У дисертації подано теоретичне обґрунтування і нове вирішення наукової задачі, яка полягає у визначенні особливостей клінічного перебігу, імунного статусу, процесів метаболізму сполучної тканини при рецидивуючому бронхіті у дітей з супутніми проявами синдрому недиференційованої дисплазії сполучної тканини, розробці методів корекції виявлених порушень, спрямованих на підвищення ефективності лікування і профілактику загострень. 1. Серед пацієнтів з РБ у 79,7 % випадків (у 94 із 118 обстежених) реєструються різноманітні ознаки синдрому недиференційованої дисплазії сполучної тканини. При цьому зовнішні, фенотипічні стигми сполучнотканинного дизембріогенезу відмічаються у 31,9 % хворих (24 із 94). У решти хворих (68,1 %) поряд із зовнішніми ознаками, установлені вісцеральні прояви СНДСТ. Найчастіше (52,1 %) серед них виявлявся так званий «MASS – фенотип». Серед вісцеральних проявів сполучнотканинної дисплазії респіраторної системи в 25,5 % випадків реєструвались ознаки трахеобронхіальної дискінезії. 2. Особливостями перебігу РБ у дітей із супутніми, у тому числі вісцеральними, проявами СНДСТ слід вважати, по-перше, більш ранній вік встановлення діагнозу, який склав (5,17 ± 0,84) років і виявився в 1,3 рази меншим, ніж у пацієнтів без стигм сполучнотканинної дисплазії, по-друге, більш високу (в 1,69 рази) частоту загострень вогнищевої хронічної інфекції, по-третє, вірогідно більшу (в 3,4 рази) частоту реєстрації гнійного ендобронхіту, що пояснює подовження тривалості загострень захворювання. 3. Загострення РБ у дітей, особливо із сполученими проявами СНДСТ, супроводжується зниженням фагоцитарної активності поліморфноядерних лейкоцитів і вмісту Т-лімфоцитів за рахунок їх субпопуляцій СD 4+ та СD 8+, порушенням імунорегуляторного індексу, помірним зростанням кількості В-лімфоцитів із фенотипом СD 22+, змінами вмісту імуноглобулінів класів M і G, а також вірогідним підвищенням рівня прозапальних цитокінів (IL–8 і ФНП–б1), що об’єктивно відображає ступінь активності інфекційно-запального процесу у бронхах. 4. Вірогідне зростання рівня екскреції пептидно-зв’язаної і вільної фракцій оксипроліну з сечею при загостренні РБ у дітей з вісцеральними проявами СНДСТ, яке свідчить про дезорганізацію колагенових структур, є одним із важливих патогенетичних механізмів розвитку і рецидивування захворювання. 5. Незважаючи на клінічну ремісію, що настала, стійко підвищений вміст пептидно-зв’язаної і вільної фракцій оксипроліну в сечі при РБ у дітей з сполученими проявами СНДСТ свідчить про збереження метаболічної реактивності морфологічних структур бронхів і визначає необхідність корекції виявлених розладів колагеноутворення. 6. Додаткове включення дітям із сполученими проявами СНДСТ препарату з протизапальною дією “Ереспал” дозволяє скоротити тривалість маніфестних проявів загострення РБ і в більш короткі строки досягти клінічної ремісії, нормалізувати показники порушеного метаболізму колагену, зменшити частоту загострень в 1,54 рази. |