментально-клінічного дослідження закономірностей розвитку жовчного перитоніту та нове вирішення науково-практичної проблеми – покращання результатів хірургічного лікування хворих на жовчний перитоніт у залежності від ступенів тяжкості, яке включає розробку та обґрунтування класифікації, створення алгоритмів діагностики, нових методів лікування та профілактики ускладнень, що представляє собою новий напрям сучасної медицини.

1. Перебіг експериментального жовчного перитоніту при введенні токсичної дози жовчі в очеревинну порожнину білих щурів характеризується ушкодженням нирок, печінки, синдромом транслокації жовчних кислот у кров з активацією процесів фібринолізу та необмеженого протеолізу, розвитком дисбактеріозу та синдрому транслокації патогенних бактерій із просвіту кишки в очеревинну порожнину, що сприяє переходу стерильного жовчного перитоніту в септичний.

2. При експериментальному жовчному перитоніті за умов введення зростаючих доз стерильної жовчі в очеревинну порожнину виникає процес несправжньої гіпокоагуляції, який представляє собою одночасний розвиток стадій гіперкоагуляції, коагулопатії поглинання та активного фібринолізу синдрому розсіяного внутрішньосудинного згортання крові.

3. Перебіг експериментального жовчного перитоніту через 72 год після введення в очеревинну порожнину зростаючих доз стерильної жовчі супроводжується пригніченням процесів перекисного окиснення ліпідів та активності ферментів антиоксидантного захисту з формуванням тяжкого інтоксикаційного синдрому, ушкодженням ферментів антиоксидантного захисту у внутрішніх органах. У погіршенні перебігу експериментального жовчного перитоніту істотна роль належить процесу трансформації гомотоксинів у ретоксини.

4. Перша ступінь тяжкості жовчного перитоніту у хворих характеризується зростанням концентрації сечовини в плазмі крові. ІІ ступінь супроводжується поряд з ретенційною азотемією наростанням активностей АСТ і ЛДГ, має місце гіпоглікемія. Для ІІІ А ступеню властивим є зростання активності АЛТ. ІІІ Б ступінь тяжкості характеризується найбільш суттєвими біохімічними зрушеннями з істотним підвищенням активностей АЛТ, лактатдегідрогенази, g-глютамілтранспептидази та лужної фосфатази, характеризується негативним кореляційним зв’язком активності лужної фосфатази і концентрацією кальцію з рівнянням лінійної регресії ЛФ = 393,47 - 20,75 Са2+; r = - 0,754; n = 11; p < 0,01.

5. При жовчному перитоніті спостерігається прогресуюче зростання активності лактатдегідрогенази в плазмі крові, яка негативно корелює з концентрацією глюкози при ІІІ А ступені та прямо-пропорційно з концентрацією заліза при ІІІ Б ступені тяжкості. Встановлені кореляційні залежності активностей лужної фосфатази та g-глютамілтранспептидази з кальцієм, сечовою кислотою, неорганічним фосфором, загальним білірубіном, АСТ при І, ІІ, ІІІ А, ІІІ Б ступенях тяжкості перебігу жовчного перитоніту відображають динаміку погіршення розвитку патологічного процесу.

6. Жовчний перитоніт характеризується зростанням концентрації неорганічного фосфору в плазмі крові, який негативно корелює з активністю g-глютамілтранспептидази при І ступені, зв’язаний позитивним кореляційним зв’язком з холестерином при ІІ ступені, негативною кореляційною залежністю з концентрацією глюкози при ІІІ А ступені та обернено-пропорційно корелює з сечовою кислотою при ІІІ Б ступені тяжкості перебігу жовчного перитоніту.

7. При ІІІА ступені тяжкості жовчного перитоніту наступає субкомпенсація печінки та нирок з явищами зернистої дистрофії гепатоцитів та проксимальних канальців. ІІІ Б ступінь тяжкості розлитого жовчного перитоніту супроводжується декомпенсацією печінки та нирок з дрібновогнищевим некрозом проксимальних відділів нефрону та некротичними змінами гепатоцитів 3-ї функціональної ділянки з розширенням просвіту центральної вени.

8. Перша та друга ступені тяжкості жовчного перитоніту характеризуються зростанням концентрації прозапальних цитокінів фактору некрозу пухлин-альфа, інтерлейкіну-6 та протизапального інтерлейкіну-4 в сироватці крові. Для ІІІ А ступеню властивим максимальне наростання рівня прозапальних цитокінів фактору некрозу пухлин-альфа, інтерлейкіну-6. Найбільш високий рівень прозапального інтерлейкіну-6 в жовчі має місце при ІІІ А ступені тяжкості захворювання. Зростання рівня прозапального інтерлейкіну -8 в жовчі є більш чутливим маркером для ранньої діагностики ІІ ступеня тяжкості перебігу жовчного перитоніту.

9. Перша ступінь тяжкості жовчного перитоніту характеризується розвитком первинної імунної відповіді з підвищенням концентрації імуноглобуліну М плазми крові. ІIIA ступінь тяжкості цього захворювання характеризується розвитком вторинної імунної відповіді з підвищенням концентрації імуноглобуліну G плазми крові. ІІІБ ступінь тяжкості супроводжується виснаженням резервних можливостей імунної системи з початком формування імунодефіциту та підвищенням концентрації імуноглобуліну А плазми крові, що пояснюється розвитком синдрому транслокації на фоні імунодефіциту.

10. Аналіз популяційного рівня мікрофлори жовчі у хворих на жовчний перитоніт показав наростання вмісту E. coli в напрямку І, ІІ, ІІІА, ІІІ Б ступенів тяжкості захворювання. Дослідження популяційного рівня порожнинної мікрофлори товстої кишки у цієї групи хворих виявив наростання вмісту E. coli та зниження B.Bifidum, B.Lactis у напрямку зростання ступенів тяжкості захворювання. Оцінка популяційного рівня мікрофлори ексудату очеревинної порожнини у хворих з цією патологією також показала наростання вмісту патогенної мікрофлори за умов ІІ, ІІІА, ІІІ Б ступенів тяжкості захворювання.

11. На основі аналізу перитоніального індексу Манхаймера, модифікованої шкали АРАСНЕ ІІ, а також на основі запропонованого нами способу бальної оцінки тяжкості загального стану хворого на перитоніт встановлені алгоритми ступенів тяжкості його перебігу.

12. Розроблені алгоритми лікування жовчного перитоніту залежно від ступеней тяжкості його перебігу, в основі яких лежать патогенетично обгрунтовані методи санації очеревинної порожнини дезмістином та колоносанації, застосування Берламін-модуляру та інфезолу 100, що виявлялося в поліпшенні показників клітинного та гуморального імунітету, регенерацією гепатоцитів 3-ї функціональної ділянки, збереженням компенсаційної поліплоїдії в гепатоцитах 1-ї функціональної ділянки печінкової часточки, відновленням клітин Панета, крипт худої кишки, що слід розцінювати як зменшення проявів синдрому транслокації за цього патологічного процесу.

13. При травматичному пошкодженні жовчних протоків за умов виконання лапароскопічних і традиційних холецистектомій при перитоніті І, ІІ ступеней тяжкості доцільно поряд з санацією перитоніту для відновлення магістрального жовчевідтоку виконувати високу гепатікоєюностомію, яка характеризується більш низьким рівнем ретенційної азотемії, неорганічного фосфору, активності АСТ і лактатдегідрогенази крові, напруженням клітинного та гуморального імунітету та меньшими проявами дисбактеріозу товстого кишечника порівняно до низького холедоходуоденоанастомозу.

14. Комплексне хірургічне лікування жовчного перитоніту з проведенням санації порожнини товстого кишечника 0,001% розчином дезмістину в хворих характеризується істотним зниженням рівня мікрофлори: E. coli, K.pneumoniae, K.aerogenes, Str. Faecalis, S.aureus, Staph. spp., Bacteroides spp., Bacillus spp., Peptococcus.