Анотація до роботи:

Гриценко С.Й. Клініко-патогенетичні особливості кардіогемодинаміки і порушень ритму серця та їх корекція у хворих на післяінфарктний кардіосклероз, асоційований із гіперурикемією. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.11. – кардіологія, Івано-Франківський державний медичний університет, Івано-Франківськ, 2008.

Дисертація присвячена вивченню ефективності застосування епросартану та фенофібрату у хворих на післяінфарктний кардіосклероз, асоційований із гіперурикемією. На підставі обстеження 147 хворих встановлено, що гіперурикемія погіршує перебіг хвороби, посилюючи процеси пізнього постінфарктного ремоделювання серця та атерогенезу, на фоні яких зростає ризик виникнення складних порушень ритму і провідності.

Включення епросартану та фенофібрату до комплексної терапії є адекватним засобом для досягнення цільових рівнів артеріального тиску у 85,7 % хворих, корекції дисліпідемії, гіперурикемії та активності системного запалення, попередження ремоделювання серця та прогресування систоло-діастолічної дисфункції міокарда, за рахунок чого достовірно покращуються параметри варіабельності серцевого ритму та зменшується частота життєво небезпечних аритмій.

У роботі наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає в клініко-патогенетичному обґрунтуванні застосування блокатора рецепторів ангіотензину ІІ епросартану та фенофібрату у хворих на післяінфарктний кардіосклероз, асоційований із гіперурикемією. Показано, що гіперурикемія погіршує перебіг хвороби, посилюючи процеси пізнього патологічного постінфарктного ремоделювання серця та атерогенезу, на фоні яких зростає ризик виникнення складних порушень ритму і провідності.

1. У пацієнтів із післяінфарктним кардіосклерозом, в анамнезі яких переважають великовогнищеві, повторні інфаркти міокарда, ускладнені розвитком післяінфарктних аневризм і серцевої недостатності на фоні супутньої патології (артеріальної гіпертензії, цукрового діабету, ожиріння), достовірно в 3,9 рази частіше діагностується гіперурикемія. При цьому в 60,5 % випадків у них виявляється метаболічний синдром, одним із проявів якого є підвищений рівень сечової кислоти.

2. У хворих на післяінфарктний кардіосклероз, асоційований із гіперурикемією, спостерігається неоднорідність процесів шлуночкової реполяризації (D(Q-T) більше 70 мс) та зниження часових показників варіабельності серцевого ритму (SDNN менше 100 мс) на фоні загального вегетативного дисбалансу з перевагою гіперсимпатикотонії. При цьому в них достовірно в 2,5 рази частіше реєструється шлуночкова екстрасистолія II–IV класу за Lown-Wolf та порушення провідності в системі Гіса-Пуркіньє, у порівнянні з хворими з нормоурикемією.

3. У пацієнтів із післяінфарктним кардіосклерозом, асоційованим із гіперурикемією, достовірно в 3,4 рази частіше виявляється артеріальна гіпертензія “дуже високого ризику” з порушеним добовим профілем АТ за типом non dipper – у 42,1 % хворих, night peaker - у 5,3 %, over dipper - у 10,5 %, а також підвищеними показниками варіабельності та ранкового підйому АТ, що асоціюється з негативним прогнозом у плані розвитку ускладнень із боку органів–мішеней.

4. Гіперурикемія асоціюється з прогресуванням патологічного постінфарктного ремоделювання серця, яке проявляється достовірним збільшенням індексу маси міокарда лівого шлуночка ((220,9±6,9) г/см²) та порушенням його геометрії за типом концентричної (56,6 %) і ексцентричної (40,6 %) гіпертрофії з формуванням діастолічної дисфункції за релаксаційним типом - у 19,8 %, за псевдо-нормальним - у 67,0 % та рестриктивним - у 13,2 % пацієнтів. Встановлено достовірний кореляційний взаємозв’язок між підвищеним рівнем сечової кислоти і показни-ками внутрішньосерцевої гемодинаміки та діастолічної функції (r=0,4-0,6, р<0,01).

5. У хворих на післяінфарктний кардіосклероз, асоційований із гіперурикемією, у 70,9 % випадків визначаються комбіновані дисліпідемії з гіпертригліцеридемією, низьким рівнем ліпопротеїдів високої щільності та високим коефіцієнтом атерогенності на фоні підвищеної активності маркерів системного запалення. Встановлено тісний кореляційний зв’язок між підвищеним рівнем сечової кислоти і С реактивним білком (r=0,7, р<0,01), фактором некрозу пухлин a (r=0,8, р<0,01), інтерлейкіном - 1 (r=0,7, р<0,01).

6. Застосування епросартану в комплексі зі стандартною терапією сприяє нормалізації циркадного індексу ЧСС, зменшенню загальної кількості шлуночкових екстрасистол на 66,4 % (у контролі – на 39,7 %), повному усуненню епізодів шлуночкової тахікардії, поліморфної екстрасистолії, зменшенню тривалості коригованого інтервалу Q-T і його дисперсії на 21,1 % та підвищенню варіабельності серцевого ритму. Цільових рівнів АТ та нормалізації добового профілю досягнуто у 85,7 % хворих (у контролі – у 63,3 %). Відмічено достовірний регрес гіпертрофії лівого шлуночка (індекс маси міокарда зменшився на 14,3 г/м² (у контролі – на 9,5 г/м²)) та зростання його фракції викиду з (46,2±1,2) до (52,4±1,1) %.

7. Включення в комплексну терапію фенофібрату у хворих на післяінфарктний кардіосклероз, асоційований із гіперурикемією, забезпечує стійкий гіпоурикемічний, гіполіпідемічний та плейотропний ефекти, що проявляється зниженням рівня загального холестерину на 21,1 %, тригліцеридів на 44,2 %, ліпопротеїдів низької щільності на 30,1 %, сечової кислоти на 37,5 %, С реактивного білка на 71,2 %, фактору некрозу пухлин a на 69,0 %, інтерлейкіну 1 на 47,1 % та зростання ліпопротеїдів високої щільності на 30,7%.

8. Комбінована терапія епросартаном та фенофібратом у хворих на післяінфарктний кардіосклероз, асоційований із гіперурикемією, є адекватним засобом для досягнення цільових рівнів АТ, корекції дисліпідемії, гіперурикемії та активності системного запалення, попередження патологічного ремоделювання серця та прогресування систоло-діастолічної дисфункції міокарда, за рахунок чого достовірно покращуються параметри варіабельності серцевого ритму та зменшується частота життєво небезпечних аритмій.

Публікації автора:

1. Швед М.І. Клінічна оцінка порушень ритму серця та змін добового профілю артеріального тиску у хворих з ішемічною кардіопатією, асоційованою із гіперурикемією / М.І. Швед, С.Й. Гриценко // Вісник наукових досліджень. - 2006. - № 4. - С. 112-113. (Здобувачем зібрано і систематизовано матеріал, підготовлено статтю до друку. Проф. М.І. Швед провів редагування статті).

2. Швед М.І. Гіперурикемія як фактор серцево-судинного ризику (аналіз 27 рандомізованих досліджень та власних даних) / М.І. Швед, С.Й. Гриценко // Ліки України. - 2006. - № 106. - С. 70-74. (Здобувачем зібрано і систематизовано матеріал, підготовлено статтю до друку. Проф. М.І. Швед провів редагування статті).

3. Гриценко С.Й. Вплив епросартану та фенофібрату на варіабельність серцевого ритму та дисперсію інтервалу Q-T у пацієнтів із післяінфарктним кардіосклерозом, асоційованим із гіперурикемією / С.Й. Гриценко // Вісник наукових досліджень. - 2007. - № 3. - С. 33-36.

4. Швед М.І. Метаболічні та плейотропні ефекти фенофібрату у пацієнтів з ішемічною кардіопатією, асоційованою із гіперурикемією / М.І. Швед, С.Й. Гриценко // Галицький лікарський вісник. - 2007. - Т.14. - № 2.- С. 77-79. (Здобувачем зібрано і систематизовано матеріал, підготовлено статтю до друку. Проф. М.І .Швед провів редагування статті).

5. Швед М.І. Можливості корекції ремоделювання та порушень ритму серця у хворих на післяінфарктний кардіосклероз, асоційований із гіперурикемією / М.І. Швед, С.Й. Гриценко // Вісник наукових досліджень.- 2008.- № 1.- С. 34-36. (Здобувачем зібрано, підготовлено статтю до друку. Проф. М.І. Швед провів редагування статті).

6. Гриценко С.Й. Вплив гіперурикемії на ліпідний обмін у пацієнтів з ішемічною кардіопатією / С.Й. Гриценко: матеріали Х Міжнародного медичного конгресу студентів і молодих вчених, 11-13 травня 2006 р.- Тернопіль: Укрмедкнига, 2006.- С. 16.

7. Гриценко С.Й. Вплив епросартану та фенофібрату на прозапальні біомаркери у пацієнтів з ішемічною кардіопатією, асоційованою із гіперурикемією / С.Й. Гриценко: матеріали ХІ Міжнародного медичного конгресу студентів і молодих вчених, 10-12 травня 2007 р.- Тернопіль: Укрмедкнига, 2007.- С.13.

8. Гриценко С.Й. Вплив тривалої терапії епросартаном на процеси ремоделювання лівого шлуночка у пацієнтів із постінфарктним кардіосклерозом, асоційованим із гіпреурикемією / С.Й. Гриценко: матеріали VІІІ Національного конгресу кардіологів України, (Київ, 20-22 вересня 2007 р.) // Український кардіологічний журнал.- 2007.- № 5.-– С. 155.

9. Гриценко С.Й. Ефективність фенофібрату у корекції дисліпідемії у пацієнтів з ІХС, асоційованою із гіпeрурикемією / С.Й. Гриценко: матеріали ІV Міжнародної наукової конференції студентів та молодих вчених [“Молодь та перспективи сучасної медичної науки”], (Вінниця, 5-6 квітня 2007 р.). – Вінниця, 2007. - С. 114.

10. Швед М.І. Вплив епросартану та фенофібрату на процеси реполяризації серця у пацієнтів із післяінфарктним кардіосклерозом, асоційованим із гіперурикемією / М.І. Швед, С.Й. Гриценко: матеріали науково-практичної конференції [“Новини внутрішньої медицини з позицій доказів”], (Рівне, 1-2 листопада 2007 р.).- Рівне, 2007.- С. 188. (Здобувачем підготовлено тези до друку. Проф. М.І.Швед сформулював висновки).

11. Швед М.І. Антигіпертензивні ефекти епросартану у пацієнтів із ішемічною хворобою серця в поєднанні з артеріальною гіпертензією / М.І. Швед, С.Й. Гриценко: матеріали VІІІ Національного конгресу кардіологів України, (Київ 20-22 вересня, 2007р.) // Український кардіологічний журнал.- 2007.- № 5. – С. 184. (Здобувачем підготовлено тези до друку. Проф. Швед М.І. редагував тези).

12. Швед М.І. Особливості ведення хворих на післяінфарктний кардіосклероз із метаболічним синдромом / М.І. Швед, С.Й. Гриценко: матеріали науково-практичної конференції [“Метаболічний синдром у практиці терапевта”], (Харків, 29-30 січня 2008 р.). - Харків, 2008.- С. 87. (Здобувачем підготовлено тези до друку. Проф. М.І.Швед сформулював висновки).

13. Grytsenko S. Hyperuricemia, dislipidemia and inflammatory markers in patients with chronic coronary disease / S. Grytsenko: VI International Congress of Medical Sciences, 10 –13 May 2007. – Sofia, 2007. - P. 87.

14. Grytsenko S. Serum uric acid, inflammatory markers and left ventricular remodeling in patients with coronary heart disease / S. Grytsenko: аnnual meeting of the ESC Working Group on Myocardial Function: [“Adverse cardiac remodeling: mechanisms and repair”], (Cracow, 4-6 May 2007).- Cracow, 2007.- P. 20.

15. Shved M.I. Eprosartan and fenofibrate reduces Q-T dispersion and incidence of ventricular arrhythmias in patients with postinfarction cardiosclerosis / M.I. Shved, S.Y. Grytsenko: материалы конгресса [“Кардиостим –2008”], (Санкт-Петербург, 14-16 февраля 2008 г.). - Санкт-Петербург, 2008.- С. 61 (Здобувач підготувала тези до друку. Проф. М.І.Швед сформулював висновки).

16. Інформаційний лист № 186-2007. Метод корекції структурно-функціональних змін серця та процесів аритмогенезу у хворих із післяінфарктним кардіосклерозом, асоційованим із гіперурикемією, із застосуванням епросартану і фенофібрату / М.І. Швед., С.Й. Гриценко. – Київ, 2007.- 4с. (Здобувач зібрала матеріал, провела аналіз результатів дослідження і підготувала текст до друку. Проф. Швед М.І. редагував матеріали інформаційного листа).