1. У дисертаційній роботі наведено нове вирішення важливої науково-практичної задачі діагностики психічного інфантилізму в юнацькому віці, розробки його диференціально-діагностичних критеріїв та об’єктивізації клінічних проявів у військовослужбовців строкової служби за допомогою комплексу експериментально-психологічних і психофізіологічних методик дослідження, спрямованих на попередження надзвичайних подій у Збройних Силах України. 2. На підставі клініко-психопатологічного та експериментально-психологічного досліджень 200 військовослужбовців строкової служби із діагнозом “психічний інфантилізм” з урахуванням вікових клінічних трансформацій встановлено характерні риси психопатологічної структури даного захворювання. Найбільш типовими з них є емоційно-вольова нестійкість (65,5±3,4%), інтелектуальна незрілість (68,0±3,3%), психоорганічні риси (54,0±3,5%), що виявляються в різному ступені вираженості на тлі фізіогенної астенії (91,5±2,0) в її гіперстенічній або гіпостенічній формі. 3. Порівняльний аналіз психопатологічної структури психічного інфантилізму та психопатії астенічної форми показав вірогідність розходжень даних захворювань (р<0,001) за частотою та особливостями клінічних проявів, соматовегетативних дисфункцій, диспластичних стигм і своєрідності психомоторики. 4. Клінічна картина психічного інфантилізму в юнацькому віці супроводжується характерними змінами функції зовнішнього дихання, що виявляється у зменшенні глибини і збільшенні частоти дихання в стані спокою, вираженій артеріальній гіпоксемії та збільшенні хвилинного об’єму дихання при дозованих розумовому і фізичному навантаженнях, повільною нормалізацією функції зовнішнього дихання у відновлювальному періоді. 4.1. У військовослужбовців строкової служби з гіперстенічною формою психічного інфантилізму при фізичному і розумовому навантаженнях виявляється значуща напруженість функції зовнішнього дихання та оксигенації артеріальної крові (р<0,001). Зменшення величин даних показників наприкінці навантаження свідчить про швидку виснажливість збуджувального процесу. 4.2. Для гіпостенічної форми психічного інфантилізму типовим є млявість функції зовнішнього дихання, низький рівень насичення артеріальної крові киснем, малий хвилинний об’єм дихання як у стані спокою, так і при функціональних навантаженнях (р< 0,001). Порушення функції зовнішнього дихання на початку розумового навантаження у даних хворих свідчить про пониження коркового тонусу, недостатню рухливість нервових процесів. 5. Величини основного обміну адекватно відображають клінічні форми психічного інфантилізму: у більшості військовослужбовців строкової служби з гіперстенічною формою психічного інфантилізму спостерігається тенденція до підвищення величин основного обміну до 114,0 ± 1,2% (р< 0,001), а в хворих з гіпостенічною формою захворювання відмічається схильність до пониження даного показника до 88,1 ± 1,6% (р< 0,001). 6. Виявленні порушення вищої нервової діяльності при психічному інфантилізмі за результатами асоціативного експерименту, дослідження індивідуальної рухливості нервових процесів вказують на пониження коркового тонусу, інертність гальмівного процесу, підвищення психічної виснажливості (р<0,001) і клінічно мають психоорганічний характер. 7. Розроблені клініко-діагностичні критерії психічного інфантилізму в сукупності з запропонованими об’єктивними методами дослідження (функції зовнішнього дихання, основного обміну, асоціативного експерименту, психічної втомлюваності) дозволяють більш глибоко вивчати даний контингент хворих з метою удосконалення своєчасної діагностики і військово-лікарської експертизи. |