У дисертації представлено теоретичне узагальнення результатів і досягнуто вирішення наукового завдання: доведено патогенетичну роль порушень балансу цитокінової сітки (IL1, IL2, IL4, IL6, IL8, TNF) і мікроелементного статусу (Cu, Mn, Mo, Pb, Sr, Zn) в організмі хворих на подагричний артрит, продемонстровано зв’язок показників з окремими клініко-лабораторними ознаками хвороби та станом пуринового обміну, визначено критерії, що дозволяють прогнозувати перебіг і ефективність лікування захворювання. 1. На форму подагричного артриту та його розповсюдженість впливають вік хворих, характер ниркової патології, периферичний судинний опір, порушення збудливості міокарда, ураження аорти, розміри порожнин серця, діастолічна функція лівого шлуночка, тип гіперурикемії, рівень СКк, активність КО в крові та нирковий Кск, а від особливостей суглобового синдрому залежить стан пуринового обміну та формування вторинного остеоартрозу. 2. Розвиток подагричного артриту супроводжується збільшенням у крові хворих параметрів IL1 у 2,5 раза, IL2 – в 14,3 раза, IL4 – в 1,1 раза, IL6 – в 13,1 раза, IL8 – в 1,4 раза, TNF – в 3,3 раза, що відповідно зареєстровано в 66%, 100%, 25%, 100%, 59% і 60% хворих, причому тільки вміст IL8 не визначається активністю артикулярного синдрому, а інтегральний стан цитокінової сітки залежить від форми та розповсюдженості артриту, типу нефропатії, функції нирок, діастолічної функції лівого шлуночка серця, кістково-деструктивних змін з боку суглобів; у свою чергу, вміст цитокінів впливає на патогенетичні побудови при ураженні суглобів у хворих на подагру. 3. Інтегральний стан цитокінової сітки та рівень IL6 в крові при подагричному артриті визначаються типом гіперурикемії, а окремі показники прозапальних та імунорегуляторних інтерлейкінів і TNF залежать від вмісту СКк, СКс, Кск, активностей КО, АДА й 5НТ, які, у свою чергу, впливають на концентрації IL1, IL2, IL4, IL6, IL8 і TNF. 4. Подагра проявляється збільшенням вмісту у волоссі міді в 1,4 раза, молібдену – в 24,2 раза і цинку – в 1,2 раза на фоні зменшення марганцю в 2,3 раза і свинцю – в 3,6 раза, що відповідно спостерігається у 79%, 100%, 23%, 83% і 76% хворих, причому, за винятком рівня молібдену, параметри змінюються тільки в разі загострення суглобового синдрому, залежать від форми й розповсюдженості артриту, наявності периферичних і кісткових тофусів, остеопорозу та остеокістозу, типу нефропатії, функціонального стану нирок і лівого шлуночка серця, й визначають кістково-деструктивні зміни з боку суглобів і хронізацію артикулярного патологічного процесу. 5. Мікроелементний склад в організмі хворих на подагричний артрит, зокрема рівні міді, свинцю, стронцію, цинку, тісно пов’язаний з типом порушень пуринового обміну, залежить від параметрів СКк, СКс, Кск і активності КО, але не АДА і 5НТ, а вміст міді, молібдену, свинцю та цинку визначають рівень продуктів метаболізму пуринів, концентрацію прозапальних та імунорегуляторних цитокінів у крові, з якими у міді, марганцю та свинцю є достовірні кореляційні зв’язки, за винятком лише IL8. 6. У хворих на подагру поліпшення та значне поліпшення від проведеного лікування досягається у 82% випадків, на що впливають характер артриту й нефропатії, наявність остеокістозу та узурацій суглобових поверхонь кісток, початковий рівень IL2, IL4, IL6 і TNF у крові, причому ефективність терапії тісно пов’язана з динамікою параметрів IL4-емії, а зміни показників цитокінової сітки й мікроелементного складу у волоссі при подагричному артриті пов’язані з використанням у комплексному лікуванні урикодепресора алопуринолу, урикозурика лозартану й антиагрегантів з групи інгібіторів АДА й фосфодіестерази – пентоксифіліну, дипіридамолу. |
