Анотація до роботи:

Кострікова Ю.А. Клініко-морфологічна характеристика пептичних виразок, що тривало не загоюються (клініко-експериментальне дослідження). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.36 – гастроентерологія. – Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, Інститут гастроентерології АМН України, Дніпропетровськ, 2006.

Дисертація присвячена вивченню клініко-морфологічних особливостей пептичних виразок шлунка та дванадцятипалої кишки (ДПК), що тривало не загоюються, розробці, на підставі виявлених змін, критеріїв діагностики тривалої відсутності загоєння виразкового дефекту та вивченню ефективності додаткової терапії пептичних виразок (ПВ), що тривало не загоюються. У результаті комплексного обстеження пацієнтів встановлені особливості скарг та анамнезу хворих з ПВ шлунка та ДПК, що тривало не загоюються. Досліджено особливості морфологічних змін в слизовій оболонці (СО) шлунка та ДПК при тривалому незагоєнні виразкових дефектів а також вплив додаткової терапії на процеси регенерації СО. Вивчено наявність кореляційних зв’язків між даними клінічних та додаткових методів обстеження. Вивчена динаміка процесів загоєння експериментально індукованої виразки шлунка у тварин без та з проведенням корегуючої терапії.

За результатами дослідження встановлено, що додаткове включення у схеми лікування ПВ шлунка і ДПК, що тривало не загоюється, даларгіну або мукози композитум, сприяє відновленню та прискоренню регенераторних процесів у слизовій оболонці і загоєнню виразки.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та практичне вирішення актуальної наукової задачі – пошуку шляхів оптимізації діагностики та лікування ПВ шлунка та ДПК, що тривало не загоюються.

1. Клінічними проявами ПВ шлунка, що тривало не загоюються, є періодичний (76%), переважно ниючий (82%) біль у епігастральній ділянці, який має сезонний характер (100%), нудота (66%), повнота і розпирання у епігастральній ділянці (84,%), підвищена втома і загальна слабкість (100%). Аналогічна клінічна симптоматика відзначається при ПВ ДПК, що тривало не загоюються.

2. У хворих з ПВ шлунка і ДПК існує зворотній кореляційний зв’язок між інтенсивністю больового синдрому і віком хворих (ф відповідно 0,66 та 0,38) та між інтенсивністю болю і тривалістю захворювання (ф відповідно 0,23 та 0,29).

3. Морфологічними особливостями ПВ шлунка та ДПК, що тривало не загоюються, є зменшення МІ до 2,2±0,1 в епітелії шлунка і 1,2±0,04 в епітелії ДПК, а також зниження індексу Керногана до 0,24±0,09 в стінці шлунка та 0,3±0,06 в стінці ДПК у порівнянні з групою хворих зі звичайними термінами загоєння виразкового дефекту (р<0,05), а також деструктивні зміни СО і підлеглої базальної мембрани, лімфо-гістіоцитарна інфільтрація слизової та підслизової оболонок дна та навколовиразкової ділянки, некробіоз бокалоподібних клітин, порушення кровопостачання у дні виразкового дефекту, дегрануляція лаброцитів з елементами гранулолізису.

4. Застосування даларгіну у терапії ПВ, що тривало не загоюються, спричиняє, за даними ендоскопічних досліджень, загоєння виразок шлунка у 73,3%, а виразок ДПК – у 66% пацієнтів, застосування мукози композитум – відповідно у 90% та 84,4% пацієнтів. Частота виявлення супутніх запальних змін слизової оболонки шлунка після проведеного лікування зменшується у 3,3 рази (р<0,05). Під впливом даларгіну регенерація волокнистої сполучної тканини відбувається переважно за рахунок новоутворення судин, а під впливом мукози композитум – за рахунок підсилення ангіогенезу і активації тканинного імунітету.

5. У щурів з експериментально індукованою виразкою на сьому добу після індукції візуально виразковий дефект на СО не виявляється, а гістологічні зміни в ділянці виразки характеризуються наявністю у сполучній тканині клітин фібробластичного ряду різного ступеню зрілості, всіх ланок мікроциркуляторного русла, у власній пластинці СО спостерігається збільшення кількості фібробластів з 6,1±1,2 на 5-й день після індукції виразки до 8,2±1,9 на сьомий день спостереження (p<0,1); фібробласти сполучної тканини дна виразки, що інтенсивно росте, утворюють клітинні тяжі без певної просторової орієнтації, що визначається як нестабільно загоєна виразка.

6. Подальше загоєння виразкового дефекту триває до 21-го дня і характери- зується збільшенням маси сполучної тканини у зоні виразкового дефекту по всіх групах тварин, нормалізацією процесів кровопостачання, поступовим формуванням залоз, зменшенням запальних змін у СО з утворенням в результаті рубцевої тканини, що визначається як стабільно загоєна виразка.

7. Введення піддослідним тваринам з експериментально індукованою виразкою даларгіну або вермілату скорочує термін утворення нестабільно загоєної виразки з 7 до 5 днів, а стабільно загоєної – з 21 до 14 днів.

Публікації автора:

1. Кострікова Ю.А., Хілько Ю.К., Луценко Б.О. Модифікація методу S. Okabe відтворення гострих ацетатних виразок шлунка у щурів // Актуальні проблеми сучасної медицини. – 2004. – Т. 4. – Випуск 2. – С. 16–17. Дисертантка проводила групування піддослідних тварин, індукцію виразки, аналіз отриманих результатів.

2. Кострікова Ю.А., Хілько Ю.К. Відтворення гострої ацетатної виразки шлунка за модифікованим методом S. Okabe та дослідження перебігу репаративної регенерації // Вісник морфології. – 2004. – Випуск 10. – № 2. – С. 290–292. Дисертантка досліджувала слизову оболонку шлунка піддослідних тварин після індукції виразки, проводила аналіз та узагальнення результатів.

3. Кострікова Ю.А., Хілько Ю.К., Луценко Б.О. Ранозагоюючий ефект препарату “Вермілат для ін’єкцій” у корекції гострих ацетатних виразок шлунка у щурів в експерименті // Вісник морфології. – 2005. – Випуск 11. – № 2. – С. 216–219. Дисертантка проводила введення препарату піддослідним щурам, дослідження слизової оболонки після індукції виразки та введення вермілату, аналізувала отримані результати.

4. Кострікова Ю.А., Хілько Ю.К., Луценко Б.О. Вплив даларгіну на загоєння гострих ацетатних виразок шлунка у експериментальних тварин // Проблеми екології та медицини. – 2005. – Т. 9. – № 3–4. – С. 11–14. Дисертантка проводила введення препарату піддослідним щурам, дослідження слизової оболонки після індукції виразки та введення даларгіну, аналізувала результати.

5. Кострікова Ю.А., Хілько Ю.К. Порівняльна характеристика перебігу репаративної регенерації гострої ацетатної виразки шлунка під дією даларгіну та вермілату // Експериментальна і клінічна медицина. – 2006. – №1. – С. 58–61. Дисертанткою проведені аналіз та узагальнення результатів дослідження, формулювання висновків.

6. Кострікова Ю.А. Особливості регенерації пептичних виразок шлунка, що тривало не загоюються // Актуальні проблеми сучасної медицини. – 2006, Т.6. – Випуск 3. – С. 109–113.

7. Кострікова Ю.А., Катеренчук І.П. Особливості регенерації пептичних виразок дванадцятипалої кишки, що тривало не загоюються // Гастроентерологія. – Дніпропетровськ. – 2006. – Випуск 37. – С. 242–248. Дисертанткою проведене обстеження пацієнтів, аналіз історій хвороб, дослідження мікропрепаратів, узагальнення результатів.

8. Кострікова Ю.А. Особливості терапії пептичної виразки на різних стадіях загоєння виразкового дефекту // Матеріали ХІ конгресу Світової федерації українських лікарських товариств. – Полтава-Київ-Чикаго. – 2006. – С. 347.

9. Кострікова Ю.А. Особливості терапії пептичної виразки на різних стадіях загоєння виразкового дефекту // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Вклад молодих вчених в розвиток медичної науки і практики”. – Харків. – 2006. – С. 58-59.