У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення актуальної наукової задачі сучасної стоматології – удосконалення комплексного лікування генералізованого пародонтиту шляхом дослідження його клінічного перебігу. вмісту макро- та мікроелементів, основних показників гуморального імунітету у сироватці крові і розробка на цій основі методу патогенетичного лікування з використанням наклофену і пентоксифіліну. 1. Для хворих на генералізований пародонтит І ступеня загостреного перебігу характерним є розвиток гіпермікроелементозу з підвищенням вмісту в крові прозапальних мікроелементів марганцю у 10,6 рази, міді в 6,8 рази, цинку у 4,3 рази, заліза у 1,8 рази та макроелементів кальцію в 2,79 рази і магнію у 1,7 рази відносно референтних нормативних показників (p<0,05). 2. У таких хворих виникає суттєве порушення білкового обміну, яке проявляється гіпо-, диспротеїнемією, гіпоальбумінемією і обумовлюється недостатнім синтезом окремих білків зони повільних та швидких посттрансферинів, зменшенням концентрації протизапальних „гострофазних білків” альбумінів і преальбумінів та підвищенням вмісту -ліпопротеїнів, напруження системи антиоксидантного захисту, що виявляється підвищенням вмісту церулоплазміну на 21,5% і трансферину на 18,8% у крові відносно здорових осіб (p<0,05). Загострений перебіг генералізованого пародонтиту І ступеня характеризується дисфункцією імунної системи, яка полягає у збільшенні вмісту циркулюючих імуноглобулінів IgG в крупнопористому гелі і у фракції 27 відповідно в 3,11 і 1,54 рази та у фракціях 26 і 25 відповідно в 3,44 і 3,79 рази на тлі одночасного зниження вмісту в крові IgG у фракціях 22-17, порівняно із аналогічними показниками в групі здорових осіб (p<0,05). Кількість IgM у крупнопористому гелі підвищується до (1,27±0,08) г/л при одночасному зниженні IgM у фракції 27 до (0,24±0,06) г/л та у фракції 26 до (0,28±0,05) г/л, проти вмісту IgM у здорових людей – (0,65±0,12) г/л у фракції 27 та (0,43±0,14) г/л у фракції 26 сироваткового білка диск-електрофореграми (p<0,05). 3. Застосування наклофену місцево та шляхом внутрішньоорганного електрофорезу показане до лікування хворих на генералізований пародонтит І ступеня загостреного перебігу. Обидва ці способи лікування дозволяють зменшити активність запального процесу, досягнути стабілізації захворювання, усунути гіпермікроелементоз, домогтися нормалізації вмісту в крові протизапальних „гострофазних білків” преальбумінів і альбумінів та зменшити напруженість системи антиоксидантного захисту організму. 4. Методика внутрішньоорганного електрофорезу наклофену і пентоксифіліну у хворих на генералізований пародонтит І ступеня є більш ефективна, ніж місцеві інстиляції суспензіями цих препаратів. Такий спосіб уведення зазначених фармпрепаратів посилює протизапальні і протинабрякові властивості наклофену та імуномодулюючі властивості пентоксифіліну. 5. Включення у комплексну терапію генералізованого пародонтиту І ступеня загостреного перебігу наклофену і пентоксифіліну методом внутрішньоорганного (транспародонтального) електрофорезу сприяє підвищенню курсової ефективності лікування до 90,9% при застосуванні наклофену і 82,5% – при використанні пентоксифіліну. Запропонована методика внутрішньоорганного електрофорезу препаратів наклофену і пентоксифіліну забезпечує стійку ремісію пародонтиту у 79,48% хворих упродовж 6 місяців і у 58,34% пацієнтів упродовж 12 місяців. 6. Наклофен і пентоксифілін за методикою внутрішньоорганного електрофорезу слід застосовувати диференційовано в залежності від перебігу захворювання – наклофен при загостреному перебігу, а пентоксифілін у випадку хронічного перебігу генералізованого пародонтиту І ступеня. |
