Анотація до роботи:

Тутберідзе Н.Т. Клініко-патогенетичне обґрунтування терапії хворих на дуоденальну виразку, поєднану з хронічним пієлонефритом. –Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.02 – внутрішні хвороби. – Луганський державний медичний університет МОЗ України, Луганськ, 2007.

Дисертація присвячена питанням підвищення ефективності лікування хворих на дуоденальну виразку, асоційовану з Н.рylori, що рецидивує, поєднану з хронічним пієлонефритом, на підставі вивчення клінічних особливостей перебігу захворювання. Показана доцільність визначення особливостей клінічних проявів дуоденальної виразки, поєднаної з хронічним пієлонефритом, для оцінки тяжкості й характеру перебігу захворювання, та підбору адекватної терапії. Доведено, що різноспрямовані відхилення від фізіологічної норми рівнів, а також процесів утворення, всмоктування і утилізації коротколанцюгових жирних кислот при поєднанні дуоденальної виразки з хронічним пієлонефритом можуть служити біохімічними маркерами структурних і функціональних порушень кишкового мікробіоценозу при клінічній оцінці стану хворого. Розроблено раціональний підхід до комплексної терапії дуоденальної виразки, поєднаної з хронічним пієлонефритом, з використанням комбінації рабепразолу, кларитроміціну, амоксицилін/клавуланат (амоксиклаву), лактовіту форте та «Канефрону Н», в результаті чого досягнута суттєво більша тривалість ремісії і стабільність результатів лікування поєднаних захворювань.

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і досягнуте рішення наукової задачі на підставі вивчення клініко-лабораторних, морфологічних та мікробіологічних особливостей перебігу дуоденальної виразки в сукупності з хронічним пієлонефритом. Підвищено ефективність діагностики (визначення рівня летючих жирних кислот) та лікування цих захворювань шляхом включення до базисної терапії амоксиклаву, лактовіту форте та рослинного препарату Канефрону Н.

1. Серед клінічних особливостей перебігу ДВ, поєднаної з ХП, слід зазначити більш виражений больовий синдром (38,3% осіб), а також нетипову локалізацію болі у правому підребер’ї з ірадіацією у поперекову ділянку (45% хворих). Частіше в основній групі пацієнтів визначались рецидиви захворювань (до 3-4 разів на рік) та прояви диспепсичного синдрому (96,7%), який характеризувався різноманітністю та забарвленістю. Також у 85,0% хворих періодично реєстрували «безпричинне» підвищення температури тіла, головний біль (100%), дизуричні розлади (48,3%).

2. У хворих ДВ в сукупності з ХП при ендоскопічному дослідженні визначали дещо більший розмір виразок (9,35+0,23 мм проти 6,21+0,38 мм в групі порівняння, р<0,05); візуально спостерігали привалювання виразок, дно яких було вкрите фібрином, мало високий край зі значним запальним валом. Також у осіб основної групи спостерігався більш сильний кореляційний звязок між ступенем гелікобактеріозу та вираженістю запального процесу (r=+0,623, р<0,01), що можна пояснити дисбалансом регуляторних систем організму, проникненням та агресією різних інфекційних агентів і ускладненням патологічного стану.

3. При сполученні пептичної виразки та хронічного пієлонефриту встановлено виражений ступінь порушення видового та кількісного мікробного стану кишечнику. Бактеріологічне дослідження сечі та видова ідентифікація збудника дозволили виявити серед збудників ниркової інфекції вміст кишкової мікрофлори: E.сoli - у 33 (55,0%); Enterococcus spp. - 6 (10,0%) та Klebsiella spp. – у 5 (8,3%) хворих.

4. При поєднанні ДВ та ХП виникають реальні умови для патологічних порушень метаболічної активності мікрофлори кишечнику, здатних надавати як фізіологічні, так і патофізіологічні ефекти в організмі, про що свідчать зміни рівнів летючих (коротколанцюгових - С₂–С₆) жирних кислот у калі. За рахунок дисбіозу кишечнику у хворих з ДВ та ХП спостерігається зниження вмісту С₂ на 41,48 %, рівню С₄ - майже в 2 рази та С₅ - на 39,81 % відносно контролю (р<0,05).

5. Лікування хворих з дуоденальною виразкою, яка асоційована з Н.pylori, та поєднана з хронічним пієлонефритом, необхідно проводити з урахуванням патологічних змін в слизовій оболонці шлунку та дванадцятипалої кишки, результатів бактеріологічних досліджень сечі та вмісту кишечнику. Патогенетично обґрунтованим є включення до базисної терапії таких хворих амоксициліну/клавуланату, пробіотиків (лактовіт форте) та рослинного препарату Канефрон Н, оскільки їх призначення прискорює досягнення клініко-лабораторної ремісії та подовжує її тривалість.

Публікації автора:

1. Тутберидзе Н.Т. Эффективность орнидазола в отношении Helicobacter pylori, выделенных у больных с рецидивирующей пептической язвой желудка и двенадцатиперстной кишки // Український терапевтичний журнал.-2004.- № 4.-С. 43-45.

2. Тутберидзе Н.Т. Альтернативный вариант антихеликобактерной терапии при рецидивах язвенной болезни желудка и двенадцатиперстной кишки // Сучасна гастроентерологія.-2004.- № 6 (20).-С. 62-65.

3. Тутберидзе Н.Т. Оценка антихеликобактерной эффективности оригинальной схемы квадротерапии при рецидивирующей пептической язве желудка и двенадцатиперстной кишки // Сучасна гастроентерологія.- 2005.- № 3 (23).-С. 24-25.

4. Тутберідзе Н.Т. Клініко-бактеріальні і функціональні особливості виразки дванадцятипалої кишки, асоційованої з Helicobacter pylori, у хворих на хронічний пієлонефрит // Український терапевтичний журнал.- 2006.- № 3.-С. 59-61.

5. Тутберидзе Н.Т. Эффективность и безопасность антихеликобактерной терапии пептических язв двенадцатиперстной кишки, ассоциированных с Helicobacter pylori, у больных с хроническим пиелонефритом // Український терапевтичний журнал.-2007.-№2.- С. 75-77.

6. Тутберідзе Н.Т. Використання препарату «Мератин» в антигелікобактерній терапії другої лінії у хворих на пептичну виразку шлунку або дванадцятипалої кишки, асоційованих з Helicobacter pylori // Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції «Новітні технології в діагностиці та лікуванні внутрішніх хвороб», 21-22 жовтня 2004 р.- Харків, 2004.- С. 123.

7. Тутберидзе Н.Т. Новые подходы к лечению рецидивирующих пептических язв желудка и двенадцатиперстной кишки // Матеріали науково-практичної конференції «Сучасні технології в діагностиці та лікуванні гастроентерологічних захворювань» (до 200-річчя ХДМУ) 19 квітня 2005 року.- Харків, 2005.- С. 49-50.

8. Тутберидзе Н.Т. Оценка клинической эффективности и безопасности альтернативной схемы антихеликобактерной терапии второй линии // Матеріали науково-практичної конференції «Терапевтичні читання: Алгоритми сучасної діагностики та лікування внутрішніх хвороб», присвяченої пам’яті академіка Л.Т. Малої 21-22 квітня 2005 р.- Харків, 2005.- С. 229.