В дисертації представлено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової задачі щодо оптимізації консервативного лікування хворих із ЛМ шляхом наукового обґрунтування застосування рекомбінантного б2в-ІФН на підставі вивчення клініко-цитокінових механізмів розвитку захворювання, спрямоване на підвищення ефективності традиційного лікування, профілактику ускладнень ЛМ та збереження репродуктивної та менструальної функції жінок. 1. Особливостями репродуктивного здоров’я жінок з ЛМ незалежно від її розмірів є висока частота мено- та метрорагій, невиношування вагітності, штучних абортів, хронічного аднекситу, ендометриту та вульвовагінальних інфекцій. Достовірно частіше в хворих з ЛМ більше 10 тижнів встановлені захворювання серцево-судинної (50%), сечовидільної (37,1%), дихальної систем (31,4%), варикозна хвороба (40%), алергічні захворювання (24,3%). Порушення ШКТ та ожиріння встановлені з однаковою частотою. 2. Безсимптомний перебіг лейоміоми спостерігається як при великих розмірах (7,1%), так і при її малих формах (14,3%). У 33,9% пацієнток встановлена ізольована ЛМ, у 66,1% жінок – ЛМ в поєднанні з гіперплазією ендо- та міометрія. Діагностовано поєднання лейоміоми з гіперплазією ендометрія (38,1%), аденоміозом (27,4%), ГЕ та аденоміозом (10,1%), ендометріозом яєчника (0,6%). Поєднана патологія зустрічається з однаковою частотою як при симптоматичних, так і безсимптомних варіантах лейоміоми матки. 3. Встановлено підвищення продукції ФНПб, ІЛ-4, ІЛ-8 у сироватці крові в жінок із лейоміомою матки незалежно від тривалості захворювання. Рівень ІФНб збільшується зі зростанням пухлини та тривалістю захворювання, різко зменшуючись після 7 років. При поєднанні лейоміоми з гіперплазією ендометрія та аденоміозом рівні ФНПб та ІФНб знижуються у крові у 2,8 і в 8,1 рази відповідно.
Рівень сироваткового ІФНб 30 пг/мл й менше є діагностичним критерієм поєднання ЛМ з гіперплазією ендометрія та аденоміозом. 4. Підвищення рівнів ФНПб і ІЛ-8 в перитонеальній рідині вказує на ріст лейоміоми матки. Рівень ІФН-б не залежить від розмірів ЛМ, ІЛ-4 знижується, ФНПб збільшується в 9 разів при лейоміомі 10-13 тижнів, ІЛ-8 – у 2,4 рази при ЛМ більше 14 тижнів. При тривалості захворювання 3-4 роки виявлено збільшення продукції ФНПб та ІЛ-8, та зниження – при тривалості більше 7 років із одночасним підвищенням ІЛ-4. Концентрації ФНПб, ІЛ-8, ІЛ-4 різко збільшувалися, а ІФНб знижувався при поєднанні ЛМ з ГЕ та аденоміозом. Найбільш високі рівні ФНПб, ІЛ-4 та ІЛ-8 знайдені при інтрамуральній локалізації вузлів. 5. Підвищення продукції ІФНб та ІЛ-4 в матковій артерії вказують на зростання лейоміоми матки. Найбільш високі показники ФНПб та ІЛ-8 в матковій артерії встановлені при ізольованій лейоміомі, при поєднаній патології матки – найбільш низькі. Збільшення продукції ФНПб та ІЛ-4 в матковій артерії встановлено при субсерозній локалізації, а ІЛ-8 – при інтрамуральній та субмукозній лейоміомах. 6. Застосування б-2в ІФН – лаферобіону при консервативному лікуванні хворих на лейоміому матки дозволило в 3,3 рази знизити тяжкість клінічних симптомів, у 2,7 рази – частоту мено- та метрорагій, зменшити об’єм міоматозної матки в середньому на 8%, об’єм найбільшого вузла – на 15,6%. При цьому клінічна ефективність терапії збільшується при розмірі матки не більше 8 тижнів, пременопаузальному віці жінки та при поєднанні ЛМ з гіперплазією ендометрія. 7. Включення в схему гормональної терапії б-2в інтерферону дозволяє через 3 місяці досягти клініко-патогенетичної ефективності в 91,9% хворих (при традиційному лікуванні – у 62,9%). Вказаний ефект зберігається протягом не менше 6 місяців після закінчення гормональної терапії. Практичні рекомендації 1. Новий спосіб діагностики лейоміоми матки в поєднанні з аденоміозом і гіперплазією ендометрія – за рівнем сироваткового ІФНб. При рівні ІФНб в сироватці крові менше 30 пг/мл діагностується ЛМ в поєднанні з аденоміозом і ГЕ з точністю 86%. 2. Необхідне активне спостереження за хворими з лейоміомами матки. На етапі виявлення ЛМ основною задачею є виключення патології, що вимагає хірургічного лікування. У процесі динамічного спостереження слід проводити вивчення рівня б-ІФН у хворих і включати б-2в інтерферон у комплекс гормональної терапії. 3. Схема терапії, що рекомендується: лаферобіон внутрішньом’язово по 1 млн.од. через день на курс 8 ін’єкцій з 4-го по 18 день менструального циклу або на 4-й день після вишкрібання. Курс повторити тричі протягом 3 менструальних циклів. З 5-го по 25 день приймати прогестагени від 3 до 6 місяців. |
