Анотація до роботи:

Боднар Р.Я. Клініко-патогенетичне обгрунтування комплексної терапії з вобензимом та кандесартаном хворих на гострий інфаркт міокарда, поєднаний з гіперурикемією. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.11 – кардіологія. Івано-Франківський державний медичний університет МОЗ України. – Івано-Франківськ, 2005.

Дисертаційна робота присвячена вирішенню науково – практичного завдання, яке полягає в клініко-патогенетичному обґрунтуванні ефективності та безпеці застосування комплексної ензимотерапії та блокатора ангіотензину II у лікуванні хворих на гострий інфаркт міокарда поєднаний з гіперурикемією. Проведені дослідження свідчать, що гіперурикемія ініціює ушкодження ендотеліоцитів із розвитком продуктивних ендокардиту, васкуліту та інтерстиціального міокардиту, перебіг яких завершується формуванням кардіофіброзу; погіршує клінічний перебіг хвороби, обмін ліпідів, посилює перекисне окислення ліпідів і білків, ослаблює антиоксидний захист, імунну резистентність організму, активує згортальну та протизгортальну систему крові.

Порівняно із стандартною терапією, а також комбінованою терапією з вобензимом, додаткове застосування кандесартану в дозі 4 мг на добу сприяє нормалізації рівня в плазмі крові сечової кислоти і показників артеріального тиску, має антиоксидантний ефект, позитивно впливає на динаміку показників кардіодинаміки, суттєво знижує летальність і розвиток ускладнень гострого інфаркту міокарда. Комбінована терапія з вобензимом (в дозі 3 драже тричі на добу), порівняно із вказаними методами лікування, забезпечує гіпотригліцеридемічну дію та імунокорегуючий ефект. Включення кандесартану і вобензиму до стандартної терапії гострого інфаркту міокарда призвело до зниження летальності на 3,91 %.

У роботі наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає в клініко-патогенетичному обґрунтуванні ефективності та безпеці застосування комплексної ензимотерапії та блокатора ангіотензину II у лікуванні хворих на інфаркт міокарда поєднаний з гіперурикемією, яка погіршує перебіг хвороби, структуру і функцію серця, негативно впливає на обмін ліпідів і їх перекисне окиснення та антиоксидний захист, імунну резистентність організму, активність згортаючої та протизгортальної систем крові.

1. Гіперурикемія переважно діагностується при повторному, великовогнищевому і трансмуральному інфарктах міокарда, ускладнених кардіогенним шоком, набряком легень, аритміями і порушеннями провідності, а також у хворих із поєднаною супутньою патологією (артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, ожиріння) на фоні зниженої імунної реактивності. При цьому виникає дисфункція як клітинної так і гуморальної ланок імунітету: високий рівень відносної кількості В – лімфоцитів (CD₁₉₊) та ЦІК на фоні зменшення і диспропорції субпопуляцій Т – лімфоцитів (CD₄₊, CD₈₊), а також імуноглобулінів A, M, G.

2. За умов експериментальної гіперурикемічної кардіоміопатії виявлено активацію вільнорадикального окиснення ліпідів на фоні пригнічення антиоксидного захисту, що є основними причинами ураження мембранних структур ендотеліоцитів та кардіоміоцитів. Морфологічно гіперурикемічна кардіоміопатія проявляється поєднанням неспецифічних адаптивних і альтеративних змін у міокарді із розвитком продуктивних ендокардиту, васкуліту та інтерстиціального міокардиту, перебіг яких завершується формуванням кардіофіброзу.

3. Структурно-функціональна перебудова серця у хворих на інфаркт міокарда, асоційований з гіперурикемією, проявляється вираженим коронароатеросклерозом, мультиплікацією еластичних мембран, схильністю до тромбозу гілок коронарних артерій серця, збільшенням в периінфарктному інфільтраті відносної кількості лейкоцитів та ремоделюванням серця, що супроводжується достовірним зменшенням фракції викиду до 45,54±1,88 %, погіршенням співвідношення раннього і пізнього діастолічного наповнення, а також подовженням часу раннього діастолічного наповнення та періоду ізоволюметричного наповнення лівого шлуночка.

4. Підвищений рівень в плазмі крові сечової кислоти у хворих на інфаркт міокарда поєднується із вираженою ліпідною тріадою, високим індексом атерогенності (6,04±0,12) проти (5,49±0,09), достовірно вищим ніж у пацієнтів на інфаркт міокарда без гіперурикемії вмістом в плазмі крові дієнових кон’югат ((0,41±0,02) мкмоль/л проти (0,31±0,01) мкмоль/л), малонового диальдегіду ((5,90±0,32) мкмоль/л проти (4,74±0,33) мкмоль/л), альдегідо- та кетонопохідних білків нейтрального характеру ((1,94±0,08) моль/л проти (1,6±0,08) моль/л) на фоні пригнічення антиоксидантного захисту та активації процесів тромбогенезу із трансформацією дискоцитів у сфероцити.

5. Стандартне лікування сприяє покращенню клінічного стану хворих на інфаркт міокарда, асоційований з гіперурикемією, проте в підгострій стадії перебігу хвороби ще зберігається в плазмі крові на 28,57 % вище норми рівень сечової кислоти, не забезпечується достатня корекція дисліпідемії, вільно-радикального окиснення ліпідів та білків, систолічної та діастолічної функції лівого шлуночка серця.

6. Застосування при інфаркті міокарда комбінованої терапії з кандесартаном сприяє швидшій нормалізації в плазмі крові сечової кислоти, знижує летальність, розвиток кардіогенного шоку, альвеолярного набряку легень. При зазначеному методі лікування на 33,33 % зменшилася частота розвитку гострої аневризми серця, на 50,00 % - синдрому Дреслера, на 33,33 % - епістенокардитичного перикардиту. Відмічено швидшу нормалізацію артеріального тиску і позитивну динаміку показників кардіодинаміки, а саме зниження показників перед – і після навантаження, зростання фракції викиду з (45,54±1,88) % до (50,20±1,55) %, що пов’язано з його гіпотензивним, гіпоурикемічним та антиоксидантним ефектом.

7. Комбінована терапія з вобензимом у хворих на інфаркт міокарда з гіперурикемією проявляється гіпотригліцеридемічним (зниження на 56,68 %) і антиоксидантним ефектами, а також має виражений імунокорегуючий вплив, що виражається в більш суттєвому, ніж при застосуванні кандесартану, відновленні структури лімфоцитів, зниженні вмісту ЦІК, нормалізації рівнів В (CD₁₉₊) і Т (CD₃₊, CD₄₊, CD₈₊) лімфоцитів та імуноглобулінів A, M, G.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО НАУКОВОГО І ПРАКТИЧНОГО ВИКОРИСТАННЯ ЗДОБУТИХ РЕЗУЛЬТАТІВ

1. З метою покращення прогнозування перебігу і розвитку кардіальних ускладнень у хворих на інфаркт міокарда рекомендується, крім основних клініко - інструментальних і лабораторних досліджень, визначати рівень сечової кислоти в плазмі крові .

2. Хворим на інфаркт міокарда, асоційований з гіперурикемією (при концентрації сечової кислоти понад 0,46 ммоль/л) рекомендується додатково до традиційної терапії призначати кандесартан в дозі 4 мг на добу з метою усунення гіперурикемії, артеріальної гіпертензії, систолічної і діастолічної дисфункції лівого шлуночка серця, гіперпероксидації ліпідів та білків.

3. З метою корекції ліпідного обміну, рівноваги в оксидно-антиоксидній системі, вторинного імунодефіциту, морфофункціонального стану тромбоцитів та лімфоцитів у хворих на інфаркт міокарда асоційований з гіперурикемією доцільно додатково призначати вобензим в дозі 3 драже тричі на добу протягом (20±2) днів.

Публікації автора:

1. Швед М.І., Боднар Р.Я. Клінічна ефективність вобензиму і кандесартану в комплексному лікуванні хворих на гострий інфаркт міокарда, асоційований з гіперурикемією // Вісник наукових досліджень. – 2004. – № 4. – С. 21-22. (Дисертант самостійно зібрала і систематизувала матеріал, провела аналіз результатів дослідження, підготовила статтю до друку. Співавтор професор М.І.Швед здійснив загальне редагування статті і сумісно із дисертантом сформулював висновки).

2. Боднар Р.Я. Процеси вільнорадикального окислення ліпідів та білків і їх корекція у хворих на інфаркт міокарда, асоційований з гіперурикемією // Клінічна та експериментальна патологія. – 2004. – Т. ІІІ, № 2, Ч. 1. – C. 61-62.

3. Боднар Р.Я. Морфогенез кардіоміопатії при порушенні пуринового обміну // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія „Медицина”. – 2002. – Вип. 17. – С. 4-6.

4. Швед М.І., Боднар Р.Я. Морфологічні зміни артеріального русла серця при інфаркті міокарда, асоційованого з гіперурикемією // Вісник морфології (Reports of Morphology). – 2003. – № 2. – С. 315-317. (Дисертант самостійно проаналізувала результати патологоанатомічних розтинів, провела морфометричні дослідження, написала статтю. Співавтору професору Шведу М.І. належить ідея та загальне редагування статті).

5. Боднар Р.Я. Структурні зміни тромбоцитів при інфаркті міокарда, поєднаного з гіперурикемією // Вісник проблем біології і медицини. – Полтава, 2003. – Вип. 1. - С. 50-51.

6. Швед М.І., Боднар Р.Я., Вівчар Н.М. Поєднаний вплив артеріальної гіпертензії і гіперурикемії на перебіг гострого інфаркту міокарда // Галицький лікарський вісник. – 2003. – Т. 10 (1), частина ІІ. – С. 68-69. (Дисертантом самостійно зібрано і систематизовано матеріал, підготовлено тези до друку).

7. Боднар Р. Морфологічні зміни міокарда при експериментальній гіперурикемії // Матеріали 5-го Міжнародного медичного Конгресу студентів і молодих вчених. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. – С. 176.

8. Боднар Р.Я. Гіперурикемія – критерій важкості перебігу інфаркту міокарда // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Актуальні питання теоретичної та практичної медицини”. – Суми, 2002. – С. 62-63.

9. Боднар Р.Я. Вплив гіперурикемії на гемостазіологічні показники крові хворих на інфаркт міокарда // Матеріали ХLV підсумкової (міжрегіональної) науково-практичної конференції “Здобутки клінічної та експериментальної медицини”. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. – С. 26

10. Боднар Р., Соснієнко С. Особливості обміну ліпідів у хворих на інфаркт міокарда з гіперурикемією // Матеріали 6-го Міжнародного медичного Конгресу студентів і молодих вчених. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. – С. 10. (Дисертант сумісно з співавтором провела лабораторні дослідження, самостійно провела статистичну обробку отриманих результатів, підготовила до друку тези).

11. Боднар Р. Взаємозв’язок між рівнем сечової кислоти та частотою ускладнень гострого інфаркту міокарда // Матеріали 7-го Міжнародного медичного Конгресу студентів і молодих вчених. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2003. – С. 8.

12. Швед М.І., Боднар Р.Я. Ефективність вобензиму в комплексній терапії хворих на інфаркт міокарда, асоційований з гіперурикемією // Матеріали науково-практичної конференції “Актуальні питання кардіології і ревматології”. – Київ, 2003. – С. 100. (Дисертант самостійно зібрала і систематизувала матеріал, підготовила тези до друку).

13. Боднар Р. Зв’язок між концентрацією сечової кислоти і ступенем окислювальної модифікації білків у крові хворих на інфаркт міокарда // Матеріали 8-го Міжнародного медичного Конгресу студентів і молодих учених, приурочений до 150-ліття від дня народження І.Я. Горбачевського. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2004. – С. 9.

14. Боднар Р.Я., Швед М.І., Волков К.С. Вплив сечової кислоти на морфофункціональний стан лімфоцитів крові у хворих на гострий інфаркт міокарда // Матеріали науково-практичної конференції ”Гістологія на сучасному етапі розвитку науки” / Під ред. проф. К.С. Волкова. – Тернопіль: “Укрмедкнига”, 2004. – С.8 (Дисертант підготовила матеріали до друку, здійснила інтерпретацію субмікроскопічних змін).

15. Швед М.І., Боднар Р.Я. Гіпоурикемічний та гіпотензивний ефекти кандесартану при лікуванні хворих на гострий інфаркт міокарда // Матеріали VІІ Національного конгресу кардіологів України / За ред. В.М. Коваленка, Г.В. Дзяка, М.І. Лутая, Г.С. Воронкова та ін. – К.: СПД Коляда О.П., 2004. – С. 267. (Дисертантом самостійно зібрано і систематизовано матеріал, підготовлено тези до друку).

16. Швед М.І., Боднар Р.Я. Лікувальна ефективність кандесару у хворих на гострий інфаркт міокарда, асоційований з гіперурикемією // Матеріали ХLVІІ підсумкової науково-практичної конференції, присвяченої 150-річчю з дня народження академіка І.Я. Горбачевського “Здобутки клінічної та експериментальної медицини”. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2004. – С. 58. (Дисертантом самостійно зібрано і систематизовано матеріал, підготовлено тези до друку).

17. Боднар Р. Гіполіпідемічний ефект вобензиму і кандесартану у хворих на інфаркт міокарда асоційований з гіперурикемією // Матеріали ІХ Міжнародного медичного Конгресу студентів і молодих вчених. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2005. – С. 5.

18. Швед М.І., Боднар Р.Я., Мазур П.Є. Корекція гемодинамічних змін кандесартаном у хворих на інфаркт міокарда асоційований з гіперурикемією // Збірник тез Всеукраїнської науково-практичної конференції „Здобутки і перспективи клінічної терапії та ендокринології”. – Тернопіль: “Укрмедкнига”, 2004. – С. 78-79. (Дисертантом проведено аналіз самостійно отриманих даних, підготовлено матеріали до друку).

За матеріалами дослідження видано інформаційний лист № 85 – 2005

М.І. Швед, Р.Я. Боднар “Корекція міокардіальної дисфункції та гіперурикемії із застосуванням препарату “Кандесар” у хворих на інфаркт міокарда” (рішення ПК “Кардіологія і ревматологія”, протокол № 4 від 5.04.2005 р.). (Дисертант самостійно зібрала і систематизувала матеріал, провела аналіз результатів дослідження і підготовила текст до друку. Співавтору професору М.І.Шведу належить ідея та загальне редагування матеріалів інформаційного листа).