Анотація до роботи:

Сарапук О.Р. Клініко-патогенетичні особливості хронічного гастриту із секреторною недостатністю та їх корекція за допомогою уролесану та тіотриазоліну. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.36 – гастроентерологія. Івано-Франківський державний медичний університет, Івано-Франківськ, 2006.

Об’єкт – 148 хворих на хронічний гастрит з секреторною недостатністю та 15 практично здорових осіб; мета - підвищення ефективності лікування хворих на хронічний гастрит з секреторною недостатністю шляхом поглибленого вивчення їх патогенезу та включення до комплексної терапії уролесану та тіотриазоліну; методи – клінічні, інструментальні, морфологічні, біохімічні, імуноферментні; новизна - Уперше встановлено роль активності прозапальних цитокінів, ступінь інфікування Нр, стану перекисного окислення ліпідів та антиоксидантного захисту, обгрунтовано доцільність включення до комплексної терапії уролесану та тіотриазоліну; результати – розроблена комплексна терапія хронічного гастриту з секреторною недостатністю з застосуванням уролесану і тіотриазоліну; впроваджено в навчальний процес і практичну медицину; галузь – медицина.

У дисертаційній роботі наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення науково-практичного завдання, яке полягало у вивченні клініко-патогенетичних особливостей хронічних гастритів із секреторною недостатністю, що дало можливість покращити ефективність діагностики і лікування згаданих захворювань і дозволило науково обгрунтувати доцільність включення в лікувальний комплекс уролесану та тіотриазоліну .

1. Порушення кислотопродукуючої функції шлунка залежить від форми хронічного гастриту з секреторною недостатністю: для хворих на ХНАГ розподіл зниження кислотопродукуючої функції шлунка за типом помірної і вираженої гіпоацидності (55,56%, 44,44%). У пацієнтів на ХАГ в усіх випадках наявною була виражена гіпоацидність (рН 5,05±0,006). Для ФД характерною є переважно помірна гіпоацидність (85,42%)

2. У патогенезі хронічного гастриту з секреторною недостатністю приймають участь місцеві регуляторні механізми: розлади АPUD-системи, які характеризуються кількісними змінами ендокринних клітин (зменшення кількості аргірофільних та аргентафінних клітин у тілі шлунка та їх збільшення в антрумі, найбільш вірогідно виражені в пацієнтів з ХАГ (1,45±0,26; 31,00±0,96); активація цитокінової системи (вірогідне підвищення продукції ІЛ-1b, ТНФ при ФД, ХНАГ і ХАГ, а ІЛ-8 тільки при ХАГ (14,18±1,54 пг/мл); інтенсифікація процесів перекисного окислення ліпідів і зниження активності антиоксидантного захисту.

3. Для функціональної диспепсії шлунка за гіпосекреторним типом характерними є: високий рівень заселення Helicobacter pylori слизової оболонки (83,33%), помірна гіпоацидність, середній вік пацієнтів 38,91±2,26 років. Для хронічного неатрофічного гастриту характерними є: нижчий рівень заселення Helicobacter pylori слизової оболонки (74,07%), тенденція до вираженої гіпоацидності, середній вік пацієнтів 48,00±1,53 роки. Хронічний атрофічний гастрит супроводжується одночасним зниженням рівня заселення Helicobacter pylori слизової оболонки (56,52%), зростанням показників внутрішньошлункового рН до рівня вираженої гіпоацидності та збільшенням середнього віку пацієнтів (54,10±1,76 років).

4. Використання уролесану в лікуванні хронічного гастриту з секреторною недостатністю сприяє зменшенню клінічних проявів недуги, особливо явищ кишкової диспепсії, стимулює кислотопродукуючу функцію шлунка (достовірне зниження рН у хворих на ФД і ХНАГ відповідно 2,26±0,14; 1,93±0,09), усуває прояви запального синдрому, зменшує інтенсивність проявів вільнорадикального окислення ліпідів (при ХНАГ достовірне зниження МДА до2,74±0,07 нмоль/мл і ДК до 0,600±0,020 ум. од/мл; при ХАГ достовірне зниження МДА до 3,70±0,13 нмоль/мл і ДК до0,796±0,054 ум. од/мл).

5. Лікувальна дія тіотриазоліну при хронічному гастриті з секреторною недостатністю реалізується шляхом зменшення проявів шлункової диспепсії, нормалізації антиоксидантного захисту та процесів пероксидації ліпідів з одночасним зменшенням цитокінового дисбалансу, що сприяє достовірній стабілізації кислотоутворення в шлунку при ФД та ХНАГ (рН 1,85±0,08; 2,65±0,02).

6. При комплексному лікуванні хронічного гастриту з застосуванням уролесану і тіотриазоліну інтенсивніше регресують клінічні прояви недуги, нормалізується кислотопродукуюча функція шлунка, підвищується функціональна активність ендокринних клітин слизової оболонки шлунка, стабілізуються цитокінові зрушення, зменшуються процеси перекисного окислення ліпідів, відновлюється функція антиоксидантного захисту.

Публікації автора:

1. Сарапук О.Р. Інфекція Helicobacter pylori та порушення кислотоутворюючої функції шлунка // Галицький лікарський вісник. – 2004. - №1. – С. 99-101.

2. Сарапук О.Р., Дзвонковська В.В., Нейко В.Є. Ефективність “Уролесану” при лікуванні хронічного гастриту із секреторною недостатністю // Український бальнеологічний журнал. – 2002. - №1. – С. 28-31.(Здобувачу належить збір матеріалу, статистична обробка результатів, висновки і написання статті. Професор Дзвонковська В.В. здійснювала загальне керівництво темою і напрямком вивчення стану кислотопродукуючої функції шлунка. Професор Найко В.Є. проводив узагальнення використаної літератури при написанні статті.)

3. Нейко В.Є., Сарапук І.В., Сарапук О.Р. Застосування вітчизняного колоїдного субцитрату вісмуту гастро-норму у комплексному лікуванні захворювань органів травлення // Сучасна гастроентерологія. – 2002. - №3. – С. 7-10. (Здобувач проводила клінічні дослідження, статистичну обробку і написання статті. Професор Нейко В.Є. здійснював підбір контингенту хворих, коректував результати роботи та узагальнював висновки проведених досліджень. Доцент Сарапук І.В. аналіував використану літературу).

4. Сарапук О.Р., Клименко А.О., Дзвонковська В.В. Перекисне окислення ліпідів та антиоксидантний захист у хворих хронічним гастритом із секреторною недостатністю та їх корекція уролесаном // Вісник Вінницького державного медичного університету. – 2003. –Т.7. - №2. – С. 560-562. (Участь здобувача є основною в написанні статті: нею відібраний контингент хворих, проведена статистична обробка отриманих результатів, зроблені висновки. Професор Клименко А.О. проводив підбір найбільш інформативних методик вивчення. Участь професора Дзвонковської В.В. полягала у коректуванні результатів роботи та стилістичній правці).

5. Нейко В.Є., Сарапук О.Р., Бойчук Г.Й. Порушення внутрішньошлункової кислотності при хронічних гастритах різного типу // Республіканська наук.-практ. конф. “Досягнення і перспективи розвитку у клініці внутрішніх хвороб”. – Харків. – 2001. – С. 14. (Здобувачем самостійно зібраний клінічний матеріал, проведена обробка результатів, зроблені узагальнення. Професор Нейко В.Є. здійснював загальне керівництво темою і напрямком вивчення порушення внутрішньошлункової кислотності при хронічному гастриті. Асистент Бойчук Г.Й. брала участь у дослідженні кислотопродукуючої функції шлунка).

6. Сарапук О.Р. Цитокіновий профіль у хворих на хронічний гастрит із секреторною недостатністю // Матеріали ХV з’їзду терапевтів України. – Київ. – 2004. – С. 84.

7. Нейко В.Є., Дзвонковська В.В., Сарапук О.Р. До лікування уролесаном гіпоацидності як супутньої патології хронічного невиразкового коліту // Материалы конференции “Новое в клинической фармакологии и фармакотерапии заболеваний внутренних органов”. – Харьков. – 2002. – С.100. (Здобувачем самостійно проведені дослідження, статистична обробка результатів, зроблені висновки. Професору Нейко В.Є. належить ідея проведення даного дослідження, загальне керівництво наукової роботи. Професор Дзвонковська В.В. допомагала на етапі узагальнення результатів дослідження).

8. Сарапук О.Р. Вплив уролесану та тіотриазоліу на ендокринний апарат шлунка // Всеукраїнська науково-практична конференція з міжнародною участю “Сучасні методи діагностики та лікування в клініці внутрішніх хвороб”. – Вінниця. – 2004. – С. 56-57.

9. Сарапук О.Р. Корекція рівнів цитокінів у хворих на хронічний гастрит із секреторною недостатністю // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Здобутки та перспективи клінічної терапії та ендокринології”. – Тернопіль. – 2004. – С. 65-66.