1. В дисертації подано теоретичне обґрунтування результатів і досягнуто вирішення наукової задачі – встановлені клініко-патогенетичні особливості перебігу пептичної дуоденальної виразки в поєднанні з гіпертонічною хворобою та розроблено метод терапії, що дозволило підвищити ефективність лікування. 2. Клінічна картина пептичної дуоденальної виразки в поєднанні з гіпертонічною хворобою характеризується нашарування ознак артеріальної гіпертензії, що збільшує частоту виявлення диспепсичного (91,7%) та астеноневротичного (97,1%) синдромів. Клінічні ознаки захворювання мають найбільш виразні прояви при II стадії гіпертонічної хвороби та взаємопов’язані зі ступенем обсіменіння слизової оболонки шлунку H.pylori. Морфо-функціональні зміни у слизової оболонці шлунку та дванадцятипалої кишки у період загострення пептичної дуоденальної виразки у поєднанні з гіпертонічною хворобою мають деякі особливості: помірну глибину виразкового дефекту, переважне запалення всієї товщі слизової оболонки, наявність діапедезних крововиливів, поверхневих ерозій, більшу ступень виразності активності запалення та меншу - атрофічних процесів, помірну ступінь обсіменіння слизової оболонки шлунку Н.рylori та ІІ тип запального інфільтрату. 3. Для загострення пептичної дуоденальної виразки, що сполучена з гіпертонічною хворобою, характерно збільшення продуктів перекісного окислення ліпідів, про що свідчить накопичення у крові продуктів ліпопероксидації – малонового диальдегіду й дієнових кон’югатів. Водночас у хворих з даними захворюваннями має місце суттєве пригнічення активності системи антиоксидантного захисту, що підтверджено зниженням активності її ферментів – каталази й супероксиддисмутази. Також наявність виразкового дефекту в слизовій оболонці дванадцятипалої кишки при сполучанні з гіпертонічною хворобою супроводжується зменшенням рівню метаболітів оксиду азоту. 4. Розвиток пептичної дуоденальної виразки відбувається на тлі пригнічення показників неспецифічної клітинної ланки імунітету (знижуються фагоцитарний індекс та фагоцитарне число) та підвищення С-реактивного білка й прозапальних цитокінів (фактора некрозу пухлини- та інтерлейкіна-1). Поєднання пептичної дуоденальної виразки з гіпертонічною хворобою сприяє виникненню більш виразних змін в даних показниках, що обумовлює тривалий перебіг захворювань. 5. При загостренні пептичної дуоденальної виразки в поєднанні з гіпертонічною хворобою спостерігаються вірогідні зміни в показниках міжфазної тензіометрії та реометрії, що проявляється підвищенням поверхневого натягу в ділянці коротких часів та часу релаксації на тлі пригнічення поверхневого натягу в ділянці довгих й дуже довгих часів життя поверхні та зниженням в’язкоеластичності крові. Фізико-хімічний стан крові тісно пов’язаний з показниками ліпідів та мав залежність від вмісту С-реактивного білка та прозапальних цитокінів; корелював з активність ферментної ланки системи антиоксидантного захисту та рівнем нітритемії. Зміни у фізико-хімічних властивостях шлункового соку проявлялися вірогідним підвищенням поверхневого натягу в ділянці коротких та довгих часів шлункового соку. Ці зміни мали залежність від виразності запального процесу в слизової оболонці шлунка, ступеню обсіменіння її Н.pylori, тривалості анамнезу, віку, та рН шлункового соку. Встановлено кореляційний зв'язок показників поверхневого натягу шлункового соку із вмістом показників перекісного окислення ліпідів та прозапальних цитокінів у крові 6. Додаткове застосування глутаргіну в комплексній терапії пептичних дуоденальних виразок в поєднанні з гіпертонічною хворобою, підвищує результати терапевтичних заходів, що відбивають дані додаткових досліджень: спостерігається вірогідне покращення фізико-хімічних властивостей крові та шлункового соку, достовірні зміни в показниках системи оксиду азоту, антиоксидантного захисту, показниках перекісного окислення ліпідів, та імунної системи, а виявлені між показниками кореляційні залежності дозволяють використовувати їх у якості критеріїв діагностики та оцінки якості терапії. |
