Анотація до роботи:

Кизима Н.В. Клініко-лабораторне обґрунтування використання біомаркерів запалення для діагностики й оцінки ефективності протизапальної терапії тяжкої бронхіальної астми у дітей. - Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.10 - педіатрія.- Кримський державний медичний університет ім. С.І. Георгієвського МОЗ України, Сімферополь, 2003.

Дисертацію присвячено актуальній проблемі педіатрії – вивченню особливостей тяжкого перебігу бронхіальної астми у дітей як за даними клініки, функції зовнішнього дихання, імунологічних показників, так і біомаркерів запалення, здобутих неінвазивними засобами, що дозволяє покращити діагностику тяжкості перебігу на тлі оцінки інтенсивності запального процесу. Завдяки цьому розроблено таблицю діагностики тяжкості перебігу бронхіальної астми. Доведено, що при тяжкій бронхіальній астмі вища інтенсивність запального процесу за даними функціональної активності еозинофілів периферичної крові, а також рівня кінцевих метаболітів оксиду азоту по вмісту нітріт-іону, показника спонтанної хемілюмінесценції конденсату видихнутого повітря. Визначено наявність дисмікробіоцинозу слизової порожнини рота у дітей з тяжкою бронхіальною астмою, його поглиблення на тлі використання топічних стероїдів, що визначає доцільність проведення вчасного мікробіологічного контролю при лікуванні інгаляційними кортикостероїдами. Комплексне використання біомаркерів запалення та клініко-функціональних показників у дітей з тяжкою бронхіальною астмою дозволяє визначити оптимальні терміни лікування інгаляційними кортикостероїдами, що призводить до поліпшення перебігу захворювання, запобігання застосування системних стероїдів, при відсутності вагомих побічних ефектів. Оцінено не тільки показники процесу захворювання, а й кінцевий результат терапії, за допомогою анкетування з використанням спеціального опитувальника якості життя у дітей, хворих на бронхіальну астму. У дітей з тяжкою бронхіальною астмою визначено значні порушення якості життя та стабілізацію її показників під впливом протизапальної терапії інгаляційними кортикостероїдами, внаслідок чого поліпшується фізичне та соціальне життя хворих на тяжку бронхіальну астму дітей.

У роботі вирішено актуальну задачу педіатрії по покращенню діагностики тяжкої бронхіальної астми у дітей та організації контролю за її перебігом на фоні протизапальної терапії інгаляційними кортикостероїдами.

1. Доведено, що визначення рівня біологічних маркерів запалення у комплексі з клінічними даними та функцією зовнішнього дихання більш інформативно для діагностики тяжкості перебігу та оцінки ефективності терапії інгаляційними кортикостероїдами у дітей, що страждають на бронхіальну астму тяжкого перебігу.

2. Використання інгаляційних кортикостероїдів у дозах, що рекомендовані для лікування тяжкого перебігу, протягом 6 місяців у дітей з бронхіальною астмою тяжкого перебігу призводить до змін на рівні циркуляції у периферичній крові: достовірного зниження рівня загального імуноглобуліну Е сироватки крові у 1,7 рази й зменшення абсолютної та відносної кількості лімфоцитів з антигенною детермінантою СD4.

3. Терапія інгаляційними кортикостероїдами у високих дозах протягом 6 місяців не впливає на рівень ранкового кортизолу сироватки крові, місцеві побічні дії можуть проявлятися в поглибленні орофарингеального дисмікробіоценозу.

4. Тяжкий перебіг бронхіальної астми у дітей характеризується підвищенням функціональної активності еозинофілів периферичної крові у 1,8 рази, рівня кінцевих метаболітів оксиду азоту за вмістом нітрит-іону у конденсаті видихуваного повітря у 1,4 рази, рівня вільнорадикальних сполук конденсату видихуваного повітря у 1,2 рази у порівнянні з середньотяжким перебігом захворювання.

5. Концентрація кінцевих метаболітів оксиду азоту за рівнем нітрит-іонів у конденсаті видихнутого повітря 8 мкМ/л і більше є маркером тяжкого перебігу бронхіальної астми у дітей.

6. При проведенні терапії інгаляційними кортикостероїдами тяжкої бронхіальної астми у дітей під контролем біомаркерів запалення установили залежність протизапального ефекту топічних кортикостероїдів від тривалості їх використання, що дозволило після продовження курсу 84,4% пацієнтів перевести на лікування середніми дозами топічних стероїдів, відмовитися від використання системних стероїдів внаслідок відсутності важких загострень.

7. Оцінюючи кінцевий результат терапії інгаляційними кортикостероїдами тяжкої бронхіальної астми у дітей за динамікою показників якості життя, визначили підвищення “Якості повсякденного життя “ на 19,1% у віковій групі 5-7 років; покращення “Якості активного життя” на 24,3%, “Якості пасивного життя” на 10,9% у групі пацієнтів 8-11 років; “Якості активного життя” на 13,5%, “Якості підліткового життя” на 13,2% у віковій групі дітей 12-16 років, що характеризує відновлення фізичної та соціальної активності дітей, хворих на тяжку бронхіальну астму.